У наш час все більше дітей та дорослих борються з певними видами харчової алергії та непереносимості. Серед них першочергове значення має чутливість до глютену, оскільки після постановки діагнозу необхідна сувора дієта протягом усього життя, яка може суттєво вплинути на якість життя постраждалих. У нашій статті для більш складного пізнання чутливості до глютену ми розглядаємо психологічні аспекти захворювання, що також можна перевірити шляхом вивчення фізіологічних процесів за допомогою даних літератури та результатів досліджень.

Чутливість до глютену, також відома як целіакія, є генетично обумовленою хворобою, пов’язаною з аномальною імунною реакцією на глютеносодержащий компонент деяких злаків (пшениця, ячмінь, жито), гліадин. Організм має аномальну імунну відповідь

чутливості

і як результат може спричинити серйозні порушення всмоктування. Симптоми захворювання демонструють різноманітну картину. У дитячому віці затримка росту, часті проноси, здуття живота та анемія є найпоширенішими ознаками чутливості до глютену. У дорослих можуть також виникати ці класичні симптоми, але скарги поза кишечником (такі як шкірні симптоми, остеопороз, проблеми з менструальним циклом та безпліддям, ускладнення плода або неврологічні розлади) також можуть свідчити про наявність захворювання. Захворювання часто протікає в атиповій або клінічно спокійній, безсимптомній формі.

Біологічні, хімічні та психосоціальні стресові фактори, генетична вразливість та інші біологічні характеристики (наприклад, гормональні процеси) та фактори навколишнього середовища, які передбачають імунну функцію, збільшують ризик захворювання.

В останні роки кілька досліджень показали, що чутливість до глютену виходить за рамки фізичних симптомів,

Дослідження Carta та співавт. (2002) показали, що у чутливих до глютену осіб рівень депресії, дистимії, панічного розладу та дезадаптації був вищим порівняно з контролем. Що стосується депресії, було також показано, що чим раніше з'явилися симптоми целіакії, тим більша ймовірність виникнення депресії. Існує кілька ідей для пояснення найбільш значущих розладів настрою серед чутливих до глютену людей:

Одне з таких пояснень полягає в тому, що розвиток психічних розладів схильний до розладів всмоктування, пов'язаних з чутливістю до глютену та пов'язаними з ними "станами дефіциту". Наприклад, нестача триптофану через зменшення всмоктування може призвести до сприйнятливості до розладів настрою в центральній нервовій системі через зменшення синтезу серотоніну. Та сама лінія міркувань свідчить про роль дефіциту фолієвої кислоти та вітаміну В6 у посиленні психічної вразливості.

Інша ідея полягає в тому, що аутоімунні захворювання щитовидної залози, часто пов’язані з чутливістю до глютену, можуть бути посередницькою ланкою, оскільки наявність антитіл щитовидної залози проти щитовидної залози може бути пов’язана із збільшенням частоти розладів настрою.

Імунологічні зміни, що супроводжують запальні процеси, що відбуваються у чутливих до глютену осіб за відсутності дієти, також можуть впливати на життя настрою через центральну нервову систему. Підвищений рівень прозапальних цитокінів може змінити кількість багатьох інших нейромедіаторів, які відіграють певну роль у розвитку депресивного настрою.

Дослідники на цю тему кажуть, що зв’язок між чутливістю до глютену та депресією посилюється гіршою якістю життя після постановки діагнозу, незадоволеністю статевим життям та важкою адаптацією до хронічної природи захворювання. Автори вважають важливим підкреслити, що взаємозв'язок між депресією та фізичними захворюваннями надзвичайно складний. Депресія може бути не лише психічною реакцією на труднощі, спричинені хворобою, але й часто схильним фактором для розвитку або ускладнення інших хвороб. Поділ цих процесів у багатьох випадках практично неможливий.

Згідно з дослідженнями, з точки зору якості життя людей, чутливих до глютену

однак це створює серйозну проблему для значної частини постраждалих. Суворе дотримання безглютенової дієти особливо важко в країнах (таких як США або європейські країни), де зерно, що містить глютен, є важливим компонентом харчових продуктів. Ситуація ще більше погіршується тим, що клейковина є прихованим інгредієнтом у багатьох продуктах харчування, а смак безглютенової їжі значно відрізняється від смаку традиційної їжі на основі злаків, і товари також вищі.

У своїх дослідженнях з дітьми та підлітками Белліні та ін. (2011) підкреслили це

які можна посилити за допомогою інформаційної, освітньої та психологічної підтримки людей, чутливих до хвороби. Таким чином, надання інформації відіграє ключову роль у покращенні прогнозу захворювання та поліпшенні якості життя пацієнтів. Метою розширення знань є, серед іншого, публікація результатів досліджень психології здоров’я для медичних працівників, а також їх поширення у зрозумілій формі серед широкого кола читачів, до чого ми намагалися внести свій вклад у цій статті.

Використана література:

Белліні, А., Занчі, Ч., Мартелоссі, С., Лео, Г.Д., Не, Т., & Вентура, А. (2011). Дотримання безглютенової дієти: Роль локусу контролю при целіакії. Журнал педіатрії, 158, 463-466.

Carta, M.G., Hardoy, M.C., Boi, M.F., Mariotti, F., Carpiniello, B., & Usai, P. (2002). Поєднання між панічним розладом, основним депресивним розладом та целіакією: Можлива роль аутоімунітету щитовидної залози. Журнал психосоматичних досліджень, 53, 789-793.

Ріго, А. (2013): Біопсихосоціальний огляд чутливості до глютену Психічна гігієна та психосоматика 14 (2013) 2, 167–199.

Rigó, A., Nagy, D., Bíró, M. & Kökönyei, Gy. (2014): Якість життя при чутливості до глютену Прикладна психологія 14 (4): 117–131

Ріго, А. (2011). Клінічні психологічні проблеми при хронічних фізичних захворюваннях. У N.Csá-stara-Nagy, Zs. Demetrovics та A. Vargha (ред.), Горизонт клінічної психології. Офіційний том до 70-річчя Емке Багді (670-696). Будапешт: Реформатський університет Каролі Гаспара, видавництво L’Harmattan

Yirmiya, R., Pollak, Y., Morag, M., Reichenberg, A., Barak, O., Avitsur, R., et al. (2000). Хвороба, цитокіни та депресія. Аннали Нью-Йоркської академії наук, 917, 478–487.