ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ Топ
Синдром розростання бактерій обумовлений надмірним розмноженням мікроорганізмів, як правило, присутніх в товстій кишці, в тонкому кишечнику. Викликає порушення травлення та всмоктування, особливо жирів та вітаміну B 12 . Причини: єюностомія, ваготомія, пілоропластика, діабетична вегетативна нейропатія; рідше через дивертикули, «сліпу петлю», стеноз кишечника, зміни моторики (як при системному склерозі), імунодефіцити, відсутність кислотності шлункового соку (тривале лікування ІПП). Наслідки переростання бактерій: декон’югація жовчних солей, що спричиняє порушення травлення жиру → стеаторея та зміни в засвоєнні жиророзчинних вітамінів; дефіцит вітаміну В 12 → мегалобластна анемія; пошкодження ентероцитів у ворсинках кишечника та порушення перетравлення дисахаридів; підвищене всмоктування бактеріальних антигенів.
КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПРИРОДНА ІСТОРІЯ Верх
Класичні симптоми: стеаторея та мегалобластна анемія. Інші: втрата ваги та гіпотрофія, біль у животі, здуття живота, вигнання великої кількості газів, набряки (синдром втрати кишкового білка), дефіцит вітаміну А та D (остеомаляція та остеопороз, тетанія, трофічні розлади епідермісу, нічна сліпота), вітамін Дефіцит В 12 (атаксія та периферична нейропатія), вузликова еритема, макулопапульозні висипання. Гломерулонефрит, стеатогепатит або жирова печінка, артрит можуть виникати у пацієнтів з тонусно-кишковим шунтом.
1. Лабораторні дослідження: макроцитарна анемія, гіпоальбумінемія; інші зміни залежно від клінічної картини та органічних уражень.
2. Рентгенографія шлунково-кишкового тракту: може виявляти зміни кишкового транзиту або анатомічний дефект (наприклад, дивертикул, дуплікація, «сліпа петля», стеноз).
3. Дослідження стільця на вміст жиру: мікроскопічна оцінка препарату свіжого стільця, забарвленого розчином Судан III: збільшення кількості крапель ліпідів у стільці, стеатокрит.
4. Бактеріологічний посів кишкового вмісту: це кількісне та якісне бактеріологічне дослідження зібраного бактеріологічного вмісту з проксимальної частини тонкої кишки або дванадцятипалої кишки за допомогою назоеюнальної трубки, оснащеної механічним захистом, що запобігає бактеріальному забрудненню, або під час ендоскопії. Ця методика вважається золотим стандартом для діагностики синдрому розростання бактерій. Патологічний результат: анаеробні бактерії (частіше Bacteroides spp., Enterococcus spp. І Lactobacillus spp.) Або кишкова паличка в кількості> 10 5 КУО/мл, хоча у пацієнтів без серйозних анатомічних відхилень, таких як ті, що виникають після гастректомії або при постіопераційній сліпій петлі пропонується поріг 10 3 КУО/мл.
5. Водневий дихальний тест з d-ксилозою, глюкозою або лактулозою: позитивний результат має діагностичне значення (специфічність 100-83%)
Немає тесту, який дозволяє встановити остаточний діагноз. Іноді діагностичне підтвердження є хорошою реакцією на емпіричне антибактеріальне лікування.
Інші причини хронічної діареї → розд. 1.9.
1. Лікування основного захворювання або усунення факторів, що сприяють переростанню бактерій.
2. Харчове лікування
1) препарати, що містять тригліцериди із середнім ланцюгом для полегшення засвоєння жирів
2) у разі відсутності толерантності до дисахаридів → обмежити вміст лактози в раціоні
3) добавки вітамінів A, D, C і B 12 у разі нестачі.
3. Антибактеріальне лікування: воно має основне значення. Вводити препарати проти аеробних та анаеробних грамнегативних бактерій протягом 7-10 днів. У разі повторення симптомів лікування можна повторити або повторити другий цикл лікування протягом 4-8 тижнів. Препаратом вибору може бути рифаксимін РО 400-550 мг 3 × д. Альтернативні препарати (PO): метронідазол 20 мг/кг/добу (можна застосовувати разом з цефалоспоринами, наприклад, з цефалексином 30 мг/кг/добу), амоксицилін з клавулановою кислотою 30 мг/кг/добу, котримоксазол 960 мг 2 × д, або норфлоксацин 400 мг × 2 дні.
4. Підтримуюче лікування: холестирамін зменшує інтенсивність діареї. Використання прокінетичних препаратів (наприклад, еритроміцину) у тих випадках, коли основою синдрому є зміни моторики травного тракту.