Затверджений текст рішення про передачу, ев. No: 2017/06751-TR
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
10 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 10 мг дидрогестерону.
Допоміжні речовини з відомим ефектом: кожна таблетка містить 111,1 мг лактози моногідрату.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою
Білі, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням 155 з одного боку та вирізом з обох сторін. Діаметр таблетки - 7 мм, а вага - 144 мг.
Штрихова лінія лише допомагає розбити таблетку, щоб її можна було проковтнути легше, і не служить для поділу на рівні дози.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Лікування дефіциту прогестерону
· Лікування вторинної аменореї
· Лікування нерегулярного менструального циклу
· Лікування дисфункціональної кровотечі
· Лікування передменструального синдрому
· Лікування майбутнього аборту
· Лікування звичного аборту
· Лікування безпліддя, спричиненого лютеїновою недостатністю
Замісна гормональна терапія (ЗГТ)
Збалансувати вплив одного лише естрогену на ендометрій при ЗГТ у жінок з інтактною маткою, які мають труднощі через природну або індуковану хірургічним шляхом менопаузу.
4.2 Дозування та спосіб введення
Дозу, режим дозування та тривалість лікування слід коригувати відповідно до типу, тяжкості захворювання та індивідуальної реакції пацієнта на лікування.
Дисменорея: 10 мг дидрогестерону двічі на день з 5 по 25 день циклу.
Ендометріоз: 10 мг дидрогестерону 2-3 рази на день з 5 по 25 день циклу або безперервно протягом усього менструального циклу.
Дисфункціональна кровотеча (для зупинки кровотечі): 10 мг дидрогестерону двічі на день протягом 5-7 днів.
При продовженні лікування дають 10 мг дидрогестерону двічі на день з 11 по 25 день циклу. День лікування та кількість днів лікування залежатимуть від індивідуальної тривалості циклу.
Відмінна кровотеча виникає тоді, коли ендометрій достатньо підготовлений до нього дією ендогенного або екзогенного естрогену.
Вторинна аменорея: 10 або 20 мг дидрогестерону щодня. Його вводять щодня протягом 14 днів у другій половині очікуваного менструального циклу, щоб викликати оптимальну секреторну трансформацію ендометрія, яка була належним чином підготовлена ендогенним або екзогенним естрогеном.
Передменструальний синдром: 10 мг дидрогестерону двічі на день з 11 по 25 день циклу. День лікування та кількість днів лікування залежатимуть від індивідуальної тривалості циклу.
Нерегулярний менструальний цикл: 10 мг дидрогестерону двічі на день з 11 по 25 день циклу. День лікування та кількість днів лікування залежатимуть від індивідуальної тривалості циклу.
Аборт під загрозою: 40 мг дидрогестерону один раз, потім кожні 8 годин 10 мг, поки симптоми не зникнуть.
Звичайний аборт: 10 мг дидрогестерону двічі на день до 12-го тижня вагітності.
Безпліддя через лютеїнову недостатність: 10 або 20 мг дидрогестерону на день, починаючи з другої половини менструального циклу і до першого дня наступного циклу. Лікування повинно тривати принаймні три послідовних менструальних цикли.
Замісна гормональна терапія
· Постійне послідовне лікування: естроген вводять безперервно і додають 10 мг дидрогестерону як послідовне лікування протягом останніх 14 днів кожного 28-денного циклу.
· Циклічне лікування: естроген вводять циклічно з необробленим інтервалом, який зазвичай становить 21 день лікування та 7-денну перерву. Одну таблетку 10 мг дидрогестерону додають протягом останніх 12-14 днів лікування естрогеном.
· Залежно від клінічної відповіді, дозу можна згодом відкоригувати до 20 мг дидрогестерону щодня.
Застосування дидрогестерону перед першими менструаціями не виправдане. Безпека та ефективність дидрогестерону не встановлені у пацієнтів підліткового віку від 12 до 18 років. Наявні на даний момент дані наведені в розділах 4.8 та 5.1, але рекомендацій щодо дозування не може бути.
При вищих дозах таблетки слід приймати рівномірно протягом дня.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
Відоме або підозрюване прогестеронозалежне новоутворення (наприклад, менінгіома).
Недіагностована вагінальна кровотеча.
При застосуванні для профілактики гіперплазії ендометрія (у жінок, які приймають естрогени): протипоказання до застосування естрогенів у комбінації з дидрогестероном.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Перш ніж почати приймати дидрогестерон для лікування аномальних кровотеч, етіологію цієї кровотечі потрібно уточнити.
Протягом перших місяців лікування можуть виникати міжменструальні кровотечі та кров’янисті виділення. Якщо міжменструальна кровотеча або кров’янисті виділення виникають через деякий час під час лікування або після припинення лікування, слід визначити причину, яка може включати біопсію слизової оболонки матки для виключення злоякісного захворювання ендометрія.
Умови, що вимагають нагляду
Якщо будь-яке з перерахованих нижче станів мало місце в минулому та/або погіршилось під час вагітності або після попереднього гормонального лікування, пацієнта слід ретельно обстежити.
Слід враховувати, що під час лікування дидрогестероном можуть рецидивувати або погіршуватися такі стани, і слід розглянути можливість припинення лікування:
- аномальні показники печінкової проби, спричинені гострими або хронічними захворюваннями печінки.
При застосуванні дидрогестерону з естрогенами при ЗГТ застосовуються наведені нижче застереження та запобіжні заходи:
див. також попередження та запобіжні заходи, наведені в короткому описі характеристик лікарського засобу, що містить естроген.
При лікуванні симптомів постменопаузи ЗГТ слід розпочинати лише через симптоми постменопаузи, які негативно впливають на якість життя. У всіх випадках ризик та користь лікування слід ретельно оцінювати принаймні раз на рік, а ЗГТ слід продовжувати лише до тих пір, поки користь не перевищує ризик.
Докази щодо ризиків, пов'язаних із ЗГТ у ранній менопаузі, обмежені. Однак через низький ступінь абсолютного ризику для молодих жінок пропорційність ризиків та переваг може бути більш сприятливою для цих жінок, ніж для жінок старшого віку.
Повна детальна особиста та сімейна історія пацієнта повинна бути взята перед початком замісної гормональної терапії (ЗГТ) або коли лікування продовжується після припинення лікування. Фізичне обстеження (включаючи гінекологічне та обстеження молочної залози) повинно бути проведене, щоб допомогти в анамнезі, протипоказаннях та попередженнях. Під час лікування рекомендуються регулярні огляди, частота та характер яких повинні відповідати індивідуальним потребам пацієнта. Пацієнткам слід давати вказівки щодо змін грудей, звертати увагу та повідомляти лікаря або медсестру (див. "Рак молочної залози" нижче).
Обстеження, включаючи відповідні методи візуалізації, напр. мамографію слід проводити відповідно до стандартних процедур скринінгу та з урахуванням індивідуальних клінічних потреб пацієнта.
Гіперплазія ендометрію та карцинома ендометрія
У жінок з інтактною маткою ризик гіперплазії ендометрія та карциноми ендометрія збільшується, якщо естрогени даються поодинці протягом тривалого часу.
Додавання гестагену, напр. дидрогестерон циклічно протягом щонайменше 12 днів на місяць/28-денний цикл або безперервна комбінована терапія естрогеном + гестагеном у жінок, які не перенесли гістеректомію, може захистити від підвищеного ризику, пов’язаного лише з естрогеновою ЗГТ.
Загальні дані про те, що жінки, які приймають комбіновану ЗГТ естроген + прогестаген та потенційно лише ЗГТ, свідчать про підвищений ризик раку молочної залози, що залежить від тривалості застосування ЗГТ.
Комбінована терапія естрогеном + прогестагеном: рандомізоване плацебо-контрольоване клінічне випробування Ініціативи жіночого здоров’я (WHI) та епідеміологічні дослідження послідовно визначають підвищений ризик раку молочної залози у жінок, які приймають комбінований естроген + прогестаген, що було очевидно протягом приблизно 3 років ... Підвищений ризик виникає протягом декількох років використання, але через кілька (максимум 5) років після припинення лікування ризик подібний до ризику перед застосуванням. Хаббл, особливо при поєднанні естрогенів/гестагенів, збільшує щільність мамографії, що може негативно вплинути на радіологічне виявлення раку молочної залози.
Рак яєчників набагато рідше раку молочної залози.
Епідеміологічні дані обширного метааналізу свідчать про те, що існує трохи підвищений ризик у жінок, які приймають ЗГТ, що містить лише естроген, або комбінацію естрогену та гестагену, що проявляється протягом п’яти років застосування та поступово зменшується після припинення лікування. Деякі інші дослідження, включаючи випробування Ініціативи жіночого здоров'я (WHI), припускають, що застосування комбінованих препаратів ЗГТ може бути пов'язане з подібним або дещо меншим ризиком.
ЗГТ асоціюється з 1,3 - 3-кратним вищим ризиком розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ), тобто. тромбоз глибоких вен або легенева емболія. Такі події частіше трапляються у перший рік застосування ЗГТ, ніж пізніше.
Ризик ВТЕ збільшується у пацієнтів з діагнозом тромбофільні стани, і ЗГТ може збільшити цей ризик. Тому ЗГТ таким пацієнтам протипоказана.
До загальновизнаних факторів ризику розвитку ВТЕ відносяться: вживання естрогену, старший вік, серйозні оперативні втручання, тривала іммобілізація, ожиріння (ІМТ> 30 кг/м 2), вагітність та післяпологовий період, системний червоний вовчак (СЧВ) та рак. Думки щодо можливої ролі варикозу при ВТЕ суперечливі.
Як і у всіх післяопераційних пацієнтів, слід розглянути заходи щодо запобігання післяопераційному ВТЕ. Якщо тривала операція повинна супроводжуватися тривалою іммобілізацією, рекомендується тимчасово припинити ЗГТ за 4-6 тижнів до операції. Не слід відновлювати лікування, поки пацієнт не стане повністю мобільним.
У жінок, які не мали ВТЕ в анамнезі, але мають родича першої лінії, який страждав тромбозом у молодому віці, скринінг можна проводити після ретельного врахування його обмежень (скринінг виявляє лише частину тромбофільних розладів).
Якщо тромбофільний розлад, пов’язаний з тромбозом, виявляється у найближчих родичів або якщо розлад є «важким» (наприклад, дефіцит антитромбіну, білка S та білка С або їх поєднання), ЗГТ протипоказана.
Жінкам, які тривалий час отримували антикоагулянтну терапію, необхідно ретельно враховувати переваги та ризики ЗГТ.
Якщо після початку лікування розвивається ВТЕ, прийом препарату слід припинити. Пацієнтам слід порадити негайно звернутися до свого лікаря, як тільки вони помітять можливі тромбоемболічні симптоми (наприклад, хворобливий набряк ноги, раптовий біль у грудях, задишка).
Ішемічна хвороба серця (ІХС)
Рандомізовані контрольовані дослідження на жінках, які отримували комбіновану ЗГТ, що містить лише естроген + прогестаген, або ЗГТ, що містить лише естроген, не показали жодних доказів захисного ефекту ЗГТ у профілактиці інфаркту міокарда у жінок із або без ІХС.
Комбінована терапія з естрогеном та гестагеном: відносний ризик розвитку ІХС із комбінованою ЗГТ з естрогеном + гестагеном дещо підвищений. Оскільки основний абсолютний ризик розвитку ІХС тісно пов’язаний з віком, збільшення випадків ІХС, пов’язаних з лікуванням естрогеном + гестагеном, дуже мало у здорових жінок безпосередньо перед менопаузою, але зростає з віком.
Ішемічний інсульт
Комбіноване лікування естрогеном + прогестагеном та лікування лише естрогеном асоціювалось із збільшенням ризику ішемічного інсульту в 1,5 рази. Відносний ризик не змінюється з віком та часом від менопаузи. Однак, оскільки базовий ризик інсульту тісно пов'язаний з віком, загальний ризик інсульту зростатиме у жінок, які приймають ЗГТ, із збільшенням віку.
Цей препарат містить лактозу моногідрат. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Дані in vitro показали, що основний метаболічний шлях, що генерує основний фармакологічно активний метаболіт 20α-дигідродидрогестерон (DHD), каталізується альдо-кеторедуктазою 1C (AKR 1C) у цитозолі людини. На додаток до цитозольного метаболізму, метаболічні трансформації відбуваються з ізоферментами цитохрому P450 (CYP), майже виключно з CYP3A4, з подальшим утворенням кількох другорядних метаболітів. Основним активним метаболітом DHD є субстрат для метаболічної трансформації CYP3A4.
Отже, метаболізм дидрогестерону та DHD може бути підвищений при одночасному застосуванні з речовинами, які, як відомо, індукують активність ферменту CYP, наприклад протисудомні засоби (наприклад, фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін), протиінфекційні препарати (наприклад, рифампіцин, рифабутин, невірапін, ефавіренц) та рослинні препарати, наприклад що містить звіробій (Hypericum perforatum), шавлія або гінкго білоба.
Ритонавір та нелфінавір, хоча і відомі як потужні інгібітори ферментів цитохрому, проте демонструють фермент-індукуючі властивості при одночасному застосуванні зі стероїдними гормонами.
Клінічно посилений метаболізм дидрогестостерону може призвести до зниження ефекту.
Дослідження in vitro показали, що дидрогестерон і DHD при клінічно значущих концентраціях не інгібують або не індукують ферменти CYP, що метаболізують ліки.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
За підрахунками, більше 10 мільйонів жінок зазнали впливу дідрогестерону під час вагітності. На сьогоднішній день не виявлено ознак шкідливого впливу вживання дидрогестерону під час вагітності.
У літературі є повідомлення про деякі гестагени, пов’язані з більш високим ризиком розвитку гіпоспадії. Однак через наявність різних факторів під час вагітності не можна зробити остаточного висновку щодо ролі прогестагенів у захворюваності на гіпоспадію.
Клінічні випробування, в яких обмежена кількість жінок на ранніх термінах вагітності отримували дидрогестерон, не виявляли підвищеного ризику. Поки що відсутні інші епідеміологічні дані.
Ефекти в доклінічних випробуваннях на ембріо-фетальний та постнатальний розвиток відповідали фармакологічному профілю. Побічні реакції виникали лише при експозиції, що значно перевищувала максимальну експозицію у жінок, що вказує на незначну значимість з клінічної точки зору (див. Розділ 5.3).
Дидрогестерон можна застосовувати під час вагітності, якщо це чітко вказано.
Немає даних про виведення дидрогестерону з грудним молоком. Досвід використання інших прогестагенів свідчить про те, що невелика кількість прогестагенів та їх метаболітів виводиться з грудним молоком. Ризик для дитини невідомий. Тому дидрогестерон не слід застосовувати під час годування груддю.
Немає доказів того, що дидрогестерон у терапевтичних дозах знижує фертильність.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Дидрогестерон має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
Рідко дидрогестерон може спричиняти легку сонливість та/або запаморочення, особливо в перші години після застосування. Тому слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
Найчастіше повідомляються побічні реакції у жінок, які приймали дидрогестерон під час клінічних випробувань за показаннями, що не містять естрогену, - це мігрень/головний біль, нудота, порушення менструального циклу та біль у грудях/болючість.
У клінічних випробуваннях та з спонтанних повідомлень повідомлялося про такі побічні реакції із застосуванням дидрогестерону (n = 3483) за безестрогенними показаннями, що вказує на частоту їх виникнення: