До першої війни в 1995-1996 роках у цьому районі проживало трохи більше мільйона людей у ​​Чечні, близько 80% з яких були самими чеченцями. До згаданої другої війни їх було лише 800 000. Значна частина цивільного населення Чечні втекла до сусідніх держав після вступу російських федеральних військ.

людина

Більшість біженців зібралися в Інгушетії, де в грудні 1999 року їх було близько 200 000. На той час великі наметові містечка тільки починали формуватися, тому багато біженців були змушені оселитися у т.зв. "Дикі табори", які не представляли нічого, крім господарських будівель або виведених з експлуатації спустошених залізничних вагонів, або просто зупинялися на незавершених будівлях, які надавали їм дружні інгуші.

На перших етапах біженці в основному залежали від допомоги Міністерства надзвичайних ситуацій Російської Федерації, яке, однак, через брак коштів, виконувало свою функцію лише на 50%. На щастя, багато світових гуманітарних організацій оперативно відреагували на гуманітарну кризу: такі організації, як Рада біженців Данії (ДРК), ACF (Action Contre la Faim), MSF (Medecins Sans Frontiers), MDM (Medecins du Mond) і останнє, але не менш важливе, чеська компанія People in Need Foundation (PINF).

Конкретно про допомогу

З самого початку зусилля PINF, окрім допомоги в таборах біженців в Інгушетії, зосереджувались на допомозі безпосередньо в Чечні. Однак несприятлива ситуація (постійно відкриті бої, вибухи ...) не дозволяла планувати операції, тому епізодичні колони були організовані за одноразовою допомогою для вибраних районів, спочатку біля кордону, пізніше глибше вглиб країни. Наше громадське об’єднання «Люди в зоні ризику», яке разом зі Словацькою католицькою благодійною організацією надало фінансову суму в розмірі 4000 доларів США, також внесло фінансовий внесок в один такий конвой. Спільний чесько-словацький гуманітарний конвой (чеська сторона задокументувала 1800 доларів США) було перевезено в Алчан-Юрт у лютому 2000 року: 22,5 тонни борошна, три тонни цукру, 193 кілограми чаю та ліків.

У селі не було газу, води та електрики, більшість людей шукали їжу, переправляючи її через кордони. Остання доставка їжі з російської сторони відбулася на початку грудня 1999 року. Альчан-Юрт був зруйнований на 80% внаслідок спалення та розстріляних будинків. Під час організації цього конвою наш відправлений координатор знаходився безпосередньо в Інгушетії.

Ми допомагаємо в кризових районах світу.

Ми забезпечуємо гострі потреби населення в результаті гуманітарної катастрофи в країні та за кордоном.