Короткий опис характеристик продукту
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД ЛІКОВОГО ПРОДУКТА
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить діючу речовину: цетиризин дигідрохлорид 10 мг
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Цетиризин призначається для лікування (полегшення симптомів) сезонного та стійкого алергічного риніту, алергічного кон’юнктивіту, свербежу та хронічної ідіопатичної кропив’янки у дорослих та дітей старше 2 років.
4.2 Дозування та спосіб введення
Доза завжди коригується відповідно до стану та потреб пацієнта. Рекомендований графік дозування такий:
У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 11-13
мл/хв), пацієнти на гемодіалізі (кліренс креатиніну нижче 7 мл/хв) та пацієнти
при пошкодженій печінці рекомендується половина таблетки на день.
Цетиризин виводиться повільніше у пацієнтів літнього віку, ніж у молодих пацієнтів, тому у цих пацієнтів іноді потрібна корекція дози.
Пацієнти можуть приймати ліки до або після їжі з рідиною. Вони повинні приймати його регулярно в той самий час доби. Час прийому (вранці та/або ввечері) адаптується до індивідуальних вимог пацієнта. Деякі пацієнти можуть заснути, тому їм рекомендується приймати ліки ввечері.
Якщо пацієнт пропустив дозу, він повинен прийняти її якомога швидше. Якщо настав час для наступної дози, пацієнт повинен приймати лише наступну дозу (не подвоюючи).
Тривалість лікування визначатиме ваш лікар.
4.3 Протипоказання
Гіперчутливість до цетиризину та інших компонентів в анамнезі.
4.4 Особливі попередження
При нормальному застосуванні можуть виникати такі побічні ефекти, як головний біль, запаморочення, сонливість, збудження, сухість у роті та розлад травлення.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Про взаємодію з іншими препаратами не повідомляється. Результати досліджень, в яких одночасно вводили діазепам та циметидин, не підтвердили можливість взаємодій. Хоча при терапевтичних дозах цетиризину не було продемонстровано посилення ефекту алкоголю (при рівні алкоголю в крові 0,5 г/л), надмірне вживання алкоголю під час лікування не рекомендується.
4.6 Застосування під час вагітності та годування груддю
Дослідження на тваринах не показали доказів шкоди для плода. Недостатньо досвіду застосування цетиризину під час вагітності. Застосування цетиризину під час вагітності не рекомендується.
Цетиризин виводиться з грудним молоком, тому застосування препарату не рекомендується матерям, які годують груддю.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Дослідження на здорових добровольцях у дозах 20 та 25 мг/добу не впливали на стан неспання та час реакції, проте пацієнту все ж слід рекомендувати не перевищувати рекомендовану добову дозу під час керування автотранспортом або роботи з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
Часом повідомлялося про помірні та тимчасові побічні ефекти, такі як головний біль, запаморочення, сонливість, збудження, сухість у роті та розлад травлення. Частота седації статистично достовірно не відрізнялася від плацебо в об'єктивних тестах психомоторної функції. У рідкісних випадках можуть спостерігатися ознаки гіперчутливості, такі як шкірні реакції або набряк Квінке.
Класифікуються побічні реакції, про які повідомляють клінічні випробування менш ніж у 2% пацієнтів
за системою органів (причинний зв’язок з цетиризином встановлений не завжди):
• Вегетативна нервова система: анорексія, затримка сечі, припливи, слинотеча
• Центральна та периферична нервова система: парестезія, сплутаність свідомості, гіперкінезії, гіпертонія, мігрень, тремор, запаморочення, судоми ніг, атаксія, дисфонія, порушення координації, гіперестезія, гіпестезія, мієліт, параліч, птоз, посмикування, порушення поля зору
• Серцево-судинні: серцебиття, тахікардія, гіпертонія, серцева недостатність
• Шлунково-кишковий тракт: підвищений апетит, диспепсія, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, блювота, виразковий стоматит, погіршення карієсу, стоматит, зміна кольору мови, набряк язика, гастрит, ректальний крововилив, геморой, мелена, патологія печінки
• Метаболічні: спрага, зневоднення, діабет
• Кістково-м’язовий апарат: міалгія, артралгія, артроз, артрит, м’язова слабкість
• Нейропсихіатричні: нервозність, депресія, емоційна лабільність, порушення концентрації уваги, тривога, депресіонізація, параноїя, порушення мислення, збудження, амнезія, зниження лібідо, ейфорія
• Дихальні: носова кровотеча, риніт, кашель, бронхоспазм, задишка, інфекція верхніх дихальних шляхів, гіпервентиляція, синусит, посилене утворення мокроти, бронхіт, пневмонія
• Шкірні: свербіж, висип, сухість шкіри, кропив'янка, вугрі, дерматити, еритематозні висипання, посилений свербіж, алопеція, ангіоневротичний набряк, фурункульоз, бульозне прорізування, екзема, гіперкеатоз, гіпертрихоз, реакція світлочутливості, токсопуліт, судоми
• Особливі відчуття: змінений дотик, втрата дотику, паросмія, біль у вусі, шум у вухах, глухота, ототоксичність, сліпота, втрата акомодації, біль в очах, кон’юнктивіт, ксерофтальмія, глаукома, очні крововиливи
• Сечостатеві та репродуктивні: поліурія, інфекції сечовивідних шляхів, цистит, дизурія, гематурія, дисменорея, біль у грудях, міжменструальна кровотеча, лейкорея, менорагії, вагініт
• Тіло в цілому: збільшення ваги, біль у спині, неспокій, лихоманка, астенія, генералізований набряк, периорбітальний набряк, строгість, набряки ніг, набряк обличчя, припливи, поліпи в носі.
Під час лікування цетиризином може спостерігатися тимчасове збільшення рівня печінкових трансаміназ (менше 1,5% пацієнтів).
Згідно з маркетинговими даними повідомлялося про рідкісні, але потенційно серйозні побічні реакції: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, дискогенез ротової ділянки, важка гіпотензія, анафілаксія, гепатит, гломерулонефрит, холестаз та мертвонародження.
Тому рекомендується періодичний моніторинг рівня крові та активності печінкових трансаміназ, особливо після жовтяниці та/або кровотечі. При необхідності лікування слід припинити.
4.9 Передозування
Сонливість у дорослих може бути симптомом передозування. У дітей може виникати збудження. У разі масового передозування рекомендується якнайшвидше провести промивання шлунка разом із іншими звичайними процедурами передозування. Конкретний антидот невідомий.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
Фармакотерапевтична група: антигістамінні препарати
Класифікація ATC: R06AE07
5.1 Фармакодинамічні властивості
Згідно з Анатомічно-терапевтичною хімічною класифікацією - ATC, цетиризин класифікується як антигістамінний засіб для системного застосування (R06AE07).
Цетиризин є метаболітом гідроксизину - антигістамінного препарату першого покоління. Цетиризин вибірково пригнічує периферичні рецептори H1. Він запобігає декільком фізіологічним та патологічним ефектам гістаміну, таким як розширення та підвищена проникність капілярів (розвиток набряків, кропив'янки та почервоніння), стимуляція сенсорних нервових закінчень (свербіж, біль) та скорочення гладкої мускулатури органів дихання та шлунково-кишкового тракту.
Незалежно від антигістмінної дії, цетиризин також має протиалергічну активність. На пізній фазі алергічної реакції він пригнічує вивільнення гістаміну та міграцію еозинофілів, тим самим змінюючи (зменшуючи) пізню алергічну реакцію. Крім того, він значно зменшує адгезію молекул до мембрани еозинофілів та епітеліальних клітин та пригнічує IgE-залежну активність тромбоцитів та вивільнення цитотоксичних медіаторів.
Цетиризин має низьку спорідненість до зв'язування серотонінових, холінергічних, дофамінових, адренергічних? 1 рецепторів, Н2 рецепторів та рецепторів (каналів) для антагоністів кальцію дигідропіридину або фенілалкіламіну.
5.2 Фармакокінетичні властивості
Цетиризин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, поглинаючи 70%. Вона досягає максимальної концентрації у плазмі через годину після введення, а рівноважна концентрація - через 3 дні введення. Він не накопичується в організмі після тривалого прийому. Їжа не подовжує всмоктування, але може затримати всмоктування. Хоча початок дії спостерігається не раніше ніж через 20 хвилин. після прийому цетиризину максимальний антигістамінний ефект досягається через 1 годину і триває довше, ніж при застосуванні більшості інших антигістамінних препаратів.
Об'єм розподілу цетиризину дуже малий порівняно з іншими антигістамінними препаратами і становить 0,65 л/кг. Близько 93% цетиризину в плазмі зв’язується виключно з альбумінами.
Порівняно з більшістю інших антигістамінних препаратів, які метаболізуються печінковим цитохромом, лише невелика кількість цетиризину метаболізується в процесі окисного О-деалкілування. Цетиризин має два хімічно невизначені метаболіти.
Препарат виводиться у незміненому вигляді із сечею, метаболіти з калом. Цетиризин у невеликих кількостях виводиться з грудним молоком.
У дітей цетиризин досягає більш високих плазмових концентрацій і виводиться швидше, але в клінічній практиці це не впливає на частоту дозування.
У пацієнтів похилого віку цетиризин виводиться повільніше, ніж у молодих пацієнтів, щоб зменшити загальний кліренс цетиризину в організмі, що залежить від функції нирок.
У пацієнтів з легкою (кліренс креатиніну 42 - 77 мл/хв) та середньою (кліренс креатиніну 11 - 13 мл/хв) нирковою недостатністю період напіввиведення становить від 19 до 21 години. Таким чином, час до досягнення пікової концентрації в плазмі довший у пацієнтів з легкою нирковою недостатністю - 2,2 години у клінічних випробуваннях. Тому необхідна корекція дози у пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю.
У хворих на гемодіаліз кліренс гемодіалізу цетиризину становить менше 7 мл/хв, що становить близько 33% від загального кліренсу тіла у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Лише 9,4% дози виводиться з організму шляхом гемодіалізу. Отже, якщо хворий на гемодіалізі лікується цетиризином, дозу слід скорегувати. Хоча невеликі кількості цетиризину метаболізуються в печінці шляхом зміни фармакокінетики та значно подовженого ефекту (до 72 годин після одноразового прийому) у пацієнтів із первинним цирозом печінки та печінковою недостатністю, коригування дози також потрібно у пацієнтів із порушеннями функції печінки.
Значущі дані про фармакокінетику цетиризину у здорових добровольців (дорослих, дітей у віці від 5 до 12 років та пацієнтів літнього віку середнім віком 77 років) та пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки наведені в наступній таблиці:
Таблиця 2. Фармакокінетичні властивості цетиризину після одноразового прийому 10 мг
Пацієнти Cmax AUC період напіввиведення всього тіла
(м г/л) (мг/л/год) (год) кліренс (л/год/кг)
молоді пацієнти 257 до 341 2,87 7 до 10 0,04 до 0,05
діти 978 6,37 6,6 f 7,1 0,06 До 0,07
пацієнти похилого віку 460 5,6 11,8 1,68
пацієнти з нирками. - - від 19 до 21 -
пацієнти з печінковою 498 6,44 14 0,03
5.3 Доклінічні дані про безпеку
після перорального прийому цетиризину становило 365-588 мг/кг у щурів, 809-1131 мг/кг у мишей та більше 320 мг/кг у собак. Значення LD
після внутрішньочеревного введення становило 71-101 мг/кг у щурів та 138-177 мг/кг у мишей.
У дослідженні фертильності та загальних репродуктивних показників у щурів або кроликів, які отримували дозу, що перевищує максимальну дозу цетиризину для людини, а також у мишей, яким давали перорально 64 мг/кг, не спостерігалось зниження фертильності. Зниження приросту ваги спостерігалося у годуючих щенят у мишей, які в 40 разів перевищували дозу людини. Близько 3% дози матері було виявлено в молоці собак. Цетиризин не був тератогенним у мишей, щурів та кроликів при пероральних дозах 96, 135 та 225 мг/кг/добу. Не існує адекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних. Оскільки дослідження на тваринах не завжди мають прогностичний вплив на реакцію людини, цетиризин слід застосовувати вагітним жінкам лише у чітко вказаних випадках.
У 2-річному дослідженні канцерогенності у щурів у дозах до 20 мг/кг/добу канцерогенності не спостерігалося. Підвищення частоти доброякісних пухлин печінки спостерігалось у дворічному дослідженні канцерогенності на мишах у дозі 16 мг/кг/добу. Клінічне значення цих результатів у довгострокових дослідженнях невідоме. Цетиризин не був мутагенним у тесті Еймса, не був кластогенним в аналізі лімфоцитів людини, лімфоматичному аналізі мишей та мікроядерному тесті щурів in vivo.
6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ
6.1 Перелік допоміжних речовин
Lactosum monohydricum, Maydis amylum, povidonum, magnesii stearas, hydroxypropylmethylcellulosum, titanii dioxidum, macrogolum, triacetinum.