Алергічні захворювання - алергія на дихання
(алергічний риніт, астма)

пульмонологія

Алергічний риніт:

Алергічний риніт (риніт, абревіатура AR) - це термін, що охоплює широкий спектр нозологічних одиниць з різноманітною патофізіологією. Загалом, риніт визначається як запалення слизової оболонки носа, що характеризується принаймні одним із таких основних симптомів: чхання, свербіж (або інше подразнення в носі), нежить (секреція - ринорея), обструкція (непрохідність, спричинена набряком - застій слизової). У більшості пацієнтів з ринітом виникають один або кілька супутніх симптомів: очні (свербіж, сльозотеча, відчуття стороннього тіла в оці, набряк вій), більша/менша втрата нюху, свербіж у вухах, головний біль, порушення сну, втома, розчарування. Запалення майже завжди вражає пов’язані слизові оболонки, саме тому ми зустрічаємо такі терміни, як ринокон’юнктивіт або риносинусит. Будь-який більш-менш хронічний риніт неінфекційного походження, пов'язаний із зазначеними вище проявами, зазвичай називають АР. Однак у зрілому віці походження риніту, опосередкованого специфічними антитілами IgE, можливе лише приблизно в половині випадків; генезис інших форм риніту менш чіткий.

Визначення з точки зору патогенезу: АР - це генетично обумовлене та екологічно ініційоване запалення слизової оболонки носа та пазух, а також часто кон’юнктиви, опосередковане активованими імунними та структурними клітинами цитокінами, хемокінами) та адгезивними молекулами, що викликає основні та супутні симптоми (див. вище), які є спонтанними, але в основному оборотними після лікування. 20-40% населення страждає на АР, визначену таким чином.

Окрім атопічної конституції, вроджена дисфункція епітелію характерна для ГР (як і при астмі).

Діагностика захворювання:

Діагноз грунтується на детальному анамнезі, фізикальному обстеженні та тестах на алергени (тест на укол та/або лабораторні дослідження для визначення специфічних антитіл до IgE у сироватці крові - при інгаляціях та в окремих випадках також з харчовими алергенами) та оториноларингологічне (ЛОР) обстеження.

Фармакологічне лікування:

Н1-антигістамінні препарати є найбільш часто використовуваними ліками при лікуванні алергічного риніту. Вони займають H1-рецептор, діючи як його зворотні агоністи. Рекомендації ARIA рекомендують використовувати неседативні пероральні H1-антигістамінні препарати з мінімальними побічними ефектами, в ідеалі без взаємодії з цитохромом P450.

Завдяки чудовому профілю безпеки та високій клінічній ефективності сучасні інтраназальні кортикоїди виходять на першу лінію терапії алергічного риніту у дітей та дорослих.

Поточні рекомендації ARIA звертають увагу на необхідність лікування алергічного риніту з урахуванням концепції єдиних дихальних шляхів. Тому співпраця кількох спеціальностей є важливою в управлінні ними.

Бронхіальна астма (бронхіальна астма):

Бронхіальна астма (АБ) - це хронічне, як правило, довічне і особливо неадекватно лікуване серйозне, потенційно летальне захворювання. За останні десятиліття знання про її патогенез та лікування значно розширилися, і астма стала хворобою, яка при правильному лікуванні дозволяє більшості постраждалих жити повноцінним життям. Астма вражає 1-18% населення. У більшості країн протягом останніх 50 років спостерігається тенденція до зростання, за оцінками на 2025 рік, яка наближається до півмільярда хворих на астму.

Останній перегляд Глобальної ініціативи астми спростив визначення астми та наблизив його до клінічної практики. Бронхіальна астма - різнорідне захворювання, що вражає 1-18% населення різних країн, як правило, характеризується хронічним запаленням дихальних шляхів. Це визначається появою таких респіраторних симптомів, як хрипи, задишка, стискання в грудях та кашель, які змінюються за інтенсивністю та перебігом та пов'язані зі змінними обмеженнями видиху.

Діагностика захворювання:

Діагностика заснована на появі характерних симптомів, які різняться за інтенсивністю та часом, а також на свідченнях змінного обмеження потоку видиху або об’єму повітря. Астма характеризується кількома симптомами, погіршенням симптомів вночі або під час вставання та контакту з характерними збудниками (вірусні та інші інфекції, алергени, фізичні/хімічні фактори.

Фармакологічне лікування:

Ліки від астми поділяються на ліки, що контролюють астму (контролери) та засоби, що вивільняють. Контролери - це препарати, призначені для щоденного тривалого використання; їх роль полягає у підтримці клінічної стабілізації астми за допомогою протизапальної дії. Сюди входять інгаляційні та системні глюкокортикостероїди (GCS), модифікатори лейкотрієну, інгаляційні β2-міметики тривалої дії у поєднанні з інгаляційними GCS, теофілін з контрольованим вивільненням, хромони, терапія анти-IgE та інші способи зниження стероїдів. Інгаляційні ГКС в даний час є найефективнішим засобом лікування серед контролерів.

Вивільнення - це ліки, що використовуються за необхідності при труднощах; вони працюють швидко і можуть зменшити бронхоконстрикцію, забезпечуючи полегшення симптомів. Сюди відносяться швидкодіючі інгаляційні β2-міметики, інгаляційні антихолінергічні засоби, теофілін короткої дії та оральні β2-міметики короткої дії.

Алергічний риніт та бронхіальна астма - це респіраторні захворювання, для яких характерне часте одночасне виникнення, патогенез з багатьма подібними ознаками та тенденція до зростання захворюваності, що відносить їх до т.зв. цивілізаційні хвороби. Ініціатива ARIA (Алергічний риніт та його вплив на астму) вказує на необхідність об’єднавчого погляду на ці т.зв. респіраторна алергія.

Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ):

ХОЗЛ є четвертою у світі причиною смерті та становить серйозну проблему для охорони здоров’я з точки зору профілактики та лікування.
ХОЗЛ - загальне захворювання, яке можна запобігти та піддається лікуванню, і характеризується стійкими респіраторними симптомами та обструкцією дихальних шляхів, спричиненими порушеннями роботи дихальних шляхів та/або альвеол через значний вплив шкідливих частинок або газів.

ХОЗЛ - це багатофакторне захворювання. Ми поділяємо фактори, що беруть участь у його виникненні та перебігу, на екзогенні та ендогенні. Екзогенний - найкраще вивчений фактор ризику - куріння. Це хронічно діюча нокса, вплив якої на стан здоров’я стане очевидним лише після тривалого впливу курця сигаретним димом. Захворювання зустрічається і у некурящих. Пасивне вплив сигаретного диму також може сприяти виникненню дихальних розладів. Заниженим фактором є також забруднення навколишнього середовища, таке як вугілля та кремнеземний пил, а також пил від цементу, різних металів, вихлопів викопного палива. До ендогенних факторів ризику належать переважно генетичні фактори.

ХОЗЛ слід розглядати у будь-якого пацієнта з хронічним кашлем та мокротою з різною консистенцією, задишкою та впливом факторів ризику в анамнезі. Хоча перші симптоми зазвичай починаються у старших вікових групах, вік близько 35-40 років - не рідкість.

Основні симптоми захворювання включають:

  • задишка,
  • стійкий кашель,
  • надмірне утворення слизу та відхаркування,
  • фізична непрацездатність.

Діагностика захворювання:

Ми діагностуємо захворювання на основі детального анамнезу, симптомів, клінічного обстеження та висновків повних методів діагностичного обстеження. При ХОЗЛ можуть бути присутні фізичні ознаки та симптоми, але їх відсутність не виключає діагнозу. Спірометрія є найбільш об’єктивним дослідженням, яке доступне при обструкції дихальних шляхів.

Діагностика ХОЗЛ базується на підтвердженні обструкції дихальних шляхів, яка не є повністю оборотною. Його слід застосовувати усім пацієнтам із підозрою на хронічну обструктивну хворобу легенів. Наявність постбронходилататорного співвідношення FEV1/FVC нижче 70% підтверджує наявність обструкції дихальних шляхів.

Фармакологічне лікування:

Головною метою лікування є:

  • полегшення симптомів,
  • підвищення толерантності до фізичних вправ,
  • покращення якості життя,
  • профілактика та лікування ускладнень,
  • профілактика та лікування загострень,
  • вплив на прогресування захворювання та зменшення смертності.

Фармакологічне лікування, яке повинно бути інгаляційним, регулярним та тривалим, домінує у лікуванні хворих на ХОЗЛ.
Основою фармакотерапії хронічної обструктивної хвороби легень є однозначно бронходилататори.

Ми віддаємо перевагу інгаляційним бронходилататорам, будь то антихолінергічні засоби або b2-міметики, або комбіновані препарати, які, як було показано, є більш ефективними при хронічній обструктивній хворобі легенів при хронічній обструктивній хворобі легенів, ніж будь-який препарат окремо.

Рання діагностика захворювання, принаймні, із стадії В хвороби, подальша диспансеризація пацієнта, повна відмова від куріння, ефективне лікування, безперервна освіта пацієнта та його сім'ї та ефективна, міждисциплінарна співпраця всіх лікарів, а також інших медичних працівників бере участь у фармакологічному та нефармакологічному лікуванні.

Астма/ХОЗЛ в клінічній практиці (ACOS):

Значний відсоток пацієнтів, які мають симптоми хронічного захворювання дихальних шляхів, мають симптоми як астми, так і ХОЗЛ.

Відсоток пацієнтів як з астмою, так і з ХОЗЛ оцінюється (у людей старше 40 років) від 15 до 55%, залежно від статі та віку.
Про паралельну появу діагностованої лікарем астми та ХОЗЛ повідомляється між 15 і 20% пацієнтів.

Синдром перекриття астми та ХОЗЛ (ACOS) характеризується стійкою обструкцією дихальних шляхів з кількома властивостями, які зазвичай асоціюються з астмою, та кількома властивостями, які зазвичай асоціюються з ХОЗЛ.

Тому ACOS визначається характеристиками, спільними як для астми, так і для ХОЗЛ