Затверджений текст рішення про внесення змін, ідентифікаційний номер: 2015/07515-ZME
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Фенемал 0,1: 1 таблетка містить 100 мг фенобарбіталу
Допоміжні речовини з відомим ефектом: 35,62 мг лактози моногідрату на таблетку
Phenaemaletten: 1 таблетка містить 15 мг фенобарбіталу
Допоміжні речовини з відомим ефектом: 40 мг лактози моногідрату на таблетку
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Фенемал 0,1: білі, круглі, плоскі таблетки зі скошеним краєм у верхній частині із позначкою DN, забиті з іншого боку. Таблетку можна розділити на рівні половини, кожна з яких містить 50 мг фенобарбіталу. Розбиття таблетки на чверті можливе лише для полегшення ковтання та не служить для ділення на рівні дози.
Phenaemaletten: білі, злегка опуклі таблетки діаметром 0,57 см, з позначкою TC на верхній стороні, із забивкою на іншій стороні. Таблетку можна розділити на рівні дози, кожна з яких містить 7,5 мг фенобарбіталу.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Різні форми епілепсії (генералізовані тоніко-клонічні напади (Grand Mal), ювенільна міоклонічна епілепсія (імпульсивна Petit Mal); Профілактика нападів Grand Mal при дитячих судомах в дитячому віці.
Фенобарбітал не ефективний при нападах типу відсутності (див. Розділ 4.4).
4.2 Дозування та спосіб введення
Дозування залежить від характеру та тяжкості захворювання.
Терапевтичні концентрації в сироватці з протисудомним ефектом становлять 10 - 40 мкг/мл.
При лікуванні епілепсії дорослим дають 1-3 мг фенобарбіталу на кілограм маси тіла. Через високу варіабельність швидкості метаболізму між особами може знадобитися коригувати підтримуючу дозу під час подальшого лікування.
Найвища разова доза для дорослого пацієнта - 400 мг фенобарбіталу, а найвища загальна добова доза - 800 мг фенобарбіталу.
При лікуванні епілепсії дітям дають 3-4 мг фенобарбіталу на кілограм маси тіла. Через високу варіабельність швидкості метаболізму між особами може знадобитися коригувати підтримуючу дозу під час подальшого лікування.
Новонародженим та немовлятам до 6-тижневого віку потрібна більша початкова доза, яку зазвичай дають у вигляді повільної в/в. настій. У цій віковій групі підтримуючі дози 3-4 мг/кг маси тіла/добу підтримують концентрацію в сироватці крові.
У дітей віком від 6 тижнів до 1 року початкова доза 3-4 мг/кг маси тіла/добу може бути збільшена до підтримуючої до 8 мг/кг маси тіла/добу завдяки їх швидшому метаболізму.
Інші рецептури фенобарбіталу можуть бути більш доречними у цій віковій групі.
Спеціальні групи пацієнтів
Зниження дози часто потрібно у пацієнтів літнього віку. Пацієнтам із порушеннями функції печінки або нирок може знадобитися зменшення дози.
Корекція дози необхідна пацієнтам на перитонеальному діалізі. Кліренс залежить від особливостей конкретного пацієнта та типу процедури діалізу. Потрібно ретельно контролювати концентрацію фенобарбіталу в сироватці крові та коригувати дозування, щоб підтримувати терапевтичний рівень сироватки крові.
Тривалість лікування фенобарбіталом визначається лікуючим лікарем відповідно до перебігу захворювання. Через деякий час лікареві доведеться переоцінити необхідність лікування фенобарбіталом. Як і у всіх ліків, що містять барбітурати, залежність може розвинутися після тривалого прийому фенобарбіталу. Слід мати на увазі, що фенобарбітал повинен даватися постійно як симптоматична форма лікування, і що після припинення судоми можуть повернутися в погіршеній формі, навіть може статися епілептичний статус. Інші симптоми припинення прийому фенобарбіталу включають занепокоєння, посмикування м’язів, тремор, слабкість, запаморочення, погіршення зору, нудоту, блювоту, безсоння, ортостатичну гіпотензію, галюцинації та марення. Рекомендується ніколи не припиняти лікування різко, а поступово, повільно зменшуючи дозу.
Таблетки приймають з рідиною (приблизно 1 склянка води) і ділять на дві добові дози.
4.3 Протипоказання
- Підвищена чутливість до діючої речовини, інших барбітуратів або будь-якої допоміжної речовини, переліченої в розділі 6.1.
- Гостра інтоксикація алкоголем, снодійними, анальгетиками, центральними буферами або стимуляторами.
- Гостра печінкова порфірія.
- Важка депресія дихання.
- Важка дисфункція печінки.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Фенобарбітал слід призначати лише після ретельного розгляду потенційних ризиків та переваг, і якщо пацієнти ретельно спостерігаються, якщо:
- важкі порушення функції нирок,
- афективні розлади в (сімейному) анамнезі,
- історія вживання наркотиків, алкоголізму чи інших форм залежності,
- зниження свідомості пацієнта,
- пацієнти літнього віку через підвищену чутливість до фенобарбіталу,
- гіперактивні діти,
- важке ураження міокарда,
- гострий сильний біль, який може викликати парадоксальні стани збудження або маскувати важливі симптоми,
- порушення дихання, особливо пов’язані з задишкою та обструкцією. Пригнічуючий ефект дихання фенобарбіталу слід пам’ятати під час введення препарату Фенемал 0,1 або Фенемалеттен.
Шкірні реакції, що загрожують життю: Повідомлялося про синдром Стівенса-Джонсона (SJS) та токсичний епідермальний некроліз (TEN) з фенобарбіталом.
Пацієнтів слід проінструктувати щодо ознак та симптомів та ретельно стежити за шкірними реакціями. Найвищий ризик розвитку SJS або TEN є у перші тижні лікування.
Якщо є ознаки або симптоми SJS або TEN (наприклад, прогресуючий шкірний висип, часто з пухирями або ураженнями слизової оболонки), лікування фенобарбіталом слід припинити.
Найкращі результати в лікуванні ССЗ та ТЕН досягаються завдяки ранній діагностиці та негайному припиненню прийому кожного підозрюваного препарату. Дострокове припинення лікування пов’язане з кращим прогнозом.
Якщо у пацієнта розвивається SJS або TEN під час прийому фенобарбіталу, його більше ніколи не слід давати пацієнту.
Інформація про ризик залежності та припинення лікування
Фенобарбітал може спричинити фізичну та психічну залежність. Ризик залежності присутній при щоденному введенні протягом декількох тижнів. Це стосується не тільки передозування особливо високих доз, але й дозування в терапевтичному діапазоні.
При тривалому застосуванні (більше одного тижня) фенобарбітал не слід різко припиняти, але дозу слід поступово зменшувати. Слід мати на увазі можливість тимчасових симптомів абстиненції (див. Розділ 4.2).
Тривале лікування фенобарбіталом вимагає регулярного дослідження показників крові, рівня лужної фосфатази, а також функції печінки та нирок.
Рівні сироватки рекомендуються 1-2 рази на рік. Необхідно також перевіряти рівень сироватки крові на початковій фазі терапії (для фіксації індивідуального всмоктування та виведення), до та після зміни ліків, а також у випадку недостатньої ефективності.
Рівні сироватки також необхідні для побічних ефектів та підозри на інтоксикацію, а також для лікування епілепсії під час вагітності.
Психомоторні напади та прогули
Введення фенобарбіталу може спровокувати психомоторні напади та абсанси.
Через потенційний вплив на метаболізм кісток необхідний регулярний моніторинг.
Слід уникати інтенсивного впливу сонячного світла під час лікування фенобарбіталом через можливість світлочутливості (підвищена чутливість шкіри до світла).
Під час лікування фенобарбіталом категорично заборонено вживати алкоголь.
Суїцидальні думки та поведінка
Повідомлялося про суїцидальні ідеї та поведінку у пацієнтів, які отримували протиепілептичні засоби за кількома показаннями. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих протиепілептичних досліджень показав незначний підвищений ризик суїцидальних намірів та поведінки. Механізм цього ризику невідомий, і наявні дані не виключають можливості підвищеного ризику при застосуванні фенобарбіталу.
Тому пацієнтів слід контролювати на наявність ознак та симптомів суїцидальних думок та поведінки та розглядати відповідне лікування. Пацієнтам (і вихователям пацієнтів) слід порадити звертатися до лікаря у разі появи ознак суїцидальних намірів або поведінки.
Фенобарбітал не слід застосовувати у комбінації зі стирипентолом (ліками, що застосовуються для лікування синдрому Драве) (див. Розділ 4.5).
Перехресна реакція з іншими протиепілептичними препаратами
Існує ризик перехресних алергічних реакцій з іншими протиепілептичними препаратами. У пацієнтів, у яких спостерігались реакції гіперчутливості до інших протиепілептичних препаратів, також підвищений ризик гіперчутливості до фенобарбіталу. Якщо виникають ознаки реакції гіперчутливості, прийом Фенемалу 0,1 або Фенамалеттену завжди слід негайно припиняти (див. Розділ 4.8).
Інформація про допоміжні речовини
Phenaemal 0,1 і Phenaemaletten містять лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Вплив фенобарбіталу на інші препарати
Фенобарбітал є потужним індуктором оксидазної системи печінкового цитохрому Р450 із змішаною функцією. Дослідження експериментальних систем на людях показали індукцію CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9 та CYP3A4. Ефекти ферментної індукції фенобарбіталу можуть прискорити метаболізм речовин і знизити їх концентрацію.
Це стосується, наприклад,:
- антиаритмічні засоби (наприклад, дизопірамід, хінідин),
- дигоксин (рівень сироватки крові можна зменшити вдвічі),
- протиепілептичні засоби (наприклад, карбамазепін, окскарбазепін, вальпроат, етосуксимід, ламотриджин, тіагабін, фелбамат, зонізамід, топірамат, фенітоїн),
- бупропіон, міансерин, трициклічні антидепресанти,
- глюкокортикоїди,
- оральні контрацептиви,
- гормони щитовидної залози,
- пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин),
- протигрибкові засоби (наприклад, гризеофульвін, азоли, такі як ітраконазол, вориконазол, позаконазол),
- антибіотики (наприклад, левоміцетин, доксициклін, метронідазол, рифампіцин),
- інгібітори протеази (наприклад, дарунавір, лопінавір, індинавір, нелфінавір),
- цитостатики (наприклад, теніпозид, етопозид, іринотекан),
- теофілін, монтелукаст,
- блокатори кальцієвих каналів (наприклад, фелодипін, ніфедипін, німодипін, верапаміл, дилтіазем),
- бета-адреноблокатори (наприклад, метопролол, тимолол, пропанолол),
- лідокаїн,
- клозапін, галоперидол, арипіпразол,
- парацетамол (див. також нижче),
- метадон,
- клоназепам,
- циклоспорин, такролімус.
Вплив інших препаратів на фенобарбітал
Вальпроат посилює ефект і певною мірою побічні ефекти фенобарбіталу (за рахунок збільшення концентрації фенобарбіталу в сироватці крові), а тому спільне застосування може призвести до підвищеної стомлюваності, особливо у дітей. При одночасному застосуванні може знадобитися зменшення дози фенобарбіталу.
Оксарбазепін та фельбамат можуть зменшити кліренс фенобарбіталу і, отже, призвести до підвищення концентрації у плазмі крові. Може знадобитися зменшення дози фенобарбіталу.
Стирипентол пригнічує ізоферменти CYP450 (CYP2C19 та CYP3A4), а тому одночасне застосування може призвести до фармакокінетичної взаємодії (пригнічення печінкового метаболізму) з фенобарбіталом (див. Розділ 4.4). Результатом є збільшення концентрації фенобарбіталу в сироватці крові з потенційним ризиком передозування. Фенобарбітал не слід застосовувати у комбінації зі стирипентолом. Якщо необхідне одночасне застосування, рекомендується клінічний моніторинг концентрацій фенобарбіталу в сироватці крові з можливою корекцією дози.
Антидепресанти (включаючи ІМАО, СІЗЗС та трициклічні) можуть протидіяти протиепілептичному ефекту фенобарбіталу, знижуючи судомний поріг.
Одночасне застосування хлорпромазину з фенобарбіталом може знизити рівень будь-якого з цих ліків у крові.
Ефекти барбітуратів можуть бути зменшені при одночасному застосуванні мемантину.
Добавки фолієвої кислоти можуть призвести до зниження рівня фенобарбіталу в сироватці крові.
Барбітурати можуть збільшити гепатотоксичність і зменшити дію парацетамолу (ацетамінофен, див. Також вище).
На всмоктування фенобарбіталу може впливати одночасне вживання активованого вугілля.
Одночасне застосування фенобарбіталу з лікарськими засобами, що містять звіробій (Hypericum perforatum), не рекомендується, оскільки концентрація у сироватці крові, а отже, терапевтичний ефект фенобарбіталу може бути зменшений.
Відомо, що барбітурати підвищують токсичність метотрексату.
Оскільки фенобарбітал і фенітоїн мають подібні профілі індукції та зазнають біотрансформації тими самими ферментами, існує потенціал як індукції, так і інгібування. Результат взаємодії двох препаратів у даного пацієнта покаже, який механізм переважає (див. Також вище).
Одночасне застосування з іншими центральними депресантами (певними психотропними препаратами, анестетиками, анальгетиками, антигістамінними, снодійними засобами) або алкоголем може призвести до додаткових депресивних ефектів на центральну нервову систему (ЦНС).
Фенобарбітал може збільшити потребу у вітаміні D.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Жінки дітородного віку
Жінкам дітородного віку слід надавати професійну консультацію. Коли жінка планує завагітніти, необхідно переглянути необхідність у протиепілептичному лікуванні.
Жінки репродуктивного віку повинні бути проінформовані про необхідність планування та моніторингу вагітності перед початком лікування.
Лікування фенобарбіталом може призвести до дефіциту фолієвої кислоти. Слід розглянути можливість прийому фолієвої кислоти жінкам, які планують завагітніти під час вагітності, щоб зменшити ризик вад розвитку, особливо дефектів нервової трубки (див. Також розділ 4.5).
Ризик, пов’язаний з фенобарбіталом
У дітей, які зазнали внутрішньоутробного розвитку фенобарбіталу, найбільш часто повідомляється про вади розвитку щілини губи та/або піднебіння, серцево-судинні вади розвитку та дефекти нервової трубки. Крім того, спостерігалася підвищена частота мікроцефалії, черепно-мозкової дисморфії, черепно-лицьової дисморфії, аномалій пальців, помірної втрати ваги при народженні та зменшення довжини тіла. Фетальний синдром можливий при застосуванні протисудомних препаратів. Фенобарбітал у поєднанні з кофеїном може призвести до підвищеного ризику вад розвитку. Основне захворювання, яке лікується, також може бути причиною підвищеного ризику розвитку вад розвитку. Однак ризик вад розвитку також залежить від протиепілептичного лікування.
Заходи під час вагітності
Плануючи вагітність або у випадку раннього терміну вагітності, необхідно негайно звернутися до лікаря. Фенобарбітал слід застосовувати під час вагітності лише після ретельного врахування переваг та ризиків. Слід ретельно зважити ризик для ембріона/плода, пов'язаний з фенобарбіталом, та ризик для матері та дитини, пов'язаний з нелікованою епілепсією. Якщо введення фенобарбіталу вважається необхідним, слід вводити мінімально можливу дозу для запобігання судом. Це стосується всієї вагітності, але особливо протягом першого триместру, особливо між 20-м та 40-м днем вагітності. Оскільки вади розвитку найімовірніші внаслідок пікових концентрацій у плазмі, добову дозу слід вводити декількома невеликими дозами протягом дня, особливо під час чутливої фази розвитку ембріона між 20 та 40 днем вагітності.
Концентрації фенобарбіталу в плазмі можуть коливатися під час вагітності. Протягом першого місяця вагітності вони можуть зменшуватися, а протягом шостого тижня вони часто знову збільшуються до рівня до вагітності. Тому їх слід регулярно контролювати до кінця шеститижневого періоду, а також для запобігання постнатальної інтоксикації. Рівень плазми повинен бути на нижньому кінці терапевтичного діапазону, особливо до 40 дня вагітності.
Оскільки лікування кількома препаратами пов’язане з підвищеним ризиком вроджених вад розвитку, слід уникати комбінації з іншими протисудомними препаратами або іншими препаратами у жінок дітородного віку та під час вагітності.
Не слід припиняти лікування фенобарбіталом під час вагітності без попередньої консультації з лікарем, оскільки різке припинення лікування або неконтрольоване зниження дози може призвести до епілептичних нападів у вагітної, які можуть завдати шкоди їй та/або майбутній дитині.
Слід розглянути можливість прийому фолієвої кислоти жінкам, які планують завагітніти під час вагітності, щоб зменшити ризик вад розвитку, особливо дефектів нервової трубки (див. Також розділ 4.5).
Пренатальні діагностичні заходи рекомендуються для раннього виявлення пошкодження плода (УЗД та визначення рівня альфа-фетопротеїну).
Вплив на новонароджених
Для запобігання порушенням згортання крові у новонароджених, пов’язаних з вітаміном K1, рекомендується пероральне введення вітаміну K1 в останній місяць вагітності, а також введення вітаміну K1 новонародженому відразу після пологів. Крім того, слід спостерігати за новонародженим на наявність ознак кровотечі.
У новонароджених жінок, які отримують фенобарбітал, можуть виникати седативні та наркотичні залежності, особливо у безпосередній післяпологовий період. Симптоми абстиненції можливі, особливо коли немовлят не годують груддю, і у таких випадках новонароджені повинні спостерігатися педіатром.
Фенобарбітал переходить у грудне молоко. Жінки, які отримують високі дози фенобарбіталу, не повинні годувати грудьми. Грудне вигодовування зазвичай не потрібне жінкам, які отримують низькі дози фенобарбіталу. Однак слід ретельно зважити ризик симптомів абстиненції у немовляти та ризику фармакологічних ефектів у немовляти, що годується груддю (седація із зниженим рефлексом всмоктування та подальша втрата ваги). Якщо виникає надмірна седація або немовля не бажає смоктати грудне вигодовування, слід припинити.
У перший постнатальний тиждень концентрація вільного фенобарбіталу в сироватці крові може бути вищою у немовляти, що годується груддю, ніж у матері, оскільки кількість фенобарбіталу, що приймається у внутрішньоутробному та грудному вигодовуванні, накопичується через повільніше його виведення у новонародженого. Тому за немовлятами, які годують груддю, слід ретельно стежити за можливими побічними реакціями (седативний ефект). При необхідності годувати груддю слід починати після раннього періоду новонародженості (тобто через 7 днів життя немовляти). У немовлят на грудному вигодовуванні, крім контролю клінічного стану, слід регулярно контролювати рівень фенобарбіталу в сироватці крові. Відлучення дитини від грудного молока слід робити повільно, протягом декількох тижнів. У разі раптового відлучення дитини від грудного молока слід спостерігати за нею за медичними показаннями.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Навіть при правильному введенні фенобарбітал може впливати на увагу до такої міри, що здатність брати активну участь у дорожньому русі або працювати з механізмами погіршується.
Це все частіше вірно в поєднанні з алкоголем. Отже, керування автотранспортом, експлуатацію техніки та інші небезпечні дії слід припинити протягом перших днів лікування.
Це рішення повинен приймати лікар, який враховуватиме індивідуальну реакцію та конкретну дозу лікарського засобу.
4.8 Небажані ефекти
Побічні реакції наведені нижче (див. Таблицю 1) з використанням термінології MedDRA за класифікацією органів та частотою: