Ожиріння
Марка
Визначення та класифікація ожиріння
Ожиріння - це хронічне захворювання, яке характеризується збільшенням запасів жиру в організмі. Абдомінальне ожиріння живота пов’язане з метаболічними та серцево-судинними захворюваннями, часто пов’язане з метаболічним синдромом.
Абдомінальне ожиріння визначається окружністю талії> 88 см у невагітних жінок і> 102 см у чоловіків. Ці критерії були розроблені для кавказького населення: інші критерії можуть застосовуватися до інших етнічних груп.
Абдомінальне ожиріння також називають вісцеральним, яблукоподібним або ожирінням верхньої частини тіла.
Найбільш часто використовуваним критерієм оцінки ожиріння є індекс маси тіла - ІМТ.
Для ілюстрації наведем розподіл ваги, надмірної ваги та ожиріння відповідно до ІМТ.
- ІМТ до 25 - нормальна вага
- ІМТ 25-30 - надмірна вага
- ІМТ 30-35 - І. ступінь ожиріння
- ІМТ 35-40 - II. ступінь ожиріння
- ІМТ старше 40 - III. ступінь ожиріння (патологічне ожиріння)
- ІМТ старше 50 років - надмірне ожиріння
- ІМТ старше 60 років - надмірна ожиріння
Патогенез ожиріння
Ожиріння виникає і зберігається під час надмірно довгострокового позитивного енергетичного балансу. Факторами ризику розвитку ожиріння є, зокрема, високоенергетична дієта, низька фізична активність, адаптація до сидячого способу життя та нерегулярне харчування. Простіше кажучи, це більше споживання енергії, ніж витрата енергії, при цьому надлишок кілокалорій зберігається як запас жиру.
Епіодеміологія надмірної ваги та ожиріння
Частота ожиріння в Європі становить від 10 до 25% серед жінок, а надмірна вага та ожиріння спостерігаються у понад 50% населення в більшості європейських країн. Тільки за останні 10 років кількість людей, що страждають ожирінням, зросла на 10-40%. Словацький проект MONIKA у 2002 році виявив 57,4% випадків надмірної ваги та ожиріння у вибірці з 6867 осіб у віці 15-64 років.
Захворювання ожирінням стало серйозною медичною, психологічною, соціальною та економічною проблемою в останні десятиліття. Хвороба, яка в першу чергу вражає населення економічно розвинених країн Європи та США, поширюється по всьому світу. Частота захворюваності на ожиріння зростає і зачіпає майже всі соціально-економічні групи населення і, з її ускладненнями, особливо метаболічними та серцево-судинними, загрожує життю більшості молодих людей. Саме тому Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила ожиріння епідемією у 21 столітті.
ВООЗ оголосила ожиріння глобальною епідемією через його далекосяжні наслідки для здоров'я та суспільства, і вважає боротьбу з ним, як і Європейський Союз, одним з головних пріоритетів. Величезні кошти витрачаються на лікування самого ожиріння та пов’язаних з цим ускладнень здоров’я у багатьох галузях медицини, але особливо у галузі внутрішньої медицини, діабетології, кардіології, гінекології, ортопедії, неврології та, нарешті, але не менш важливо, хірургії. Статистична оцінка смертності включає ожиріння та ускладнення у всьому світі серед трьох найпоширеніших причин смерті серед населення у віці від 50 до 70 років. У молодого покоління (вікова група 25-35 років) важкі форми ожиріння майже вдесятеро збільшують ризик передчасної смерті порівняно з прогнозом життя людей, що не страждають ожирінням того ж віку.
Ризики ожиріння для здоров'я та соціально-економічні наслідки ожиріння
Ожиріння спричиняє значне збільшення захворюваності, інвалідності та смертності, погіршує якість життя. Прямі витрати на здоров’я при ожирінні в Європі оцінюються у 2–8% від загальних витрат на охорону здоров’я, що порівнянно із такими захворюваннями, як рак.