КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Ребетол 200 мг тверді капсули
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна тверда капсула містить 200 мг рибавірину. Допоміжна речовина з відомим ефектом
Кожна тверда капсула містить 40 мг моногідрату лактози.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Тверда капсула (капсула)
Білий непрозорий і надрукований синім чорнилом.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Ребетол у комбінації з іншими лікарськими засобами призначається для лікування хронічного гепатиту С (ХГС) у дорослих (див. Розділи 4.2, 4.4 та 5.1).
Ребетол у комбінації з іншими лікарськими засобами призначається для лікування хронічного гепатиту С (ХГС) у педіатричних пацієнтів (діти віком від 3 років та старші та підлітки), які раніше не лікувались та не мають декомпенсації печінки (див. Розділи 4.2, 4.4 та 5.1).
4.2 Дозування та спосіб введення
Лікування має розпочинати і контролювати лікар, який має досвід лікування хронічної інфекції вірусу гепатиту С.
Ребетол слід застосовувати у комбінованій терапії, як описано у розділі 4.1. Для отримання додаткової інформації щодо призначення та інших рекомендацій щодо дозування при одночасному застосуванні з Ребетолом, будь ласка, зверніться до Зведення характеристик препарату (КЗП) лікарських засобів, що застосовуються у комбінації з Ребетолом.
Капсули Ребетол приймають всередину щодня у два прийоми (вранці та ввечері) під час їжі.
Рекомендована доза та тривалість Rebetol залежать від ваги пацієнта та застосовуваного в комбінації ліку. Будь ласка, зверніться до відповідної КЗП для ліків, що використовуються у комбінації з Ребетолом.
У випадках, коли конкретних рекомендацій щодо дозування не видано, слід застосовувати таку дозу:
Вага пацієнта: 75 кг = 1200 мг.
Дані щодо дітей віком до 3 років відсутні.
Примітка: У пацієнтів із вагою 65 років
Рекомендації щодо доз для дорослих див. У таблиці
a1 ранку, 2 вечора
b2 ранку, 2 вечора
Корекція дози у разі побічних реакцій
Корекція дози у дорослих
Зниження дози ребетолу залежить від початкової дози ребетолу, яка залежить від ліків, що застосовуються у комбінації з ребетолом.
Якщо у пацієнта розвивається серйозна побічна реакція, потенційно пов'язана з ребетолом, дозу ребетолу слід коригувати або припиняти, якщо це доцільно, до тих пір, поки побічна реакція не пом'якшиться або не зменшиться в тяжкості.
В в таблиці 2 рекомендації щодо корекції дози та припинення лікування на основі гемоглобіну, серцевого та непрямого рівня білірубіну у пацієнта.
Таблиця 2 Управління побічними реакціями
Зменште дозу Rebetol *, якщо:
Припиніть Rebetol, якщо:
Гемоглобін у пацієнтів без серцевих захворювань
* У пацієнтів, які отримують дозу 1000 мг (75 кг), доза становить
Ребетол слід зменшити до 600 мг/добу (дається у вигляді однієї капсули 200 мг вранці та двох капсул 200 мг ввечері). Якщо відхилення від норми буде вирішено, Rebetol можна буде розпочати з 600 мг на день, а потім збільшити до 800 мг на день на розсуд лікуючого лікаря. Однак повернення до вищих доз не рекомендується.
Для пацієнтів, які отримують 800 мг (105 кг), перше зменшення дози Rebetol становить 200 мг/добу (за винятком пацієнтів, які отримують 1400 мг, для яких дозу слід зменшити на 400 мг/добу). За необхідності друге зменшення дози Ребетолу зменшується ще на 200 мг/добу. Пацієнтам, які отримують знижену дозу Rebetol до 600 мг на день, слід приймати по одній капсулі по 200 мг вранці та дві капсули по 200 мг ввечері.
У разі серйозної побічної реакції, яка потенційно може бути пов'язана з лікарськими засобами, що використовуються у комбінації з Ребетолом, проконсультуйтеся з відповідними КЗП щодо цих лікарських засобів, оскільки деякі схеми комбінування не адаптовані до рекомендацій щодо коригування дози Ребетолу та/або рекомендацій щодо припинення лікування, як зазначено у в таблиці 2.
Корекція дози у педіатричних пацієнтів
Зниження дози у педіатричних пацієнтів без серцевих захворювань керується тими ж рекомендаціями, що і у дорослих пацієнтів без серцевих захворювань щодо рівня гемоглобіну (таблиця 2).
Немає даних щодо педіатричних пацієнтів із вадами серця (див. Розділ 4.4).
В у таблиці 3 даються рекомендації щодо припинення лікування на основі непрямої концентрації білірубіну у пацієнта.
Таблиця 3 Управління побічними реакціями
Припиніть Rebetol, якщо:
> 5 мг/дл (понад 4 тижнів)
(діти та підлітки, які отримували інтерферон альфа-2b), або
> 4 мг/дл (понад 4 тижнів)
(діти та підлітки, які отримували пегінтерферон альфа-2b)
Спеціальні групи пацієнтів
Літні люди (³ 65 років)
Здається, вік суттєво не впливає на фармакокінетику Ребетолу. Перед початком введення
Однак, як і у пацієнтів молодшого віку, функцію нирок необхідно оцінювати в репертуарі (див. Розділ 5.2).
Педіатричні пацієнти (діти віком від 3 років та старші та підлітки)
Ребетол можна застосовувати у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b (див. Розділ 4.4). Вибір препарату Ребетол ґрунтується на індивідуальних особливостях пацієнта.
Безпека та ефективність застосування рибавірину у поєднанні з противірусними препаратами прямої дії у цих пацієнтів не встановлені. Дані відсутні.
Для отримання додаткової інформації щодо супутніх рекомендацій щодо дозування, будь ласка, зверніться до відповідної КЗП для лікарських засобів, що застосовуються у комбінації з Ребетолом.
Порушення функції нирок
У пацієнтів з порушеннями функції нирок фармакокінетика Ребетолу змінюється, щоб зменшити очевидний кліренс креатиніну у цих пацієнтів (див. Розділ 5.2). Тому рекомендується оцінювати функцію нирок у всіх пацієнтів перед початком лікування Ребетолом. Дорослі пацієнти з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-50 мл/хвилину) повинні отримувати почергові добові дози 200 мг та 400 мг. Дорослі пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 4 г/дл). Рівень гемоглобіну впав нижче 10 г/дл у 14% дорослих пацієнтів та 7% дітей та підлітків, які отримували Ребетол у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b або інтерферон альфа-2b.
Більшість випадків анемії, нейтропенії та тромбоцитопенії були легкими (1 або 2 ступінь ВООЗ). Було кілька випадків більш важкої нейтропенії у пацієнтів, які отримували Ребетол у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b (ступінь ВООЗ 3:39 з 186 [21%]; та ВООЗ 4:13 із 186 [7%]); Лейкопенія 3 ступеня ВООЗ також була зареєстрована у 7% пацієнтів цієї групи лікування.
У деяких пацієнтів, які отримували Ребетол у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b у клінічних випробуваннях, спостерігалося збільшення вмісту сечової кислоти та непрямого білірубіну, пов’язаного з гемолізом, але повернення до значень до початку лікування протягом чотирьох тижнів після припинення лікування . Дуже у небагатьох із тих, хто мав підвищений рівень сечової кислоти та лікувався комбінованим препаратом, розвинулась клінічна подагра, і жоден з них не потребував корекції лікування або виключення з клінічного випробування.
ВІЛ/ВІЛ-інфіковані пацієнти
У пацієнтів, котрі інфікувались ВГС/ВІЛ, які отримували Ребетол у поєднанні з пегінтерфероном альфа-2b, про інші побічні реакції (не повідомлялося у пацієнтів з однією інфекцією) повідомляли в дослідженнях із частотою> 5%: кандидоз порожнини рота (14%), придбана ліподистрофія (13%).%), зниження лімфоцитів CD4 (8%), зниження апетиту (8%), підвищення гамма-глутамілтрансферази (9%), біль у спині (5%), підвищення амілази крові (6%), підвищений рівень молочної кислоти в крові (5%), цитолітичний гепатит (6%), збільшення ліпази (6%) та біль у кінцівках (6%).
Повідомлялося про мітохондріальну токсичність та молочнокислий ацидоз у ВІЛ-позитивних пацієнтів, які отримували схему NRTI одночасно з Rebetol при коінфекції ВГС (див. Розділ 4.4).
Лабораторні показники у пацієнтів із ко-інфекцією ВГС/ВІЛ
На етапі лікування цього дослідження найпоширенішими побічними реакціями у всіх суб'єктів були пірексія (80%), головний біль (62%), нейтропенія (33%), втома (30%), анорексія (29%) та еритема у місці ін'єкції (29%). Лише одна людина припинила лікування через побічну реакцію (тромбоцитопенія). Більшість побічних реакцій, про які повідомлялось у дослідженні, були легкими та середніми за ступенем тяжкості. Серйозні побічні реакції були зареєстровані у 7% (8/107) усіх суб'єктів і включали біль у місці ін'єкції (1%), біль у кінцівках (1%), головний біль (1%), нейтропенію (1%) та пірексію. (4% ). Важливими терміновими побічними реакціями, пов'язаними з лікуванням, які мали місце у цієї групи пацієнтів, були нервозність (8%), агресія (3%), гнів (2%), депресія/пригнічений настрій (4%) та гіпотиреоз (3%) та 5 пацієнтів пройшов лікування левотироксином через гіпотиреоз/підвищений рівень ТТГ.
У комбінації з інтерфероном альфа-2b
Крім того, частіше повідомлялося про суїцидальні наміри або спроби під час лікування та протягом 6-місячного спостереження порівняно з дорослими пацієнтами (2,4% проти 1%). Як і у дорослих пацієнтів, у дітей та підлітків виникали інші психічні побічні реакції (наприклад, депресія, емоційна лабільність та сонливість) (див. Розділ 4.4). Крім того, труднощі у місці ін’єкції, пірексія, анорексія, блювота та емоційна лабільність частіше виникали у дітей та підлітків порівняно з дорослими пацієнтами. Корекція дози необхідна у 30% пацієнтів, найчастіше при анемії та нейтропенії.
Табличний перелік побічних реакцій у педіатричної популяції
Повідомлені побічні реакції, перелічені в у таблиці 6 ґрунтуються на досвіді двох багатоцентрових клінічних випробувань у дітей та підлітків із застосуванням Ребетолу з інтерфероном альфа-2b або пегінтерфероном альфа-2b. У межах класів систем органів побічні реакції перераховані під заголовками частоти з використанням наступних категорій: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до 30 МО/мл), результат біопсії печінки, що відповідає гістологічному діагнозу хронічний гепатит, не спричинений іншою причиною, та ненормальний рівень АЛАТ у сироватці крові.
Раніше неліковані пацієнти
У трьох випробуваннях вивчалося використання інтерферону у пацієнтів, які раніше не лікувались, два з Ребетолом + інтерфероном альфа-2b (C95-132 та I95-143) та один із Ребетолом + пегінтерфероном альфа-2b (C/I98-580). У всіх випадках лікування тривало один рік із шестимісячним спостереженням. Додавання Rebetol до інтерферону альфа-2b значно збільшило стійку вірусологічну відповідь наприкінці періоду спостереження (41% проти 16%, р 10,6 мг/кг Rebetol (доза 800 мг у типового пацієнта 75 кг), значно вищий рівень відповіді, ніж у пацієнтів, які отримували £ 10,6 мг/кг ребетолу (таблиця 7). У пацієнтів, які отримували> 13,2 мг/кг ребетолу, частота відповіді була ще вищою.
Таблиця 7 Стійкі показники реакції на Ребетол + пегінтерферон альфа-2b (за дозою Ребетолу [мг/кг], генотипом та вірусним навантаженням)