Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ev. №: 2019/03239-Z1B
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Лізиноприл-раціофарм 5 мг
Лізиноприл-раціофарм 10 мг
Лізиноприл-раціофарм 20 мг
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Лізиноприл-раціофарм 5 мг
1 таблетка містить 5,44 мг лізиноприлу дигідрату, що еквівалентно 5 мг лізиноприлу.
Лізиноприл-раціофарм 10 мг
1 таблетка містить 10,89 мг лізиноприлу дигідрату, що еквівалентно 10 мг лізиноприлу.
Лізиноприл-раціофарм 20 мг
1 таблетка містить 21,78 мг лізиноприлу дигідрату, що еквівалентно 20 мг лізиноприлу.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Лізиноприл-раціофарм 5 мг
Круглі двоопуклі таблетки білого кольору з рискою на одному боці.
Лізиноприл-раціофарм 10 мг
Круглі двоопуклі світло-рожеві таблетки з рискою на одному боці.
Лізиноприл-раціофарм 20 мг
Круглі двоопуклі рожеві таблетки з рискою на одному боці.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Гіпертонія
Серцева недостатність
Лікування симптоматичної серцевої недостатності.
Гострий інфаркт міокарда
Короткочасне (6-тижневе) лікування гемодинамічно стабільного пацієнта протягом 24 годин після гострого інфаркту міокарда.
Ниркові ускладнення цукрового діабету
Лікування захворювання нирок у пацієнта з гіпертонічною хворобою на цукровий діабет 2 типу та початкову нефропатію (див. Розділ 5.1).
4.2 Дозування та спосіб введення
Лізиноприл-раціофарм слід призначати перорально в одній добовій дозі. Як і інші ліки один раз на добу, Лізиноприл-раціофарм слід приймати приблизно в один і той же час щодня. На всмоктування таблеток Лізиноприл-раціофарм харчові продукти не впливають. Дозування слід індивідуально підбирати відповідно до типу пацієнта та реакції артеріального тиску (див. Розділ 4.4).
Гіпертонія
Лізиноприл-раціофарм може застосовуватися як монотерапія або в комбінації з іншими класами гіпотензивних препаратів.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією зазвичай рекомендується початкова доза 10 мг. У пацієнтів із помітно активованою системою ренін-ангіотензин-альдостерон (особливо при реноваскулярній гіпертензії, виснаженні солі та/або рідини, серцевій декомпенсації або важкій гіпертензії) після початкової дози може статися надмірне падіння артеріального тиску. Тому цим пацієнтам рекомендують початкові дози 2,5 - 5 мг, починаючи лікування під наглядом лікаря. Якщо є порушення функції нирок, потрібні нижчі початкові дози (див. Таблицю 1).
Звичайна ефективна підтримуюча доза становить 20 мг один раз на день. Як правило, якщо бажаний терапевтичний ефект не досягається протягом 2 - 4 тижнів при певній дозі, дозу можна збільшити. Максимальна довготривала доза, що застосовувалась у контрольованих клінічних випробуваннях, становила 80 мг/добу.
Застосування у дитячих гіпертоніків віком від 6 до 16 років
Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг 1 раз на день для пацієнтів із вагою від 20 до 50 кг та 5 мг 1 раз на день для пацієнтів із вагою ≥ 50 кг. Дозування слід індивідуально коригувати до максимальної добової дози 20 мг у пацієнтів із масою тіла від 20 до 50 кг та 40 мг у пацієнтів із масою тіла ≥ 50 кг. Дози вище 0,61 мг/кг (або вище 40 мг) не вивчались у педіатричних пацієнтів (див. Розділ 5.1).
У дітей з порушеннями функції нирок слід враховувати меншу початкову дозу або подовжений інтервал дозування.
Пацієнти, які отримували діуретики
Симптоматична гіпотензія може виникнути після початку лікування Лізиноприлом-раціофармом. Пацієнти, які одночасно отримують діуретики, частіше. Тому з обережністю рекомендується пацієнтам, у яких може спостерігатися виснаження солі та/або рідини. Якщо можливо, діуретики слід припинити за 2-3 дні до початку лікування лізиноприлом-раціофармом. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких діуретики неможливо припинити, лікування Лізиноприлом-раціофармом слід розпочинати у дозі 5 мг. Потрібно контролювати функцію нирок та рівень калію в крові. Наступну дозу Лізиноприлу-раціофарм слід регулювати відповідно до вашої реакції артеріального тиску. Якщо потрібна терапія діуретиками, її можна відновити (див. Розділи 4.3, 4.4, 4.5 та 5.1).
Коригування дози при нирковій недостатності
Дозування пацієнтам з нирковою недостатністю слід регулювати відповідно до кліренсу креатиніну, як показано у таблиці. 1.
Корекція дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю
| Кліренс креатиніну (мл/хв) | Початкова доза (мг/день) |
| Менше 10 мл/хв (включаючи хворих на діаліз) 10 - 30 мл/хв 31 - 80 мл/хв | 2,5 мг * 2,5 - 5 мг 5 - 10 мг |
* Дозу та/або частоту прийому слід регулювати відповідно до реакції артеріального тиску.
Дозу можна титрувати вгору, доки не буде контрольовано артеріальний тиск, або до максимальної дози 40 мг на день.
Серцева недостатність
У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю Лізиноприл-раціофарм слід застосовувати як допоміжну терапію до діуретиків та, якщо це показано, до дигоксину або бета-блокаторів. Лікування лізиноприлом-раціофармом слід починати з початкової дози 2,5 мг один раз на день під наглядом лікаря, щоб оцінити початковий ефект на артеріальний тиск. Дозу Лізиноприлу-раціофарм слід збільшити:
- o збільшення не більше 10 мг,
- з інтервалом не менше 2 тижнів,
- до найвищої дози, що переноситься пацієнтом, до максимум 35 мг один раз на день.
Корекція дози повинна базуватися на клінічній реакції окремих пацієнтів. Пацієнти з найвищим ризиком симптоматичної гіпотензії, напр. Пацієнтам із виснаженням солі та гіпонатріємією або без них, пацієнтам з гіповолемією або пацієнтам, які отримують масивну діуретичну терапію, слід, якщо це можливо, скорегувати ці стани перед початком лікування лізиноприлом-раціофармом. Слід контролювати функцію нирок та рівень калію в сироватці крові (див. Розділ 4.4).
Гострий інфаркт міокарда
Пацієнти повинні отримувати відповідне, стандартно рекомендоване лікування, таке як тромболітики, ацетилсаліцилова кислота та бета-адреноблокатори. З ними також можна застосовувати внутрішньовенний або трансдермальний нітрогліцерин.
Початкова доза (перші три дні після інфаркту)
Лікування лізиноприлом-раціофармом можна розпочати протягом 24 годин з моменту появи симптомів. Не слід починати лікування, якщо систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт. Перша доза лізиноприлу-раціофарму становить 5 мг перорально, потім 5 мг через 24 години, 10 мг через 48 годин, а потім 10 мг один раз на день. Пацієнти з низьким систолічним артеріальним тиском (120 мм рт. Ст. Або менше) повинні отримувати менші дози 2,5 мг перорально на початку або протягом перших трьох днів після інфаркту (див. Розділ 4.4).
У разі порушення функції нирок (кліренс креатиніну продовжується (див. Розділ 4.2)).
Ниркові ускладнення цукрового діабету
У пацієнтів з гіпертонічною хворобою, які страждають на цукровий діабет 2 типу та початковою нефропатією, доза Лізиноприл-раціофарм становить 10 мг один раз на день. Дозу можна збільшити до 20 мг один раз на день, якщо це необхідно для досягнення стабільного діастолічного артеріального тиску нижче 90 мм рт.
У випадках ниркової недостатності (кліренс креатиніну 6 років обмежений, і немає досвіду з іншими показаннями (див. Розділ 5.1). Застосування лізиноприлу дітям за інших показань, таких як гіпертонія, не рекомендується.
Лізиноприл не слід застосовувати дітям віком до 6 років або дітям з тяжкою нирковою недостатністю (СКФ 2) (див. Розділ 5.2).
Застосування у літніх людей
У клінічних випробуваннях у зв’язку з віком не спостерігалось змін у профілі ефективності та безпеки. Якщо старший вік пов'язаний зі зниженням функції нирок, початкову дозу слід визначати відповідно до рекомендацій, наведених у табл. 1. Потім дозу слід регулювати відповідно до реакції артеріального тиску на лікування.
Застосування у пацієнтів з трансплантацією нирок
Немає досвіду щодо застосування Лізиноприл-раціофарму пацієнтам із недавньою трансплантацією нирки. Тому лікування Лізиноприлом-раціофармом не рекомендується.
4.3 Протипоказання
- Підвищена чутливість до лізиноприлу або будь-якої допоміжної речовини, переліченої в розділі 6.1, або до будь-якого інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).
- Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов’язаний із попередньою терапією інгібіторами АПФ.
- Спадковий або ангіоневротичний набряк.
- Другий та третій триместри вагітності (див. Розділи 4.4 та 4.6).
- Одночасне застосування лізиноприлу з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або нирковою недостатністю (СКФ 2) (див. Розділи 4.5 та 5.1).
- Супутнє лікування сакубітрилом/валсартаном. Лікування лізиноприлом не слід починати раніше, ніж через 36 годин після останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. Розділи 4.4 та 4.5).
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Подвійне інгібування системи ренін-ангіотензин-альдостерон (RAAS)
Показано, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену збільшує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та ниркової недостатності (включаючи гостру ниркову недостатність). Отже, подвійне інгібування РААС комбінованим застосуванням інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. Розділи 4.5 та 5.1).
Якщо лікування подвійного гальмування вважається абсолютно необхідним, його слід вводити лише під наглядом спеціаліста та слідкувати за частим і послідовним контролем пацієнта за функцією нирок, електролітів та артеріального тиску.
Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам із діабетичною нефропатією.
Симптоматична гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою гіпертензією. Серед гіпертоніків, які отримують лізиноприл, гіпотонія частіше виникає у тих пацієнтів, у яких спостерігається виснаження рідини, спричинене напр. діуретична терапія, дієтичне обмеження солі, діаліз, діарея або блювота, або у пацієнтів з тяжкою ренін-залежною гіпертензією (див. розділи 4.5 та 4.8). Симптоматична гіпотензія спостерігалася у пацієнтів із серцевою недостатністю та нирковою недостатністю або без неї. Це найімовірніше трапляється у пацієнтів з більш серйозною серцевою недостатністю, що відображає використання високих доз петльових діуретиків, гіпонатріємії або ниркової недостатності. У пацієнтів із підвищеним ризиком розвитку симптоматичної гіпотензії слід уважно стежити за початком лікування та коригуванням дози. Це також стосується пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною патологією, у яких надмірне падіння артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярної катастрофи.
Якщо виникає гіпотонія, пацієнта слід помістити в положення лежачи на спині та, при необхідності, зробити інфузію фізіологічного розчину. Транзиторна гіпотензія у відповідь на лікування не є протипоказанням до введення додаткових доз, які зазвичай можна вводити без проблем, коли артеріальний тиск підвищується після прийому рідини.
У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю, які мають нормальний або низький кров'яний тиск, їхній артеріальний тиск може додатково знижуватися під час лікування лізиноприлом. Цього ефекту можна очікувати і, як правило, не є причиною для припинення лікування. Якщо гіпотонія набуває симптоматичного характеру, можливо, доведеться зменшити дозу або припинити лікування лізиноприлом.
Гіпотонія при гострому інфаркті міокарда
Лікування лізиноприлом не слід розпочинати у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, яким загрожує подальше серйозне погіршення гемодинаміки після лікування вазодилататорами. Це пацієнти із систолічним артеріальним тиском 100 мм рт. Ст. Або менше та пацієнти з кардіогенним шоком. Протягом перших трьох днів після інфаркту міокарда дозу слід зменшити, якщо систолічний артеріальний тиск становить 120 мм рт. Ст. Або менше. Підтримуючі дози слід зменшити до 5 мг або тимчасово до 2,5 мг, якщо систолічний артеріальний тиск становить 100 мм рт. Ст. Або менше. Якщо гіпотонія зберігається (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст. протягом більше 1 години), лікування лізиноприлом слід припинити.
Аортальний та мітральний стенози/гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і іншим інгібіторам АПФ, лізиноприл слід застосовувати з обережністю пацієнтам із стенозом мітрального клапана та перешкодою відтоку лівого шлуночка, таким як аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія.
Порушення функції нирок
При нирковій недостатності (кліренс креатиніну 2. При дозах від 0,1 до 0,2 мг/кг пікові концентрації лізиноприлу в рівноважному стані досягались протягом 6 годин. Ступінь всмоктування на основі вмісту сечі становила приблизно 28%. Значення AUC та Cmax У дітей у цьому дослідженні були такими ж, як і у дорослих пацієнтів.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Доклінічні дані не виявляють особливої небезпеки для людей на основі звичайних досліджень фармакології безпеки, токсичності при повторних дозах, генотоксичності та канцерогенного потенціалу.
Показано, що інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту як класу мають негативний вплив на пізній розвиток плода, що призводить до загибелі плоду та вроджених дефектів, особливо впливаючи на череп. Також повідомлялося про фетотоксичність, затримку внутрішньоутробного розвитку та стійку артеріальну протоку. Вважається, що ці аномалії розвитку частково пов’язані з безпосередньою дією інгібіторів АПФ на фенільну ренін-ангіотензинову систему плода, а частково з ішемією материнської гіпотонії, зменшенням фетоплацентарного кровотоку, зменшенням надходження кисню та поживних речовин плоду.
6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ
6.1 Перелік допоміжних речовин
Лізиноприл-раціофарм 5 мг
двоосновний фосфат кальцію дигідрат
попередньо желатинизований кукурудзяний крохмаль
кроскармелоза натрію
Лізиноприл-раціофарм 10 мг/20 мг
двоосновний фосфат кальцію дигідрат
попередньо желатинизований кукурудзяний крохмаль
кроскармелоза натрію
червоний оксид заліза E172
чорний оксид заліза E172
жовтий оксид заліза E172
6.2 Несумісність
Вони не реєструються.
6.3 Термін зберігання
6.4 Особливі заходи щодо зберігання
Це ліки не вимагає особливих умов зберігання.
6.5 Вид та вміст контейнера
Блістер ПВХ/алюміній, упаковка.
Пляшка з ПП та кришка з ПВД із силіконовим гелем як осушувачем, письмова інформація для користувача.
Лізиноприл-раціофарм 5 мг
Блістерні упаковки по 1, 14, 20, 28, 30, 30 х 1, 50, 56, 60, 98, 100, 100 х 1, 400 (10 х 40) та 500 таблеток.
Пляшка на 100 та 250 таблеток.
Лізиноприл-раціофарм 10 мг
Блістерні упаковки по 1, 14, 28, 30, 30 х 1, 50, 98, 100, 100 х 1, 400 (10 х 40) таблеток.
Пляшка на 100 та 250 таблеток.
Лізиноприл-раціофарм 20 мг
Блістерні упаковки по 1, 14, 28, 30, 30 х 1, 50, 56, 60, 98, 100, 100 х 1, 400 (10 х 40) та 500 таблеток.
Пляшка на 100 та 250 таблеток.
Не всі розміри упаковки можуть продаватися.
6.6 Спеціальні запобіжні заходи щодо утилізації та поводження з ними
Ніяких особливих вимог.
7. ВЛАСНИК РАЗРЕШЕННЯ НА МАРКЕТИНГ
89079 Ульм, Німеччина
8. РЕЄСТРАЦІЙНІ НОМЕРА
Лізиноприл-раціофарм 5 мг: 58/0018/02-S
Лізиноприл-раціофарм 10 мг: 58/0019/02-S
Лізиноприл-раціофарм 20 мг: 58/0020/02-S
9. ДАТА ПЕРШОГО РЕЄСТРУВАННЯ/ПОВНОВЛЕННЯ РЕЄСТРАЦІЇ
Дата першої реєстрації: 3 березня 2002 р
Дата останнього поновлення: 14 квітня 2008 р