КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Віктоза 6 мг/мл розчин для ін’єкцій у попередньо заповненій ручці
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Один мл розчину містить 6 мг ліраглутиду *. Кожна попередньо заповнена ручка містить 18 мг ліраглутиду в 3 мл.
* аналог людського глюкагоноподібного пептиду 1- (GLP-1), отриманий за технологією рекомбінантної ДНК у Saccharomyces cerevisiae.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Прозорий, безбарвний або майже безбарвний ізотонічний розчин; рН = 8,15.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Victoza призначений для лікування дорослих пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу для досягнення глікемічного контролю у поєднанні з пероральними препаратами, що знижують рівень глюкози та/або базальним інсуліном, коли вони разом з дієтою та фізичними вправами не забезпечують належного глікемічного контролю (див. Розділи 4.4 та 5.1 для наявних даних для різних комбінацій).
4.2 Дозування та спосіб введення
Початкова доза становить 0,6 мг ліраглутиду щодня для поліпшення шлунково-кишкової толерантності. Принаймні через тиждень дозу слід збільшити до 1,2 мг. Відповідно до клінічної відповіді, деяким пацієнтам очікується користь від збільшення дози з 1,2 мг до 1,8 мг, принаймні через тиждень дозу можна збільшити до 1,8 мг, сприяючи тим самим поліпшенню глікемічного контролю. Дози, що перевищують 1,8 мг на день, не рекомендуються.
Віктозу можна додавати до існуючого лікування метформіном або до комбінації метформіну та тіазолідиндіону. Метформін та тіазолідиндіон можуть продовжувати вводити у незмінених дозах.
Віктозу можна додавати до існуючого препарату сульфонілсечовини, або до комбінації метформіну та сульфанілсечовини, або до базального інсуліну. Коли Віктозу додають до терапії сульфонілсечовиною або базальним інсуліном, слід враховувати зменшення дози сульфонілсечовини або базального інсуліну, щоб зменшити ризик гіпоглікемії (див. Розділ 4.4).
Для корекції дози препарату Віктоза не потрібно самостійної перевірки рівня глюкози в крові. Однак, якщо лікування Віктозою розпочинають у комбінації з сульфонілсечовиною або базальним інсуліном, може знадобитися самоконтроль глюкози в крові для коригування дози сульфонілсечовини або базального інсуліну.
Літні пацієнти (> 65 років)
Корекція дози залежно від віку не потрібна. Терапевтичний досвід у пацієнтів ≥75 років обмежений (див. Розділ 5.2).
Пацієнти з нирковою недостатністю
Не потрібно коригування дози у пацієнтів з легким або середнім ступенем ниркової недостатності (кліренс креатину 60-90 мл/хв та 30-59 мл/хв). Немає терапевтичного досвіду у пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок (кліренс креатину нижче 30 мл/хв). В даний час Victoza не рекомендується пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (див. Розділ 5.2).
Пацієнти з печінковою недостатністю
В даний час терапевтичний досвід у пацієнтів з усіма ступенями печінкової недостатності занадто обмежений, щоб рекомендувати застосовувати пацієнтам із легкою, середньою та важкою формою печінкової недостатності (див. Розділ 5.2).
Безпека та ефективність препарату Віктоза у дітей та підлітків до 18 років не встановлені (див. Розділ 5.1). Дані відсутні.
Victoza не можна вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово.
Віктозу дають один раз на день у будь-який час, незалежно від їжі, і можна вводити підшкірно в область живота, стегна або плеча. Місце ін’єкції та час введення можуть бути змінені без коригування дози. Тим не менше, бажано вибрати найбільш підходящий час доби і вводити Victoza приблизно в цей час кожного дня. Додаткові вказівки щодо введення див. У розділі 6.6.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Ліраглутид не слід застосовувати пацієнтам із цукровим діабетом 1 типу або для лікування діабетичного кетоацидозу.
Ліраглутид не замінює інсулін.
Досвід у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю I-II класів Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA) обмежений, тому слід застосовувати обережність при застосуванні ліраглутиду.
Немає досвіду у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю III-IV класу за NYHA, тому ліраглутид не рекомендується цим пацієнтам.
Досвід у пацієнтів із запальними захворюваннями кишечника та діабетичним гастропарезом обмежений. Застосування ліраглутиду у цих пацієнтів не рекомендується, оскільки воно пов’язане з тимчасовими побічними реакціями шлунково-кишкового тракту, такими як нудота, блювота та діарея.
Застосування агоністів рецепторів GLP-1 було пов'язано з ризиком розвитку гострого панкреатиту. Повідомлялося про кілька випадків гострого панкреатиту. Пацієнтів слід інформувати про типові симптоми гострого панкреатиту. При підозрі на панкреатит застосування Віктози слід припинити; якщо панкреатит підтверджений, Victoza не слід застосовувати повторно. Слід бути обережними пацієнтам з панкреатитом в анамнезі.
Захворювання щитовидної залози
Побічні ефекти, пов’язані з щитовидною залозою, включаючи підвищений вміст кальцитоніну в крові, зоб та новоутворення щитовидної залози, були зареєстровані в клінічних випробуваннях, особливо у пацієнтів із наявними захворюваннями щитовидної залози, і слід дотримуватися обережності при прийомі ліраглутиду.
У пацієнтів, які приймають ліраглутид у комбінації з сульфонілсечовиною або базальним інсуліном, може бути підвищений ризик гіпоглікемії (див. Розділ 4.8). Ризик гіпоглікемії може бути нижчим, коли зменшується доза сульфонілсечовини або базального інсуліну.
У пацієнтів, які отримували ліраглутид, повідомлялося про ознаки та симптоми дегідратації, включаючи порушення функції та гостру ниркову недостатність. Пацієнтам, які отримують ліраглутид, слід повідомити про потенційний ризик зневоднення через побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту та вжити запобіжних заходів для запобігання втрати рідини.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Тести in vitro показали дуже низький потенціал для ліраглутиду вступати у фармакокінетичні взаємодії з іншими цитохромом Р450 та зв’язуючими з білками плазмою препаратами.
Невелике уповільнення спорожнення шлунка, спричинене ліраглутидом, може впливати на абсорбцію одночасно введених пероральних лікарських засобів. Дослідження взаємодії не показали жодного клінічно значущого уповільнення всмоктування, тому корекція дози не потрібна. Кілька пацієнтів, які отримували ліраглутид, повідомили принаймні про один епізод важкої діареї. Діарея може впливати на всмоктування одночасно введених пероральних лікарських засобів.
Варфарин та інші похідні кумарину
Жодних досліджень взаємодії не проводилось. Не можна виключати клінічно значущих взаємодій з ліками з поганою розчинністю або з вузьким терапевтичним індексом, такими як варфарин. Після початку терапії Victoza рекомендується частіший контроль міжнародного нормалізованого співвідношення (INR) у пацієнтів, які отримують варфарин або інші похідні кумарину.
Ліраглутид не змінює загальної експозиції парацетамолу після прийому однієї дози 1000 мг. Cmax парацетамолу знизився на 31%, а середній tmax сповільнився до 15 хв. При одночасному застосуванні парацетамолу корекція дози не потрібна.
Ліраглутид не змінює загального впливу аторвастатину на клінічно значущі рівні після прийому одноразової дози аторвастатину в 40 мг. Тому при одночасному застосуванні з ліраглутидом корекція дози аторвастатину не потрібна. При застосуванні з ліраглутидом Cmax аторвастатину знижувався на 38%, а середній tmax затримувався на 1-3 години.
Ліраглутид не змінював загальної експозиції гризеофульвіну після прийому одноразової дози гризеофульвіну в дозі 500 мг. Cmax гризеофульвіну збільшився на 37%, тоді як середній tmax не змінився. Не потрібно коригування дози для гризеофульвіну та інших компонентів з низькою розчинністю та високою проникністю.
Одночасне введення одноразової дози 1 мг дигоксину з ліраглутидом призвело до зниження AUC дигоксину на 16%; значення Cmax зменшилось на 31%. Середній tmax дигоксину сповільнився з 1 години до 1,5 години. На підставі цих результатів не потрібно коригувати дозу дигоксину.
Одночасне введення однократної дози 20 мг лізиноприлу з ліраглутидом призвело до 15% зниження AUC лізиноприлу; значення Cmax зменшилось на 27%. Середній tmax лізиноприлу з ліраглутидом сповільнився з 6 годин до 8 годин. На підставі цих результатів коригування дози лізиноприлу не потрібно.
Після одноразового прийому перорального контрацептиву ліраглутид знижував Cmax етинілестрадіолу на 12% та левоноргестрелу на 13%. Ліраглутид уповільнив tmax на 1,5 години для обох компонентів. Клінічно значущого впливу на загальний вплив ні етинілестрадіолу, ні левоноргестрелу не було. Тому, як очікується, одночасне застосування з ліраглутидом не вплине на контрацептивний ефект.
Фармакокінетичних або фармакодинамічних взаємодій між ліраглутидом та детерином інсуліном не спостерігалось, коли пацієнтам із діабетом 2 типу вводили разову дозу інсуліну детемір 0,5 од/кг та 1,8 мг ліраглутиду у тій же пропорції.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Немає достатніх даних щодо використання ліраглутиду у вагітних. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність (див. Розділ 5.3). Потенційний ризик для людини невідомий.
Ліраглутид не слід застосовувати під час вагітності, натомість рекомендується інсулін. Якщо пацієнт бажає завагітніти або завагітніти, лікування Віктозою слід припинити.
Невідомо, чи виводиться ліраглутид у грудне молоко людини. Дослідження на тваринах показали низьку екскрецію ліраглутиду та структурно пов’язаних метаболітів із грудним молоком. Доклінічні дослідження показали уповільнення росту новонароджених у щенят щурів, що годують (див. Розділ 5.3). Через відсутність досвіду Victoza не слід застосовувати під час годування груддю.
Окрім незначного зменшення кількості живих імплантатів, дослідження на тваринах не показали шкідливого впливу на фертильність.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Victoza не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати вживати запобіжних заходів, щоб уникнути гіпоглікемії під час керування автотранспортом або роботи з машинами, особливо коли Victoza застосовується у комбінації із сульфонілсечовиною або базальним інсуліном.
4.8 Небажані ефекти
Підсумок профілю безпеки
У п'яти великих довготривалих клінічних випробуваннях понад 2500 пацієнтів отримували Віктозу окремо або в комбінації з метформіном, сульфонілсечовиною (з метформіном або без нього) або з метформіном та розиглітазоном.
Під час клінічних випробувань найбільш часто повідомлялося про побічні реакції: розлади шлунково-кишкового тракту: нудота та діарея були дуже поширеними, блювота, запор, болі в животі та диспепсія. На початку цього лікування ці шлунково-кишкові побічні реакції можуть виникати частіше. Ці симптоми зазвичай зникають через кілька днів або тижнів, коли лікування триває. Поширеними були також головний біль та назофарингіт. Крім того, гіпоглікемія була поширеною, а гіпоглікемія - дуже поширеною, коли ліраглутид застосовували у комбінації з сульфонілсечовиною. Важка гіпоглікемія спостерігалась переважно у поєднанні із сульфонілсечовиною.
Табличний перелік побічних реакцій
У таблиці 1 наведено побічні реакції, про які повідомлялося під час довготривалих контрольованих клінічних випробувань фази 3. та спонтанних (постмаркетингових) звітів. Частоту пов’язаних спонтанних (постмаркетингових) звітів розраховували, виходячи з їх частоти у клінічних дослідженнях фази 3. Частоти визначаються наступним чином: Дуже часто (≥1/10); загальні (≥1/100 до 5,5 та 100 і 98%).
Протягом 24 годин після прийому разової дози радіоактивно міченого [3 H] -ліраглутиду у здорових пацієнтів основним компонентом у плазмі був незмінений ліраглутид. У плазмі було виявлено два незначні метаболіти (≤9% і ≤5% від загальної радіоактивності плазми). Ліраглутид метаболізується подібно до великих білків, при цьому жоден орган не визначається як основний шлях елімінації.
Після введення дози [3H] -ліраглутиду у сечі та фекаліях не виявлено незмінного ліраглутиду. Лише незначна частина введеної радіоактивності виводилася у вигляді метаболітів, пов’язаних з ліраглутидом, із сечею або фекаліями (6% та 5% відповідно). Радіоактивність виділялася із сечею та фекаліями переважно протягом перших 6-8 днів, в обох випадках із трьома незначними метаболітами.
Середній кліренс після підшкірного введення одноразової дози ліраглутиду становить приблизно 1,2 л/год з періодом напіввиведення приблизно 13 годин.
За результатами фармакокінетичного дослідження у здорових пацієнтів та популяційного фармакокінетичного аналізу даних у пацієнтів у віці (від 18 до 80 років), вік не мав клінічно значущого впливу на фармакокінетику ліраглутиду.
За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу даних обох статей та фармакокінетичного дослідження у здорових пацієнтів стать не мав клінічно значущого впливу на фармакокінетику ліраглутиду.
Згідно з результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, який включав кавказькі, чорношкірі, азіатські та латиноамериканські групи пацієнтів, етнічна приналежність не мала клінічно значущого впливу на фармакокінетику ліраглутиду.
Популяційний фармакокінетичний аналіз свідчить про те, що індекс маси тіла (ІМТ) не має суттєвого впливу на фармакокінетику ліраглутиду.
Печінкова недостатність:
У дослідженні з одноразовим введенням оцінювали фармакокінетику ліраглутиду у пацієнтів з різним ступенем порушення функції печінки. Дозу ліраглутиду зменшили на 13-23% у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня порівняно зі здоровими пацієнтами.
Доза була значно нижчою (44%) у пацієнтів з важкою печінковою недостатністю (оцінка Чайлда-П'ю> 9).
Порушення функції нирок:
Експозиція ліраглутиду була зменшена у пацієнтів з нирковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Вплив ліраглутиду зменшився на 33%, 14%, 27% відповідно. 28% у пацієнтів з легким (кліренс креатину CrCl 50-80 мл/хв), середнім (CrCl 30-50 мл/хв) та важким (CrCl Контактні умови та умови Довідка Зворотній зв'язок Конфіденційність Файли cookie