КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Протопік 0,1% мазь
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
1 г мазі Protopic 0,1% містить 1,0 мг такролімусу у вигляді такролімусу моногідрату (0,1%).
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Мазь від білого до жовтуватого кольору.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Протопік 0,1% мазь показаний дорослим та підліткам (віком від 16 років)
Дорослі та підлітки (16 років і старше)
Лікування атопічного дерматиту середнього та важкого ступеня у дорослих, які не реагують належним чином на звичайну терапію, таку як місцеві кортикостероїди.
Лікування атопічного дерматиту середнього та важкого ступеня для запобігання спалахам та продовження фази ремісії у пацієнтів з високою частотою загострень (тобто 4 і більше разів на рік), які мають позитивну відповідь на максимум 6 тижнів мазі такролімусу щодня ( зниклі ураження, майже зниклі ураження або легкі ураження).
4.2 Дозування та спосіб введення
Протопічне лікування повинен розпочинати лікар, який має досвід діагностики та лікування атопічного дерматиту.
Protopic випускається у двох сильних формах: мазь Protopic 0,03% та мазь Protopic 0,1%.
Протопік можна використовувати для короткочасного та періодичного довготривалого лікування. Лікування не повинно бути постійним при тривалому застосуванні.
Протопічне лікування слід починати з перших ознак та симптомів захворювання. Кожну уражену ділянку шкіри слід обробляти препаратом Протопік, доки ураження не зникнуть, майже не зникнуть або, принаймні, ураження не пом'якшаться. Після цього пацієнти вважаються придатними для підтримуючого лікування (див. Нижче). При перших ознаках рецидиву (загострення) симптомів хвороби лікування слід відновити до початкової міри.
Дорослі та підлітки (16 років і старше)
Лікування слід розпочинати з застосування препарату Протопік 0,1% двічі на день і продовжувати до тих пір, поки ураження не зникне. Якщо симптоми повторюються, слід повторно вводити препарат Protopic 0,1% двічі на день. Якщо клінічний стан дозволяє, бажано спробувати зменшити частоту застосувань або використовувати мазь з меншою силою - Protopic 0,03%.
Зазвичай помітне покращення відбувається протягом тижня з моменту початку лікування. Якщо після двох тижнів лікування ознак поліпшення не спостерігається, слід розглянути інші терапевтичні варіанти.
Спеціальних клінічних випробувань у пацієнтів літнього віку не проводилось, але попередній клінічний досвід у цій групі пацієнтів не показав потреби в корекції дози.
Дітям віком від 2 до 16 років слід застосовувати лише мазь Protopic 0,03%.
Протопічну мазь не слід застосовувати дітям віком до 2 років, поки не з’являться додаткові дані.
Пацієнти, які відповідають на 6 тижнів лікування такролімусовою маззю двічі на день (зниклі ураження, майже зниклі ураження або легкі ураження), мають право на підтримуюче лікування.
Дорослі та підлітки (16 років і старше)
Дорослим пацієнтам слід застосовувати 0,1% мазь Protopic.
Протопічну мазь слід застосовувати один раз на день, два рази на тиждень (наприклад, у понеділок та четвер) на ділянках, які зазвичай страждають атопічним дерматитом, щоб запобігти прогресуванню спалаху. Між застосуваннями повинен бути 2–3-денний період без лікування препаратом Протопік.
Після 12 місяців лікування лікар повинен оцінити стан пацієнта та вирішити, чи продовжувати підтримуюче лікування, хоча даних про безпеку для підтримуючого лікування після 12 місяців немає.
Якщо ознаки спалаху з’являються знову, щоденне лікування слід розпочинати двічі на день (див. Лікування загострень вище).
Пацієнти літнього віку Спеціальних клінічних випробувань на пацієнтах літнього віку не проводилось (див. Лікування загострень вище).
Дітям віком від 2 до 16 років слід застосовувати лише мазь Protopic 0,03%.
Протопічну мазь не слід застосовувати дітям віком до 2 років, поки не з’являться додаткові дані.
Протопічну мазь слід наносити тонким шаром на уражені або зазвичай уражені ділянки шкіри. Протопічну мазь можна наносити на будь-яку частину тіла, включаючи обличчя, шию та згини, крім слизових оболонок. Протопічну мазь не слід застосовувати при оклюзії, оскільки цей спосіб введення не перевірявся у пацієнтів (див. Розділ 4.4).
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини, макролідів загалом або будь-якої допоміжної речовини, переліченої в розділі 6.1.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Під час застосування мазі Protopic необхідно мінімізувати вплив на шкіру сонячних променів, а також ультрафіолету (УФ) на соляріях, ультрафіолетову або ультрафіолетову терапію в поєднанні з псораленами (див. Розділ 5.3) Лікар повинен порадити пацієнту про відповідний метод захисту від сонця, такий як мінімізація перебування на сонці, використання сонцезахисних кремів та покриття шкіри відповідним одягом. Протопічну мазь не слід застосовувати до уражень, які вважаються потенційно злоякісними або передозлоякісними.
Лікар повинен оцінити будь-які нові зміни, що відбуваються в межах обробленої ділянки та відрізняються від попередньої екземи.
Не рекомендується застосовувати мазь такролімусу пацієнтам із дефектом шкірного бар'єру, таким як синдром Нетертона, пластинчастий іхтіоз, генералізована еритродермія або шкірні прояви.
Трансплантат проти хвороби господаря (GVHD). Ці шкірні захворювання можуть посилити системне всмоктування такролімусу. Оральне лікування такролімусом всередину також не рекомендується. Про випадки підвищення рівня такролімусу в крові повідомлялося за цих станів під час постмаркетингового досвіду.
Слід бути обережними, особливо дітям, коли Протопік призначають пацієнтам з великими вадами протягом тривалого періоду часу (див. Розділ 4.2).
Під час лікування препаратом Протопік пацієнтів, особливо дітей, слід постійно перевіряти на відповідь на лікування та необхідність продовження лікування. У педіатричних пацієнтів ця оцінка повинна включати припинення прийому препарату Протопік через 12 місяців (див. Розділ 4.2).
Потенціал місцевої імуносупресії (з можливими проявами, такими як інфекції або шкірні злоякісні захворювання) невідомий навіть після тривалих періодів (наприклад, протягом декількох років) (див. Розділ 5.1).
Протопік містить такролімус, інгібітор кальциневрину. У пацієнтів з трансплантацією тривалий системний вплив високої імуносупресії після системного прийому інгібіторів кальциневрину асоціюється з підвищеним ризиком поширення лімфом або шкірних злоякісних новоутворень. Повідомлялося про випадки злоякісних новоутворень, включаючи шкірну (тобто шкірну Т-клітинну лімфому) та інші типи лімфом, а також пухлини шкіри у пацієнтів, які застосовували мазь такролімусу (див. Розділ 4.8). Протопік не слід застосовувати пацієнтам із вродженими або набутими імунодефіцитами або пацієнтам, які отримують імунодепресивні засоби.
Значних системних рівнів такролімусу у пацієнтів з атопічним дерматитом, які отримували лікування Протопіком, не виявлено.
У клінічних випробуваннях лімфаденопатія повідомляється рідше (0,8%). Більшість із цих випадків були пов’язані з інфекціями (шкіра, дихальні шляхи, зуби) і лікувалися за допомогою відповідного лікування антибіотиками. Пацієнти з трансплантацією, які мають імунодепресивний режим (наприклад, системне введення такролімусу), мають підвищений ризик розвитку лімфоми. Пацієнтів, у яких розвивається лімфаденопатія під час лікування препаратом Протопік, слід спостерігати, поки воно не зникне. Наявність лімфаденопатії на початку лікування слід досліджувати та тримати під контролем. У разі стійкої лімфаденопатії необхідно визначити її етіологію. Слід розглянути можливість припинення терапії препаратом Протопік, якщо етіологію лімфаденопатії неможливо чітко встановити або виникає гострий інфекційний мононуклеоз.
Ефективність та безпека мазі Протопік не оцінювались при лікуванні клінічно інфікованого атопічного дерматиту. Інфекції, які клінічно виявляються в місці застосування, необхідно лікувати перед початком терапії маззю Протопік. Пацієнти з атопічним дерматитом схильні до поверхневих шкірних інфекцій. Протопічна мазева терапія може бути пов’язана з підвищеним ризиком фолікуліту та зараження вірусом герпесу (дерматит простого герпесу [екзема герпетичний], простий герпес [герпес], варицеліформні висипання Капоші) (див. Розділ 4.8). За наявності цих інфекцій необхідно оцінити співвідношення ризик-користь препарату Протопік.
Пом’якшувальні мазі не можна наносити на ті самі частини тіла протягом 2 годин після нанесення мазі Протопік. Одночасне застосування інших препаратів для місцевого застосування не оцінювалось. Також немає досвіду одночасного застосування системних стероїдів або імунодепресантів, що вводяться системою.
Слід бути обережними при застосуванні Protopic, щоб уникнути контакту з очима або слизовими оболонками. У разі випадкового нанесення на ці частини мазь слід ретельно витерти та/або промити водою.
Застосування мазі Протопік під прикусом не вивчалось у пацієнтів. Оклюзійна пов'язка не рекомендується.
Як і інші лікарські засоби, що застосовуються місцево, пацієнт повинен мити руки після введення лікарського засобу, якщо вони не включені в лікування.
Такролімус інтенсивно метаболізується в печінці, і, хоча концентрації в крові після місцевого застосування низькі, слід дотримуватися обережності при призначенні мазі пацієнтам з печінковою недостатністю (див. Розділ 5.2).
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Офіційні дослідження для моніторингу взаємодії інших лікарських засобів із такролімусом, що застосовується місцево, не проводились.
Такролімус не метаболізується в шкірі людини, що вказує на відсутність можливості черезшкірних взаємодій, які можуть вплинути на метаболізм такролімусу.
Такролімус, що вводиться систематично, метаболізується через печінковий цитохром P450 3A4 (CYP3A4). Системний вплив після місцевого прийому мазі такролімусу є низьким (98,8%) і не є клінічно значущим.
Після місцевого застосування мазі такролімус такролімус вибірково доставляється в шкіру з мінімальною дифузією в системний кровообіг.
Метаболізм такролімусу в шкірі людини не виявляється. Такролімус, що вводиться систематично, інтенсивно метаболізується в печінці за допомогою CYP3A4.
Такролімус, що вводиться внутрішньовенно, має низький кліренс. Середній загальний кліренс становить приблизно 2,25 л/год. Печінковий кліренс системно введеного такролімусу може бути нижчим у пацієнтів з важкими порушеннями функції печінки або у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що належать до потужних інгібіторів CYP3A4.
Після багаторазового місцевого застосування мазі середній період напіввиведення такролімусу становив 75 годин для дорослих та 65 годин для дитячого населення.
Фармакокінетика такролімусу після місцевого застосування подібна до тієї, що повідомлялася у дорослих, з мінімальним системним впливом та відсутністю накопичення (див. Вище).
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Токсичність при повторній дозі та місцева толерантність
Повторне місцеве застосування мазі такролімусу або мазевої основи щурам, кроликам та морським свинкам асоціювалося з легкими шкірними змінами, такими як еритема, набряк та пуповина. Тривала місцева терапія такролімусом призвела до системної токсичності у щурів, включаючи зміни в нирках, підшлунковій залозі, очах та нервовій системі. Ці зміни були зумовлені високим системним опроміненням гризунами внаслідок високої трансдермальної абсорбції такролімусу. У самок морських свинок після введення мазі з високою концентрацією такролімусу (3%) спостерігалося лише незначне зменшення приросту маси тіла. Кролики були особливо чутливі до внутрішньовенного введення такролімусу, оборотних кардіотоксичних ефектів.
Жодні тести in vitro або in vivo не підтвердили генотоксичний потенціал такролімусу.
У дослідженнях канцерогенності на мишах (18 місяців) та щурах (24 місяці) канцерогенний потенціал такролімусу не був.
У шкірному дослідженні канцерогенності у мишей протягом 24 місяців, які отримували 0,1% мазь, пухлин шкіри не спостерігалося. У цьому ж дослідженні було виявлено збільшення захворюваності на лімфоми як наслідок високого системного впливу.
Під час досліджень фотоканцерогенності мазь такролімусу та УФ-випромінювання протягом тривалого часу вводили мишам-альбіносам без волосся. У тварин, які отримували такролімусову мазь, час до пухлин шкіри (плоскоклітинний рак) та кількість пухлин статистично достовірно зменшувались. Неясно, чи був цей ефект такролімусу внаслідок системної імуносупресії або місцевої дії. Не можна повністю виключати ризик для людини, поки не буде відома можливість місцевої імуносупресії при тривалому застосуванні мазі такролімусу.
Токсичність для ембріонів/плодів спостерігалася у щурів та кроликів, але лише у дозах, які були суттєво токсичними для матері. Дорослі щури мали знижену функцію сперми після високих підшкірних доз такролімусу.