Спадкоємці »
Майно та борги у спадковому провадженні »
Заповіт »
Спадкоємство »
Податки та спадщина »

Спадкоємці

спадщина

Спадкоємцем є особа, визначена померлим (заповідачем) у заповіті. Якщо заповідач не залишив заповіту, він успадковує осіб, визначених законом. Закон розділяє коло спадкоємців на чотири групи:

  1. група - в ній діти та чоловік спадкоємця,
  2. група - якщо діти опікуна не успадковують, у другій групі чоловік, батьки опікуна та ті, хто проживав із поручителем принаймні один рік до його смерті в одному господарстві,
  3. група - якщо ні чоловік, ні хтось із батьків не успадковує, третя група успадковує братів і сестер поручителя та тих, хто проживав із поручителем принаймні один рік до його смерті в одному господарстві,
  4. група - якщо жоден спадкоємець не успадковує в третій групі, в четвертій групі успадковують бабуся і дідусь поручителя або їх діти.

Закон передбачає спадкування нащадків замість своїх предків, які померли раніше заповідача. Цей варіант застосовується до дітей опікуна, яких замінюють їхні діти або онуки. Так само, якщо один із братів і сестер гаранта не успадковує, його діти набувають спадщину. Остання справа стосується бабусь і дідусів поручителя, діти яких набувають спадщину.

При спадкуванні закон не розрізняє одружених та неодружених дітей. Кожна дитина має право на рівну частку спадщини свого батька. Неповнолітні діти завжди володіють своїм статутним спадком, а дорослі діти - принаймні половину свого статутного спадку. Якщо заповіт заповідача суперечить цьому, він недійсний у цьому розділі.

Якщо заповіт був встановлений, майно успадковується відповідно до останнього заповіту поручителя. Якщо заповідач не залишив заповіту, спадкоємці успадковують відповідно до закону, як правило, кожен у рівних частинах. Однак є винятки, напр. у другій спадковій групі (чоловік, батьки поручителя та ті, хто проживав із поручителем в одному домогосподарстві) чоловік успадковує принаймні половину спадщини.

Неодружений чоловік взагалі не успадковує закон, якщо померлий чоловік мав дітей. У цьому випадку успадковуватимуть лише діти опікуна.

Якщо у померлого подружжя не було дітей, він успадковує подружжя, з яким вони проживали в одному домогосподарстві разом з батьками поручителя, кожен в рівних частинах.

Активи та борги
у спадковому провадженні

У разі смерті подружжя слід розрізняти припинення частки та спадщину. Якщо взяти приклад із сім’ї з чотирьох чоловік - подружжя та двох дітей, де один із подружжя помирає, спочатку має бути врегульовано безоплатне співвласність, тобто. живий/дружина повинен мати половину майна. Згодом друга половина є предметом спадкового провадження, де якби ми діяли лише відповідно до закону, діти та чоловік успадковують однаково, тобто кожна третина.

Спадкоємець особи, яка мала великі борги і не мала майна, не може відмовити у спадщині. Відмова повинна бути зроблена усною чи письмовою заявою в суді. Відмова від спадщини є незмінною. Якщо поручитель залишив і майно, і борги, спадкоємці та кредитори можуть домовитись про продовження спадщини за кредиторами для виплати боргів.

Майно, набуте у спадок, не перебуває у бездольовій співвласності подружжя, тобто воно стає виключною власністю подружжя, який успадкував майно.

У разі спадкування за законом, те, що йому передав спадкодавець, включається до частки спадкоємця, якщо це не звичайне дарування. У разі спадкування за заповітом залік здійснюється лише в тому випадку, якщо спадкодавець дав це розпорядження або якщо спадкоємець був би невиправдано відданий перевазі дітям спадкодавця.

Заповіт

Заповіт може бути написаний власноруч, а також може бути оформлений в іншій письмовій формі (наприклад, написана на комп’ютері) або у формі нотаріального запису. У кожному заповіті мають бути вказані день, місяць та рік, у якому він був підписаний, інакше він є недійсним.

Рукописний заповіт повинен бути написаний і підписаний власноруч, інакше він недійсний. Заповіт, який не написаний власноруч, повинен бути підписаний спадкодавцем і прямо заявити перед двома присутніми свідками, що документ містить його останню волю. Свідки повинні підписати заповіт.

Однак ми рекомендуємо записати останнє заповіт у протокол нотаріуса у нотаріуса. Це найбезпечніший спосіб не лише з точки зору його виконання експертами - нотаріусами, а й через подання заповіту до Центрального реєстру заповітів нотаріусів, де його неможливо загубити або сфальсифікувати.

Заповіт, який не складений у формі нотаріального запису, можна депонувати де завгодно, але існує ризик втрати або знищення, напр. через пожежу тощо. Тому доцільніше здати заповіт у нотаріуса. Заповіт, написаний у формі нотаріального запису, завжди зберігається в Центральному реєстрі заповітів нотаріусів, де його може знайти нотаріус, який обговорює спадщину, якщо це необхідно.

Заповіт, як і будь-який інший документ, може бути поставлений під сумнів, зокрема щодо його справжності або тому, що він не відповідає всім вимогам, передбаченим законодавством.

Інститут екстрадиції стосується переважно власних дітей, оскільки вони завжди мають право хоча б на законну частку. Гарант може позбавити спадщини власної дитини, якщо

  1. всупереч хорошій моралі, не надав гаранту необхідну допомогу у разі хвороби, старості або в інших серйозних випадках,
  2. постійно не виявляє справжнього інтересу до спадкодавця,
  3. був засуджений за умисне кримінальне правопорушення, яке становить не менше одного року позбавлення волі,
  4. він постійно веде безладне життя.

Розпорядження майном протягом життя, будь то у формі продажу чи дарування, є чинним, доки правовий акт здійснюється вільно, серйозно, чітко та зрозуміло. Він також не може суперечити, обходити чи обходити закон за своїм змістом чи призначенням або суперечити добрій моралі.

Юридичний акт дарування також буде недійсним, якщо особа, яка його зробила, не має правоздатності. Також недійсним є правовий акт особи, яка діє в психічному розладі, що робить її недієздатною.