Псоріаз - це генетично обумовлене хронічне захворювання шкіри, при якому патогенез включає запалення, гіперпроліферацію епідермісу та неповну диференціацію клітин епідерми. Місцево та повністю застосовувані препарати застосовуються для придушення цих симптомів. Фототерапія із застосуванням антипроліферативних та протизапальних ефектів, особливо УФ-випромінювання, має своє незамінне місце у лікуванні псоріазу.
Псоріаз - це хронічне захворювання шкіри, яке зустрічається приблизно у 2% населення. Ще 2-3% населення обтяжені прихованим псоріазом, який може не проявлятися протягом усього життя. Успадковується лише схильність до псоріазу. Епідеміологічними факторами, що провокують початок захворювання, є інфекції, психічний стрес та гормональні коливання. Як провокуючий фактор також вводять цілі препарати, такі як напр. протималярійні засоби, препарати, що містять золото та літій, тетрациклін, саліцилати, естрогени, судинорозширювальні засоби тощо. Приклади зовнішніх провокуючих факторів включають поперемінний тиск на шкіру, травми, опіки або інші запальні дерматози. Найпоширеніший вік псоріазу - 30 років.
Фактична причина псоріазу ще не з’ясована до кінця, але вважається, що як проліферація, так і запалення мають важливе значення для розвитку проявів хвороби. Вульгарний псоріаз - це генетичне захворювання рогу шкіри. Мітотичний цикл клітин епідерми збільшується, а оборот епідерми зменшується з 28 до 3-4 днів. Цей прискорений час транспортування клітин епідерми призводить до порушення ороговіння. Гістологічно для псоріазу характерна гіперпроліферація епідермісу, неповна диференціація епідермальних клітин (паракератоз) та запальна інфільтрація макрофагів та нейтрофільних лейкоцитів, опосередкованих метаболітами арахідонової кислоти.
Поширеним проявом є вульгарний псоріаз, клінічні прояви якого є точно розмежовані, червоні, більш-менш інфільтровані відкладення, покриті сріблястими твердими і сухими лусочками. Морфи трапляються у волосистій частині голови, на ліктях, колінах, в крижовій ділянці, але вони можуть з’являтися і в інших місцях тіла. Іншою формою є гнійничковий псоріаз, який виникає, коли поліморфно-ядерні лейкоцити агрегуються в достатній кількості в дермі для утворення пустул. Сьогодні ми вважаємо псоріаз загальним захворюванням, яке вражає різні органи (селезінку, печінку, кістковий мозок), особливо кістки та суглоби - osteoarthropathia psoriatica.
Псоріаз - це хронічне захворювання, пов’язане з лікуванням, і всі вживані сьогодні препарати вважаються морбістатичними, а не причинними. Пояснюємо механізм дії препаратів, що застосовуються за допомогою імунодепресивного, цитостатичного та антиметаболічного ефектів, що усуває деякі запускаючі механізми. До лікування псоріазу слід підходити комплексно t. j. в переважній більшості, переважно місцево, у більш важких умовах також застосовуються повністю застосовувані препарати. Фізична терапія (ванни, ультрафіолетове (УФ) опромінення, реабілітація суглобових форм також не є незначними).
Мета зовнішнього лікування - вилікувати або принаймні значно покращити шкірні прояви та усунути свербіж. При повільнішому лікуванні ремісія займає більше часу, тоді як намагаючись швидко зцілитись, напр. кортикостероїдів, спостерігається дуже ранній рецидив після припинення лікування. Середня тривалість лікування гострих стадій триває 3-4 тижні, хронічних 4-5 тижнів. Суглобові прояви стихають повільніше. Рецидиви трапляються протягом різного періоду часу, іноді напр. через 2 місяці, іноді через роки. Це залежить від повторення провокації, дотримання запобіжних заходів або індивідуального настрою.
При місцевому лікуванні псоріазу застосовують препарати, що містять іхтамол, дьоготь, саліцилову кислоту, дітранол, місцеві кортикоїди. Останні також препарати, що містять вітамін D3 (кальципотріол). У німецькій літературі для місцевого лікування псоріазу повідомляється мазь, що містить екстракт червоного дерева, рослина, що містить алкалоїди берберин та бербамін, що має антипроліферативну, протизапальну та антиоксидантну дію. Ця мазь має дуже хороший терапевтичний ефект, особливо при субхронічних та хронічних шкірних псоріатичних проявах.
В якості ад’ювантів у хворих на псоріаз широко застосовуються сечовини, що містять препарати, що сприяють підвищенню та підтримці вологості шкіри. У хворих на псоріаз шкіра суха, що робить її більш схильною до пошкоджень та свербежу. Щоб краще змащувати шкіру, зволожувати її, також використовуються масляні препарати, придатні для ванни.
Псоріаз - сезонне захворювання, що означає, що стан покращується в літні місяці та погіршується, особливо взимку. Причиною є позитивний вплив сонячного світла на придушення псоріатичних симптомів на шкірі. Однак слід зазначити, що у деяких пацієнтів перебування на сонці погіршується, провокуючи патологічні прояви. Однак лише близько 10% цих пацієнтів.
Позитивний вплив сонячного світла був відомий з давніх часів. Стародавні єгиптяни шанували бога сонця Ра, від якого походить термін випромінювання. Вплив природного сонячного світла, який називається геліотерапією, є сучасною формою лікування різних захворювань шкіри. Нільс Фінсен першим застосував штучне випромінювання для лікування вульгарної вовчака, за що був нагороджений Нобелівською премією в 1903 році.
Ультрафіолетове (УФ) випромінювання відповідає за сприятливий вплив сонячного світла на псоріаз. УФ-випромінювання поділяється на основі довжини хвилі на UVA з довжиною хвилі 320-400 нм, UVB 280-320 нм і короткий UVC 260-280 нм. УФХ мало біологічного інтересу, оскільки він майже повністю поглинається озоновим шаром атмосфери. UVA, яка має довшу довжину хвилі, проникає глибше в шкіру, ніж UVB. UVA спричиняє пряме побуріння шкіри, тоді як UVB викликає почервоніння та подальше побуріння шкіри. При лікуванні псоріазу використовується фототерапія, яка використовує UVA, UVB випромінювання, а також комбіновану UVA та UVB. В даний час випромінювання з довжиною хвилі 313 нм вважається найбільш ефективним.
УФ-випромінювання впливає на синтез ДНК, РНК та білка, зменшуючи тим самим гіперпроліферацію псоріатичного епідермісу. Крім того, він впливає на цитокіни та інші медіатори запалення, які можуть брати участь у патогенезі псоріазу.
При лікуванні псоріазу, щоб прискорити загоєння псоріатичних проявів, а також зменшити токсичність використовуваних терапевтичних речовин, поєднання фототерапії з місцево або повністю застосовуваними речовинами, що підвищують чутливість шкіри до УФ-випромінювання, напр. смоли (так зване лікування Геккермана), антралін (лікування Інграма), останні також препарати, що містять вітамін D3 (кальципотріол), а також місцеві та загальні псоралени в поєднанні з UVA-випромінюванням (так зване лікування PUVA).
Тривала фототерапія може призвести до побічних ефектів, які проявляються головним чином старінням від фотозахисту шкіри, що супроводжується посиленим утворенням зморшок, зміною пігментації шкіри, а також сонячними кератозами (передозлоякісні прояви на шкірі, що перебуває на сонці) і потенційний рак шкіри. Канцерогенна дія смоли та УФВ на шкіру відома з експериментів на тваринах. У великому американському дослідженні у пацієнтів, які отримували PUVA, смолу, UVB, ці ефекти не підтвердились.