Затверджений текст рішення про зміни, ев. №: 2012/01437-ZME
Додаток No 1 до рішення про зміну реєстрації, ev. ні. 2012/08478-ZIB
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
таблетки isicom по 100 мг
таблетки isicom по 250 мг
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
1 таблетка isicom 100 мг містить 100 мг леводопи та 26,99 мг карбідопи моногідрату, що еквівалентно 25 мг карбідопи.
1 таблетка isicom 250 мг містить 250 мг леводопи та 26,99 карбідопи моногідрату, що еквівалентно 25 мг карбідопи.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Опис лікарського засобу: Таблетки перерізу для внутрішнього застосування.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Синдром Паркінсона, хвороба Паркінсона
Препарат не показаний при індукованих наркотиками синдромах Паркінсона.
4.2 Дозування та спосіб введення
Кількість дози та кількість індивідуальних доз у кожному випадку є індивідуальними. Наступна рекомендація щодо дозування стосується дорослих:
Дозування визначається тяжкістю екстрапірамідних симптомів та переносимістю. Надзвичайно високі дози не рекомендуються. Лікування слід розпочинати поступовим збільшенням початкової дози відповідно до індивідуальних потреб до досягнення оптимальної дози, яка повинна бути ретельно визначена для кожного пацієнта. Якщо виникають побічні ефекти, збільшення дози слід припинити або дозу тимчасово зменшити, а подальше збільшення робити ще повільніше. У разі більш виражених шлунково-кишкових труднощів іноді можливо вводити протиблювотні засоби, напр. домперидон.
Особливе повідомлення:У isicom 250 мг карбідопа та леводопа дорівнюють 1:10 (25 mg carbidopa та 250 mg levodopa), але isicom 100 mg має співвідношення carbidopa/levodopa 1: 4 (25 mg carbidopa, 100 mg levodopa). Обидва препарати можна вводити окремо, але при необхідності можлива також комбінація для досягнення оптимальної ефективної дози.
У разі недостатнього ефекту isicom 100 мг можна перейти на isicom 250 mg, але необхідно враховувати більшу ймовірність проблем з шлунково-кишковим трактом. Якщо потрібні більш високі дози леводопи (750 мг до 1000 мг), isicom 250 mg є більш придатним, ніж isicom 100 mg. Якщо потрібен перехід із isicom 250 мг на isicom 100 мг, замінюють 1/4 isicom 250 mg таблетки - 3/4 isicom 100 mg таблетки або 1/2 isicom 250 mg таблетки приблизно 1 1/4 isicom 100 mg таблетки.
Дозування isicom 250 мг:
У пацієнтів, які не отримували лікування, лікування слід розпочинати з 125-250 мг леводопи/12,5-25 мг карбідопи щодня (не більше 1/4 таблетки на дозу). Дозування слід регулювати відповідно до індивідуальних потреб та переносимості з точки зору рівня дозування та кількості індивідуальних доз. У пацієнтів з підтримуючою дозою рекомендована кількість доз становить 3-4 7 доз на день. Дозу можна збільшувати на 125 мг леводопи/12,5 мг карбідопи кожні 3 - 7 днів (якщо можливо, не більше ½ таблеток на дозу). Зазвичай достатньо дози 4 таблетки на день (1000 мг леводопи/100 мг карбідопи), лише у виняткових випадках вказується вища доза - до 8 таблеток на день. Доза, як правило, обмежена побічними ефектами. Можлива також комбінована терапія, напр. комбінація з агоністами дофаміну
Дозування isicom 100 мг:
У нелікованих пацієнтів лікування слід розпочинати з 50-150 мг леводопи/12,5-37,5 мг карбідопи щодня (тобто 1/4 таблетки на дозу). У нелікованих пацієнтів лікування слід розпочинати з 50-150 мг леводопи/12,5-37,5 мг карбідопи щодня (тобто 1/4 таблетки на дозу). Дозу можна збільшувати на 50-100 мг леводопи/12,5-25 мг карбідопи кожні 3 - 7 днів (до 1 таблетки на дозу). Добову дозу ділять на 3-7 індивідуальних доз. Звичайна середня доза становить 4-5 таблеток, як правило, не рекомендується перевищувати дозу 7 таблеток на день (700 мг леводопи/175 мг карбідопи). Також можна розглянути можливість компенсації можливого дефіциту дофаміну, наприклад додаванням агоністів дофаміну.
Якщо пацієнту, який раніше отримував леводопу та інший інгібітор декарбоксилази, вводять isicom 100 мг або isicom 250 мг, ці препарати слід припинити принаймні за 12 годин до першого прийому. Дозу isicom слід вибирати на початку лікування, щоб доза леводопи відповідала дозі лікарського засобу, який ви приймаєте в даний час.
Інші протипаркінсонічні лікарські засоби слід продовжувати і кожну дозу регулювати, наскільки це можливо.
Через відсутність клінічного досвіду у пацієнтів віком до 18 років препарат не слід застосовувати педіатричній популяції віком до 18 років (див. Розділ 4.3).
Лікування, як правило, тривале. Тривалість прийому необмежена з хорошою переносимістю.
Таблетки діляться (відповідно до позначеної рядкової лінії). Їх завжди приймають за 1/2 години до або через 1 1/2 години після їжі, додаючи трохи рідини (склянку води) та випічку.
Всмоктування таблеток посилюється поточним споживанням дієти, багатої на білки.
4.3 Протипоказання
· Підвищена чутливість до діючих речовин або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
· Індуковані наркотиками синдроми Паркінсона
· Вагітність та лактація
Через відсутність клінічного досвіду у пацієнтів віком до 18 років препарат не слід застосовувати педіатричній популяції до 18 років.
Інгібітори МАО типу А не можна вводити одночасно з ісиком, оскільки гіпертонічні кризи можуть виникати до 2 тижнів після припинення прийому МАО. Навпаки, введення інгібіторів МАО типу В у рекомендованих виробником дозах вважається нешкідливим.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Особлива обережність потрібна пацієнтам із наступними розладами:
· Виражена гіперфункція щитовидної залози
· Посилення серцевого ритму з підвищеною частотою (тахікардія)
· Гормони, що виробляються пухлинами надниркових залоз (феохромоцитома)
· Важкі серцеві, печінкові, ниркові та бронхіальні порушення
· Тяжкий органічний психосиндром
· Порушення з боку системи кровотворення
· Пухлини шкіри (переважно меланома та зміни шкіри при підозрі на меланому)
· Нелікована вузькокутова глаукома)
Леводопа асоціюється із сонливістю та епізодами раптового початку сну. Раптове засинання під час щоденних занять, в деяких випадках без попереджень та попереджувальних знаків, описується дуже рідко. Пацієнтів слід інформувати та рекомендувати їм бути обережними під час керування автомобілем або роботи з механізмами під час прийому леводопи.
Пацієнтам, які вже мали проблеми із сонливістю та/або епізодами раптового початку сну, не слід керувати автотранспортом або працювати з машинами. Крім того, слід розглянути можливість зменшення дози або припинення лікування.
На початковій фазі лікування рекомендуються часті, пізніше менш часті (але принаймні раз на рік) обстеження функції нирок, печінки та показники крові. Також доречно контролювати психічний стан пацієнтів з точки зору симптомів психічних розладів та депресії з можливістю суїцидальних тенденцій.
У дуже рідкісних випадках у пацієнтів із паркінсонічною хворобою спостерігалося довільне збільшення дози, що свідчить про підозру на зловживання та залежність.
Слід регулярно спостерігати за пацієнтами на предмет розвитку імпульсивних розладів. Пацієнтам та їхнім доглядачам слід повідомити, що у пацієнтів, які отримують агоністи дофаміну та/або інші дофамінергічні препарати, що містять леводопу, включаючи ізіком, можуть розвиватися симптоми імпульсивних розладів, включаючи патологічні азартні ігри, підвищення лібідо, гіперсексуальність, примусові витрати, відмивання грошей та покупки. У разі виникнення цих симптомів рекомендується повторно оцінити лікування.
Після тривалого лікування ізікомом, синдромом відміни L-допи, лихоманкою, ригідністю м’язів або різними психічними захворюваннями. Ці стани загрожують життю, тому припинення прийому L-допи завжди повинно бути терапевтично виправданим, особливо при одночасному прийомі нейролептичних препаратів, і повинно проводитися лише під час госпіталізації пацієнта.
Застосування у пацієнтів з високим ризиком
У пацієнтів з анамнезом інфаркту міокарда, аритміями та коронарною недостатністю існує регулярний контроль функції кровообігу та ЕКГ. За цими пацієнтами слід спостерігати особливо ретельно, особливо на початку лікування, як і за пацієнтами з виразковою хворобою в анамнезі. У пацієнтів з глаукомою необхідний регулярний контроль внутрішньоочного тиску.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Ефект знижується при взаємодії з нейролептиками, фенітоїном, опіоїдами, антигіпертензивними речовинами, що містять резерпін, папаверином, метоклопрамідом та іншими антидопамінергічними препаратами. Рідко при трициклічних антидепресантах можуть виникати такі побічні ефекти, як гіпертонія та розлад рухливості (дискінезія). Одночасне введення інгібіторів МАО типу А може призвести до гіпертонічних кризів протягом 2 тижнів після припинення прийому МАО. Одночасний прийом симпатоміметиків та гіпотензивних засобів посилює їх дію. Аритмії частіше спостерігаються при додатковому прийомі гуанетидину. У поєднанні з іншими протипаркінсонічними препаратами посилюється ефект, але також їх побічні ефекти.
Багата білками дієта зменшує всмоктування леводопи з шлунково-кишкового тракту. На ефекти леводопи у поєднанні з карбідопою не впливають менші дози вітаміну В6. Ізіком слід припинити щонайменше за 8 годин до введення загальної анестезії галотаном, циклопропаном та іншими сенсибілізаторами серцевого м’яза проти симпатоміметичних амінів. Крім того, опіоїди не можна приймати одночасно. Якщо потрібна місцева анестезія, можна застосовувати лише препарати (місцеві анестетики) без адреналіну. При припиненні лікування ісиком із зазначених вище причин звичайну дозу можна продовжувати, як тільки пацієнт зможе приймати ліки всередину.
Леводопа може спричинити зміни в лабораторних дослідженнях на наявність катехоламінів, креатиніну, сечової кислоти та глюкози. Також повідомлялося про позитивні результати тесту Кумбса.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Ізіком протипоказаний під час вагітності та годування груддю.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Навіть при правильному та відповідному дозуванні препарат може змінити реакцію на реакцію до такої міри, що здатність брати активну участь у дорожньому русі, водінні та роботі з механізмами погіршується. Це особливо актуально при одночасному вживанні алкоголю. Пацієнти, які приймають isicom, повинні поговорити зі своїм лікарем про те, чи можуть вони продовжувати керувати автотранспортом та бути особливо обережними при роботі з механізмами.
Пацієнтам, які отримують леводопу, у яких спостерігається сонливість та/або епізоди раптового настання сну, слід доручити не керувати автомобілем і не займатися діяльністю, де знижена увага може збільшити ризик серйозних травм або смерті для пацієнта або його оточення (наприклад, робота на машинах) до такі повторювані події та сонливість усуваються (див. також розділ 4.4).
4.8 Небажані ефекти
Частота побічних реакцій, перерахованих нижче, визначається з використанням наступної конвенції:
Дуже часто (≥ 1/10)
Поширені (≥ 1/100 до 100 мг) більші показники інгібування периферичного декарбоксилювання леводопи порівняно з 250 мг ізоциту з подальшим зменшенням екстрацеребральних, а після зменшення дози леводопи екстрапірамідними побічними ефектами (переважно для серцево-судинних та шлунково-кишкових рухові, шлунково-кишкові) .побічні ефекти, обмежені лікуванням леводопою).
5.2 Фармакокінетичні властивості
Після перорального прийому леводопа, важко розчинна у воді амінокислота, відносно швидко та майже повністю (приблизно 80%) всмоктується в тонкому кишечнику шляхом активного транспортування ароматичних амінокислот. Ступінь всмоктування залежить від моторики та перевантаженості шлунково-кишкового тракту та значень рН у шлунку, що є причиною високої мінливості індивідуальної та внутрішньоіндивідуальної мінливості. Наявність інших амінокислот у багатому білком раціоні впливає на всмоктування через конкуренцію за активні транспортні механізми. Це може призвести до зниження терапевтичного ефекту.
Абсолютна біодоступність після п.о. Введення леводопи становить близько 33%, оскільки більша частина його вже метаболізується в шлунково-кишковому тракті. Одночасне застосування блокатора карбідопи-декарбоксилази зменшує декарбоксилювання леводопи в периферійному середовищі. Таким чином, дозу леводопи, необхідну для досягнення бажаного клінічного ефекту, можна зменшити до 20% дози, яка в іншому випадку необхідна для монотерапії леводопою. Поєднання 250 мг леводопи з 25 мг карбідопи (250 мг) призводить до максимальних концентрацій леводопи у плазмі крові від 0,6 до 1,5 годин. Максимальні концентрації карбідопи в плазмі досягаються між 1,9 та 2,4 години.
Леводопа швидко метаболізується, а його метаболіти виводяться нирками. Основний метаболіт дофаміну тимчасово метаболізується до 3,4 дигідроксифенілоцтової кислоти та гомованілінової кислоти. Окрім леводопи та дофаміну, у спинномозковій рідині ми знаходимо 3,4 дигідроксифенілуксусну та гомованілінову кислоти та 3-O-метилдопу. Карбідопа та її метаболіти виводяться нирками із 50-60% введеної дози, а її метаболіти тимчасово виявляються у кон’югованій формі.
Біодоступність: Дослідження біодоступності, проведене у 12 добровольців у 1989 році, показало наступні результати порівняно з референтним ліками:
isicom 100 мг референтного ліки
Cmax (нг/мл) 610 ± 240550 ± 170
tmax в годинах 1,3 ± 0,7 1,2 ± 0,4
AUC (нг/мл) 1236 ± 379 1064 ± 220
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Після внутрішньочеревного введення значення LD50 для леводопи у мишей-самців становили 1281 мг/кг
(1,124-1,459 мг/кг), у самок мишей 3115 (2366-3,943) мг/кг. Для карбідопи значення LD50 510 (450-578) мг/кг було виявлено у мишей-самців та 2194 (1 922-2 488) мг/кг у самок. Значення LD50 для різних пероральних комбінацій леводопи/карбідопи у мишей відповідали сумі індивідуальних доз двох компонентів.
Підгостра токсичність комбінації леводопи/карбідопи 4: 1 вивчалася на щурах. Препарат вводили перорально протягом 28 днів із градуйованими дозами 25, 125 та 375 мг/кг. Смертності, спричиненої речовинами, не було. Задовільна переносимість може спостерігатися до дози 125 мг/кг. Дегенеративно-токсичних ефектів не спостерігалось до максимального рівня дози.
В експериментах на щурах та мавпах, які проводили протягом 1 року з добовими дозами до 135 мг/кг карбідопи відповідно. 100/10 мг/кг леводопи/карбідопи, не було ознак ураження органів, спричиненого введеною речовиною. Мавпи в дозі 50/10 мг/кг виявляли гіперактивність, яка вщухала в міру продовження експерименту. У дозі 100/10 мг/кг спостерігались порушення координації м’язів та м’язова слабкість.
Карбідопа не виявляв тератогенних ефектів у мишей до 120 мг/кг. Леводопа показав вади розвитку внутрішніх органів та скелета в експериментах на кроликах при 125 та 250 мг/кг. Це також спостерігалося у поєднанні з карбідопою (від 25/250 до 100/500 мг/кг/добу). У мишей при одній і тій же комбінованій дозі не спостерігалося вад розвитку.
У дворічному експерименті на щурах канцерогенних ефектів не спостерігалося при пероральному введенні до 100/10 мг/кг леводопи/карбідопи.
6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ
6.1 Перелік допоміжних речовин
Стеарат кальцію, лимонна кислота (Е 330), желатин, мікрокристалічна целюлоза, натрію крохмаль гліколат А, безводний колоїдний діоксид кремнію.
6.2 Несумісність
Несумісність поки не відома.
6.3 Термін зберігання
6.4 Особливі заходи щодо зберігання
Не зберігати при температурі вище 30 ° C.
6.5 Вид та вміст контейнера
Блістер PP/Al, паперова коробка, письмова інформація для користувача.
Розміри упаковки: 30, 60, 100 таблеток
6.6 Спеціальні запобіжні заходи щодо утилізації та поводження з ними
Ніяких особливих вимог.
7. ВЛАСНИК РАЗРЕШЕННЯ НА МАРКЕТИНГ
DESITIN ARZNEIMITTEL GmbH
214
22335 Гамбург, Німеччина
8. РЕЄСТРАЦІЙНІ НОМЕРА
isicom 250 мг: 27/155/91-C/S
isicom 100 мг: 27/0757/95-S
9. ДАТА ПЕРШОГО РЕЄСТРУВАННЯ/ПОВНОВЛЕННЯ РЕЄСТРАЦІЇ
Дата першої реєстрації: 15.05.1991
Дата останнього поновлення: 04.06.2008
Дата першої реєстрації: 24.11.1995
Дата останнього поновлення: 04.06.2008