КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
Цей препарат підлягає подальшому моніторингу. Це дозволить швидко отримати нову інформацію про безпеку. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції. Інформацію про те, як повідомляти про побічні реакції, див. У розділі 4.8.
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Синджарді 5 мг/850 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Синджарді 5 мг/1000 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Синджарді 12,5 мг/850 мг, вкриті плівковою оболонкою
Синджарді 12,5 мг/1000 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Синджарді 5 мг/850 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Кожна таблетка містить 5 мг емпагліфлозину та 850 мг метформіну гідрохлориду.
Синджарді 5 мг/1000 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Кожна таблетка містить 5 мг емпагліфлозину та 1000 мг метформіну гідрохлориду
Синджарді 12,5 мг/850 мг, вкриті плівковою оболонкою
Кожна таблетка містить 12,5 мг емпагліфлозину та 850 мг метформіну гідрохлориду.
Синджарді 12,5 мг/1000 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Кожна таблетка містить 12,5 мг емпагліфлозину та 1000 мг метформіну гідрохлориду.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою (таблетка).
Синджарді 5 мг/850 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Жовті, білі, овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «S5» та логотипом Boehringer Ingelheim з одного боку та «850» з іншого боку (довжина таблетки: 19,2 мм, товщина таблетки: 9,4 мм).
Синджарді 5 мг/1000 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Коричнево-жовті овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «S5» та логотипом Boehringer Ingelheim з одного боку та «1000» з іншого боку (довжина таблетки: 21,1 мм, товщина таблетки: 9,7 мм).
Синджарді 12,5 мг/850 мг, вкриті плівковою оболонкою
Рожеві, овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «S12» та логотипом Boehringer Ingelheim з одного боку та «850» з іншого боку (довжина таблетки: 19,2 мм, товщина таблетки: 9,4 мм).
Синджарді 12,5 мг/1000 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Темно-коричневі фіолетові, овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «S12» та логотипом Boehringer Ingelheim на одній стороні та «1000» на іншій стороні (довжина таблетки: 21,1 мм, товщина таблетки: 9,7 мм).
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Синджарді показаний дорослим віком від 18 років із цукровим діабетом 2 типу як доповнення до дієти та фізичної активності для поліпшення глікемічного контролю
· У пацієнтів, які недостатньо контролювали максимальну переносиму дозу лише метформіну
· У пацієнтів, які погано контролюють метформін у поєднанні з іншими ліками, що знижують рівень глюкози, включаючи інсулін (дані щодо різних комбінацій див. У розділах 4.5 та 5.1).
· У пацієнтів, які вже отримують комбінацію емпагліфлозину та метформіну у вигляді окремих таблеток.
4.2 Дозування та спосіб введення
Рекомендована доза - одна таблетка двічі на день. Дозування слід індивідуалізувати, виходячи з поточного режиму пацієнта, ефективності та переносимості рекомендованої добової дози 10 мг або 25 мг емпагліфлозину, щоб не перевищувати максимальну рекомендовану добову дозу метформіну.
У пацієнтів, які погано контролювали метформін окремо або в комбінації з іншими препаратами, що знижують глюкозу, включаючи інсулін
У пацієнтів, у яких недостатньо контролюється застосування метформіну як окремо, так і в поєднанні з іншими ліками, що знижують рівень глюкози, включаючи інсулін, рекомендована початкова доза Синджарди повинна становити 5 мг емпагліфлозину двічі на добу (доза 10 мг на добу), а метформін подібний до того, що застосовувався до того . У пацієнтів, які переносять загальну добову дозу 10 мг емпагліфлозину та які потребують посилення контролю глікемії, дозу можна збільшити до загальної добової дози емпагліфлозину 25 мг. Коли Synjardy застосовується у комбінації з сульфонілсечовиною та/або інсуліном, може знадобитися менша доза сульфонілсечовини та/або інсуліну, щоб зменшити ризик гіпоглікемії (див. Розділи 4.5 та 4.8).
У пацієнтів перехід з окремих таблеток емпагліфлозину та метформіну
Пацієнти, які переходять з окремих таблеток емпагліфлозину (загальна добова доза 10 мг та 25 мг) та метформіну на Синджард, повинні отримувати ту саму добову дозу емпагліфлозину та метформіну, яку вони приймали, або найближчу терапевтично відповідну дозу метформіну.
Для різних доз метформіну Synjardy доступний у концентраціях 5 мг емпагліфлозину та 850 мг метформіну гідрохлориду, 5 мг емпагліфлозину та 1000 мг метформіну гідрохлориду, 12,5 мг емпагліфлозину та 850 мг метформіну гідрохлориду та 12,5 мг емпагліфлозину та 1000 мг метформіну.
Спеціальні групи пацієнтів
Порушення функції нирок
Не рекомендується коригування дози пацієнтам із легким порушенням функції нирок. Цей лікарський засіб не можна застосовувати пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 400 мл/хв, що вказує на те, що метформін виводиться шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Кінцевий період напіввиведення приблизно 6,5 очевидний після пероральних доз. годин.
При нирковій недостатності нирковий кліренс зменшується у частці кліренсу креатиніну, тим самим продовжуючи період напіввиведення, що призводить до підвищення рівня метформіну в плазмі.
Спеціальні групи пацієнтів
Дослідження з одноразовим введенням: після одноразових доз 500 мг метформіну гідрохлориду фармакокінетичний профіль у педіатричних пацієнтів був подібним до такого у здорових дорослих.
Дослідження повторних доз: Після повторних доз 500 мг двічі на день протягом 7 днів у педіатричних пацієнтів пікові концентрації у плазмі крові (Cmax) зменшувались приблизно на 33%, а системна експозиція (AUC0-t) зменшувалася приблизно на 40% порівняно з дорослими з цукровий діабет, який отримував повторні дози 500 мг двічі на день протягом 14 днів. Оскільки доза індивідуально титрується на основі контролю глікемії, це має обмежене клінічне значення.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Емпагліфлозин та метформін
Дослідження загальної токсичності у щурів тривалістю до 13 тижнів, проведені з комбінацією емпагліфлозину та метформіну, не виявили жодних додаткових органів-мішеней у порівнянні з емпагліфлозином або лише метформіном. Комбінована терапія посилила деякі реакції, такі як вплив на фізіологію нирок, електролітний баланс та кислотно-лужний стан. Однак лише гіпохлоремія вважалася небажаною при експозиціях, приблизно приблизно в 9 разів більше AUC клінічної експозиції від максимально рекомендованої дози емпагліфлозину та в 3 рази AUC клінічної експозиції максимальної рекомендованої дози метформіну.
Дослідження ембріофетального розвитку у вагітних щурів не показало тератогенного ефекту, що приписується емпагліфлозину та метформіну, при експозиціях, що приблизно в 14 разів перевищували найбільшу дозову клінічну експозицію емпагліфлозину та в 4 рази більше клінічної експозиції метформіну у дозі 2000 мг.
Доклінічні дані не виявляють особливої небезпеки для людини на основі традиційних досліджень фармакології безпеки, генотоксичності, фертильності та раннього ембріонального розвитку.
У довгострокових дослідженнях токсичності у гризунів та собак токсичність спостерігалася при експозиції, що перевищує або дорівнює 10-кратній клінічній дозі емпагліфлозину. Більшість токсичних ефектів були ідентичними вторинним фармакологічним властивостям, пов’язаним із екскрецією глюкози з сечею та порушенням електролітного балансу, включаючи зменшення маси тіла та жиру в організмі, збільшення споживання їжі, діарею, зневоднення, зниження рівня глюкози в сироватці крові та підвищення рівня інших метаболічних параметрів у сироватці крові, що відображає білі метаболічні параметри та зміни сечі, такі як поліурія та глюкозурія та мікроскопічні зміни, що включають утворення мінералів у нирках та деяких м’яких та судинних тканинах. Мікроскопічні докази впливу посилених фармакологічних властивостей на нирку, що спостерігались у деяких видів, включали розширення канальців та утворення мінералів у канальцях і малому тазу при приблизно 4-кратному клінічному AUC впливу емпагліфлозину, пов’язаного з дозою 25 мг.
Емпагліфлозин не є генотоксичним.
У дворічному дослідженні канцерогенності емпагліфлозин не збільшував частоту пухлин у самок щурів до максимальної дози 700 мг/кг/добу, що приблизно в 72 рази перевищує максимальну клінічну AUC експозиції емпагліфлозину. У щурів-самців доброякісні судинні проліферативні ураження (гемангіоми) мезентеріального лімфатичного вузла спостерігалися при найвищій дозі, але не при 300 мг/кг/добу, що відповідає 26-кратному максимальному клінічному впливу емпагліфлозину. У самців щурів тестикулярні інтерстиціальні клітинні пухлини спостерігались більшою мірою при дозах 300 мг/кг/день і вище, але не в дозі 100 мг/кг/день, що відповідає приблизно 18-кратному максимальному клінічному впливу емпагліфлозин. Обидві пухлини були поширені у щурів і навряд чи вплинуть на людей.
Емпагліфлозин не збільшував частоту пухлин у самок мишей у дозах до 1000 мг/кг/добу, що відповідає приблизно 62-кратному максимальному клінічному впливу емпагліфлозину. Емпагліфлозин спричиняв пухлини нирок у мишей-самців при дозі 1000 мг/кг/добу, але не при 300 мг/кг/добу, що приблизно в 11 разів перевищує максимальну клінічну експозицію емпагліфлозину. Механізм дії на ці пухлини залежить від природної схильності мишей-самців до ниркової патології, а метаболічний шлях не відображає стан людини. Пухлини нирок у мишей-самців не вважаються значущими для людини.
При експозиціях, які значно перевищували опромінення людини після терапевтичних доз, емпагліфлозин не мав негативних наслідків для фертильності та раннього розвитку ембріона. Емпагліфлозин, введений у період органогенезу, не був тератогенним. Лише при токсичних для матері дозах це спричинило викривлення кісток кінцівок у щурів та збільшило частоту ембріо-фетальних абортів у кроликів.
У дослідженнях токсичності до та після пологів на щурах спостерігалося зменшення приросту ваги щенят при опроміненні матері приблизно в 4 рази від максимального клінічного впливу емпагліфлозину. При системному впливі, еквівалентному максимальному клінічному впливу емпагліфлозину, такого ефекту не спостерігалося. Значення цих знахідок для людей незрозуміле.
У дослідженнях токсичності неповнолітніх емпагліфлозину у популяції щурів з 21 дня після пологів до 90 післяпологового періоду не спостерігалося несприятливих, навпаки, мінімальних до легких розширень канальців та малого тазу у молодих щурів лише у дозі 100 мг/кг/день, що відповідає приблизно в 11 разів максимальній клінічній дозі 25 мг. Ці висновки були відсутні після 13-тижневого періоду відновлення без наркотиків.
Доклінічні дані не виявляють особливої небезпеки для людини на основі звичайних досліджень фармакології безпеки, токсичності при повторних дозах, генотоксичності або канцерогенного потенціалу або токсичності для репродукції. При рівнях дози 500 мг/кг/добу, введеним щурам Вістар Ганновер, що асоціювались із 7-кратною максимальною рекомендованою дозою людського дози метформіну (MRHD), тератогенність метформіну спостерігалась найбільш помітно, ніж збільшення скелетних вад розвитку.
6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ
6.1 Перелік допоміжних речовин
Синджарді 5 мг/850 мг, вкриті оболонкою таблетки, та Синджарді 5 мг/1000 мг, вкриті оболонкою