Додаток No1 до повідомлення про зміну, реєстраційний номер: 2019/04682-Z1B
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Haemate P 500 IU FVIII: C/1200 IU VWF: Rco
порошок та розчинник для розчину для ін’єкцій/інфузій
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Один флакон Haemate P 500 IU FVIII: C/1200 IU VWF: Rco містить:
500 МО фактор згортання крові людини VIII (FVIII),
1200 МО людського фактора фон Віллебранда (VWF).
Haemate P 500 МО FVIII: C/1200 МО VWF: Rco після відновлення з 10 мл води для ін’єкцій містить 50 МО/мл FVIII і 120 МО/мл VWF.
Потужність FVIII (МО) визначається хромогенним тестом відповідно до Європейської фармакопеї. Питома активність FVIII у Haemate P становить приблизно 2-6 МО FVIII/мг білка.
Ефективність VWF (IU) оцінюється за активністю кофактора ристоцетину (VWF: RCo) порівняно з міжнародним стандартом концентратів фактора фон Віллебранда (ВООЗ). Питома активність VWF у Haemate P становить приблизно 5 - 17 IU VWF: RCo/мг білка.
Haemate P виготовляється з плазми донорів людини.
Допоміжні речовини з відомим ефектом:
Haemate P 500 IU FVIII: C/1200 IU VWF: Rco - приблизно 113 ммоль/л (2,6 мг/мл)
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Порошок та розчинник для розчину для ін’єкцій/інфузій.
Білий порошок та прозорий, безбарвний розчинник для розчину для ін’єкцій/інфузій.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Хвороба фон Віллебранда (VWD)
Профілактика та лікування кровотечі або кровотечі під час операції, коли лікування лише десмопресином (DDAVP) є неефективним або протипоказаним.
Гемофілія А (вроджений дефіцит фактора VIII)
Профілактика та лікування кровотеч у хворих на гемофілію.
Цей препарат застосовується для лікування набутого дефіциту фактора VIII та для лікування пацієнтів з антитілами проти фактора VIII.
4.2 Дозування та спосіб введення
Лікування ВХЗ та гемофілії А повинен контролюватися лікарем, який має досвід лікування гемостазу.
Дозування
Хвороба фон Віллебранда:
Важливо розрахувати дозу в МО, специфічну для VWF: RCo.
1 МО/кг VWF: RCo зазвичай збільшує циркулюючий VWF: RCo на 0,02 МО/мл (2%).
VWF: RCo> 0,6 МО/мл (60%) і FVIII: C> 0,4 МО/мл (40%).
Для досягнення гемостазу зазвичай рекомендують 40-80 МО/кг фактора Віллебранда (VWF: RCo) та 20-40 МО/кг маси тіла FVIII: C.
Початкова доза фактора фон Віллебранда повинна становити 80 МО/кг, особливо у пацієнтів із хворобою фон Віллебранда 3 типу, де для підтримання адекватних рівнів необхідні більш високі дози, ніж для інших типів хвороби фон Віллебранда.
Запобігання крововиливу у разі хірургічного втручання або важкої травми:
Щоб запобігти масивній кровотечі під час або після операції, ін’єкцію слід робити за 1–2 години до операції.
Відповідну дозу слід вводити кожні 12 - 24 години. Доза та тривалість лікування залежать від клінічного стану пацієнта, типу та тяжкості кровотечі та рівнів VWF: RCo та FVIII: C.
Використовуючи ліки, що містять VWF як ліки, лікуючий лікар повинен знати, що продовження лікування може спричинити надмірне підвищення рівня FVIII: C. Після 24-48 годин лікування слід розглянути можливість зменшення дози та/або подовження інтервалу дозування, щоб уникнути неконтрольованого збільшення FVIII: C.
Дозування для дітей залежить від маси тіла і, отже, визначається тими ж правилами, що і для дорослих. Частота прийому в окремих випадках повинна бути зосереджена на клінічному ефекті.
Важливо розрахувати дозу в МО, специфічну для FVIII: C.
Під час лікування рекомендується визначати рівні фактора VIII належним чином, щоб допомогти визначити дозу, яку слід вводити, і частоту інфузій. Реакція на фактор VIII може відрізнятися від пацієнта до пацієнта, при цьому досягаються різні рівні in vivo та різні періоди напіввиведення. У пацієнтів із вагою або надмірною вагою необхідна корекція дози на основі маси тіла. Особливо у випадку серйозних хірургічних процедур, необхідно ретельно стежити за замісним лікуванням за допомогою аналізу коагуляції (активність фактора VIII у плазмі крові).
Слід контролювати наявність у пацієнтів антитіл до фактора VIII в їх організмі. Див. Також розділ 4.4.
Доза та тривалість замісної терапії залежать від тяжкості дефіциту фактора VIII, місця та ступеня кровотечі та клінічного стану пацієнта.
Кількість одиниць введеного фактора VIII виражається в міжнародних одиницях (МО), які встановлені відповідно до чинного стандарту Світової організації охорони здоров’я (ВООЗ) на лікарські засоби, що містять концентрат фактора VIII. Активність фактора VIII плазми виражається або у відсотках (відносно нормальної плазми крові людини), або переважно в МО (щодо міжнародного стандарту плазмового фактора VIII).
1 МО активності фактора VIII еквівалентна кількості фактора VIII в одному мл нормальної плазми крові людини.
Розрахунок необхідної дози фактора VIII базується на емпіричному припущенні, що введення 1 МО фактора VIII на кг маси тіла збільшить активність плазмового фактора VIII приблизно на 2% (2 МО/дл) нормальної активності. Необхідна доза визначається за такою формулою:
Необхідні одиниці = маса тіла (кг) x необхідне збільшення рівня FVIII (% або МО/дл) x 0,5
Кількість, яку слід вводити, і частота введення завжди повинні бути спрямовані на клінічну ефективність в окремих випадках.
У подальших геморагічних подіях активність фактора VIII не повинна падати нижче зазначеного рівня активності плазми (у% від норми або МО/дл) протягом відповідного періоду. Наступну таблицю можна використовувати як керівництво для визначення дози при геморагічних подіях та хірургічних втручаннях:
| Ступінь кровотечі/ Тип хірургічного втручання | Необхідний рівень фактор VIII (% або МО/дл) | Частота дозування (години)/Тривалість терапії (дні) |
| Кровотеча | ||
| Ініціюючи гемартроз, кровотеча в м’язи або порожнину рота | 20 - 40 | Повторювати введення кожні 12-24 години. Принаймні 1 день, поки кровотеча не зупиниться, що призводить до полегшення болю або загоєння. |
| Більш масштабний гемартроз, м’язова кровотеча або гематома | 30 - 60 | Повторюйте інфузію кожні 12 - 24 години, протягом 3 - 4 і більше днів, поки біль та гостра слабкість не вщухнуть. |
| Кровотеча, що загрожує життю | 60 - 100 | Повторюйте інфузію кожні 8 - 24 години, поки небезпека для життя не зникне |
| Хірургічні процедури | ||
| Невелика хірургічна операція, включаючи видалення зуба | 30 - 60 | Кожні 24 години, принаймні 1 день, до загоєння. |
| Основні хірургічні процедури | 80 - 100 (до та після операції) | Повторюйте інфузію кожні 8 - 24 години, поки рана не заживе задовільно, потім продовжуйте лікування принаймні 7 днів і підтримуйте активність фактора VIII між 30% - 60% (МО/дл). |
Для тривалої профілактики кровотеч пацієнтам із важкою гемофілією А слід давати дози від 20 до 40 МО фактора VIII на кг маси тіла з інтервалом у 2 - 3 дні. У деяких випадках, особливо у пацієнтів молодшого віку, можуть знадобитися коротші інтервали дозування або вищі дози.
Дані клінічних досліджень щодо дозування гемата Р дітям відсутні.
Спосіб введення
Для внутрішньовенного вживання.
Приготуйте виріб, як описано в розділі 6.6. Відновлений продукт слід нагріти до кімнатної або температури тіла перед введенням. Його слід вводити повільно внутрішньовенно зі швидкістю, що відповідає пацієнту. Якщо ліки вже втягнуто в шприц, його потрібно негайно використати.
У разі введення у великих кількостях фактор може вводитися шляхом інфузії. З цією метою відновлений лікарський засіб береться у затверджений інфузійний набір.
Швидкість ін'єкції або інфузії не повинна перевищувати 4 мл на хвилину. Спостерігайте за пацієнтом для негайних реакцій. Якщо виникає будь-яка реакція на Haemate P, швидкість інфузії слід зменшити або припинити, залежно від клінічного стану пацієнта (див. Розділ 4.4).
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Для поліпшення простежуваності біологічних лікарських засобів слід чітко реєструвати назву та номер партії введеного лікарського засобу.
Можливі реакції гіперчутливості. Якщо виникають симптоми гіперчутливості, пацієнтам слід доручити негайно припинити прийом препарату та звернутися до свого лікаря. Пацієнтів слід інформувати про початкові ознаки реакцій гіперчутливості, таких як кропив'янка, генералізована кропив'янка, стискання в грудях, хрипи, гіпотонія та анафілаксія.
У разі шоку слід дотримуватися загальних медичних процедур для лікування шоку.
Haemate P 500 IU FVIII/1200 IU VWF містить 26 мг натрію на флакон, що відповідає 1,3% від максимального щоденного споживання 2 г натрію, рекомендованого ВООЗ для дорослих.
Хвороба фон Віллебранда
Пацієнти з відомими клінічними або лабораторними факторами ризику (наприклад, періоперація без тромбопрофілактики, відсутність ранньої рухливості, ожиріння, передозування, рак) мають ризик тромботичних подій, включаючи легеневу емболію. Тому за цими пацієнтами групи ризику слід спостерігати на предмет ранніх ознак тромбозу. Профілактику венозної тромбоемболії слід розпочинати відповідно до сучасних рекомендацій.
Застосовуючи ліки, що містять фактор фон Віллебранда, лікуючий лікар повинен знати, що продовження лікування може спричинити надмірне збільшення рівня FVIII: C. У пацієнтів, які отримують VWF із лікарськими засобами, що містять FVIII, слід контролювати рівні FVIII: C у плазмі, щоб уникнути надмірних рівнів FVIII: C у плазмі, що може збільшити ризик тромботичних подій, та розпочати антитромботичні заходи.
Нейтралізуючі антитіла (інгібітори) до VWF можуть розвиватися у пацієнтів з VWD, особливо типу 3. Якщо очікувані рівні плазмової активності VWF: RCo не досягнуті, або якщо кровотеча не контролюється обраними дозами, слід провести відповідний аналіз, щоб визначити наявність інгібітора VWF. У пацієнтів з високим рівнем інгібіторів лікування може бути неефективним, і слід розглянути інші терапевтичні варіанти.
Гемофілія А
Відомим ускладненням лікування осіб з гемофілією А є вироблення нейтралізуючих антитіл фактора VIII (інгібіторів). Ці інгібітори, як правило, є імуноглобулінами IgG, спрямованими проти активності прокоагулянтів фактора VIII, які кількісно визначаються в одиницях Bethesda (BU) на мл плазми за допомогою модифікованого аналізу. Ризик розвитку інгібіторів корелює з тяжкістю захворювання, а також експозицією фактора VIII, цей ризик є найвищим протягом перших 50 днів впливу, але зберігається протягом усього життя, хоча ризик зустрічається рідше.
Клінічне значення утворення інгібіторів буде залежати від титру інгібітора, з меншим ризиком недостатньої клінічної відповіді на інгібітори з низьким титром, які тимчасово присутні або залишаються постійно низькими, ніж на інгібітори з високим титром.
Загалом, за усіма пацієнтами, які отримують препарати фактора згортання крові, слід ретельно спостерігати на предмет розвитку інгібіторів шляхом відповідних клінічних спостережень та лабораторних досліджень. Якщо очікувані рівні активності фактора VIII у плазмі крові не досягнуті або якщо кровотеча не контролюється відповідною дозою, слід провести тестування на наявність інгібіторів фактора VIII. У пацієнтів з високим рівнем інгібітора терапія фактором VIII може бути неефективною, і слід розглянути інші варіанти лікування. Лікування таких пацієнтів повинно бути спрямоване лікарями, які мають досвід лікування гемофілії та інгібіторів фактора VIII.
У пацієнтів із серцево-судинними факторами ризику замісна терапія FVIII може збільшити існуючий ризик розвитку серцево-судинних подій.
Ускладнення, пов’язані з введеним катетером
Якщо потрібен пристрій центрального венозного доступу (CVAD), слід враховувати всі пов'язані з цим ризики, включаючи місцеві інфекції, бактеріємію та тромбоз катетера на місці.
Стандартні заходи щодо запобігання інфекціям, спричиненим використанням лікарських засобів, приготованих із крові або плазми людини, включають відбір донорів, контроль окремих зразків та об’єднаних плазмових одиниць для специфічних маркерів інфекції та ефективні виробничі кроки для інактивації/видалення вірусів. Проте не можна повністю виключати можливість передачі збудників інфекції, якщо лікарські засоби вводяться з крові або плазми людини. Це також стосується невідомих або нових вірусів чи патогенів.
Вжиті заходи вважаються ефективними щодо вірусів з оболонкою, таких як вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), вірус гепатиту В (HBV) та вірусу гепатиту С (HCV), а також проти вірусу гепатиту А без оболонки (HAV).
Вжиті заходи можуть мати обмежену ефективність щодо вірусів без оболонки, таких як парвовірус B19.
Інфекція парвовірусом В19 може бути важкою у вагітних (фетальна інфекція) та у осіб з ослабленою імунною системою або у тих, хто має підвищений еритропоез (наприклад, гемолітична анемія).
Вакцинацію проти жовтяниці (гепатитів А і В) слід розглянути у пацієнтів з регулярним або багаторазовим вживанням препаратів, отриманих з FVIII/VWF, отриманих із людської плазми.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Жодних досліджень взаємодії з VWF та FVIII з іншими препаратами не проводилось.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Дослідження репродукції тварин з Haemate P. не проводились.
Хвороба фон Віллебранда
При хворобі фон Віллебранда ситуація інша через аутосомне успадкування. Жінки більше схильні до ризику, ніж чоловіки, оскільки їм загрожує кровотеча під час менструації, вагітності, пологів та народження дитини та гінекологічних ускладнень. На основі постмаркетингових висновків, заміщення VWF рекомендується для лікування та профілактики гострих кровотеч. Жодних клінічних досліджень щодо використання VWF у замісній терапії під час вагітності та лактації немає.
Гемофілія А
Немає досвіду лікування під час вагітності та годування груддю через рідкісне виникнення гемофілії А у жінок.
Тому VWF та FVIII слід застосовувати під час вагітності та годування груддю, лише якщо це чітко вказано.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Haemate P не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
Наступні побічні ефекти базуються на звітах постмаркетингових досліджень.
Підсумок профілю безпеки:
Наступні побічні ефекти можуть виникнути у дорослих та підлітків під час лікування Haemate P.
Гіперчутливість або алергічні реакції, тромбоемболічні явища та лихоманка. Крім того, можуть утворюватися інгібітори FVIII та VWF.
Табличний перелік побічних реакцій
Наведена нижче таблиця наведена за системою органів MedDRA.
Частоти оцінювали згідно з наступними умовами: дуже часто (≥1/10), загально (≥1/100 для зв’язку Умови використання Довідка Зворотній зв'язок Конфіденційність Файли cookie