Дані отримані в серпні 2020 року.
Ця стаття востаннє оновлена листопада 2021 року.
У 2019 році понад п'ята частина (20,3%) населення ЄС-27 була віком 65 років і старше.
Прогнозується, що частка людей у віці 80 років і старше серед населення ЄС-27 збільшиться вдвічі та зменшиться вдвічі між 2019 і 2100 роками - з 5,8% до 14,6%.
Збільшення частки населення у віці 65 років і старше між 2009 та 2019 роками
- ЄС-27, Бельгія (BE), Німеччина (DE), Естонія (EE), Франція (FR), Люксембург (LU), Угорщина (HU), Польща (PL), Словенія (SI), Швейцарія (CH) та Сербія (RS): Перерва в часових рядах між 2009 і 2019 роками в різні роки.
- ЄС-27: попередні дані.
- Джерело: Євростат (онлайн-код даних: demo_pjanind)
У цій статті розглядається вплив демографічного старіння в Європейському Союзі (ЄС) - процес, який, ймовірно, матиме велике значення у найближчі десятиліття. Постійно низький рівень народжуваності та триваліша тривалість життя трансформують форму вікової групи ЄС-27; мабуть, найважливішою зміною, яка вже відчувається у кількох країнах-членах ЄС-27, є те, що відбудеться помітний зсув у бік значно старшої структури населення;.
Як результат, частка людей працездатного віку в ЄС-27 зменшується, тоді як відносна кількість пенсіонерів збільшується. Частка людей похилого віку в загальній чисельності населення значно зросте у найближчі десятиліття. Це покладає дедалі більший тягар на населення працездатного віку, яке повинно покривати витрати на соціальні послуги для населення, яке старіє.
Частка людей похилого віку постійно збільшується
За станом на 1 січня 2019 року населення ЄС-27 оцінювалось у 446,8 мільйона. 15,2% населення ЄС-27 були дітьми (0-14 років), тоді як люди працездатного віку (15-64 роки) становили 64,6% населення (див. Таблицю 1). Частка людей похилого віку (65 років і старше) становила 20,3% (збільшення на 0,3 процентних пункти порівняно з попереднім роком та 2,9 процентного пункту порівняно з 10 роками раніше).
У 2019 році серед усіх країн-членів ЄС-27 частка дітей у загальній чисельності населення була найвищою в Ірландії (20,5%), Франції (18,0%) та Швеції (17,8%), а найнижчою в Італії (13,2%) ), Німеччина (13,6%), Мальта та Португалія (13,7% в обох країнах). Італія (22,8%), Греція (22,0%), Португалія та Фінляндія (обидві 21,8%) мали найбільшу частку від загальної кількості населення у віці 65 років і старше, тоді як Ірландія (14,1%) та Люксембург мали найнижчі показники (14,4%).
Середній вік найвищий в Італії
Середній вік населення ЄС-27 збільшується з 43,7 на 1 січня 2019 року (див. Малюнок 2). Це означає, що половина населення ЄС-27 була старше 43,7 років і наполовину молодша. У ЄС-27 середній вік коливався від 37,7 року в Ірландії та на Кіпрі до 46,7 року в Італії, що підтверджує відносно молоду та відносно стару структуру населення, виміряну в державах-членах. Середній вік у 2019 році в країнах ЄАВТ та країнах-кандидатах був нижчим, ніж у ЄС-27, за винятком Ліхтенштейну (44,2 року) та Сербії (43,7 року, що еквівалентно ЄС-27).
Трохи більше трьох людей у працездатному віці досягають людини у віці 65 років і старше
Рівень залежності за віком може бути використаний для вивчення рівня підтримки, яку населення працездатного віку надає молодим та/або літнім людям; ці показники виражаються як відносна кількість молодшого та/або старшого населення по відношенню до населення працездатного віку. На 1 січня 2019 року коефіцієнт залежності від похилого віку в країнах ЄС-27 становив 31,4% (див. Таблицю 2), тож на людину віком 65 років і старше припадало трохи більше трьох осіб працездатного віку. У ЄС-27 коефіцієнт залежності від похилого віку становить 20,7% у Люксембурзі та 21,6% в Ірландії та 35,7% в Італії та 35,1% у Фінляндії та 34,6% у Греції, тобто майже п'ять осіб працездатного віку в нижчому значень і менше трьох осіб працездатного віку за верхніми значеннями на одну людину віком від 65 років.
Минулі та майбутні тенденції старіння в ЄС-27
Старіння населення в Європі розпочалося десятки років тому, і його можна вважати довготривалою тенденцією. Це можна спостерігати при трансформації вікової структури населення і відображається у збільшенні частки людей похилого віку, що супроводжується зменшенням частки населення працездатного віку в загальній чисельності населення.
Вікові дерева (див. Малюнки 3 та 4) представляють розподіл населення за статтю та п’ятирічними віковими групами. Кожна група відповідає частці даної статі та вікової групи в загальній чисельності населення (чоловіки та жінки разом узятих). Вікове дерево ЄС-27 вузьке та ромбовидної форми знизу на 1 січня 2019 року внаслідок генерації "бейбі-бумів", спричинених високим рівнем народжуваності (широко відомим як "бебі-бум"), який спостерігався в деяких європейських країнах після Другої світової війни. Як показує порівняння з віковим деревом 2004 року, вони вже збільшують кількість пенсіонерів. Демографічна хвиля «бебі-буму» на дереві рухається вгору, звужуючи населення працездатного віку та основу дерева - це видно на малюнку 3.
Вихідні дані для таблиць та рисунків
- Структура населення та старіння населення: таблиці та рисунки (англійською мовою)
Джерела даних
Євростат збирає дані про населення з держав-членів ЄС та інших країн, що беруть участь у зборі демографічних даних, 1 січня кожного року. Рекомендованим визначенням є "населення із звичайним місцем проживання" та кількість жителів, які проживають у цьому районі на 1 січня поточного року (або в деяких випадках 31 грудня попереднього року). Відповідно до міжнародних рекомендацій ООН, визначення "звичайного місця проживання" базується на контрольному періоді 12 місяців, іншими словами тих, для кого вони повинні проживати у своєму звичайному місці проживання принаймні за 12 місяців до контрольної дати або прибути в цього місяця з наміром залишитися принаймні на один рік. Однак країни можуть також повідомляти свої дані про населення Євростату на основі даних їх останнього перепису, якщо вони були скориговані на компоненти зміни чисельності населення після останнього перепису або, як альтернатива, на дані про населення на основі даних перепису.
У 2011 році переписи населення та житла були проведені у всіх державах-членах ЄС, країнах ЄАВТ та країнах-кандидатах на членство в ЄС. Загальноприйнятою практикою є перегляд країн щорічного прогнозування чисельності населення після того, як стануть доступними результати перепису та житла. Прогнози чисельності населення на основі результатів перепису населення можуть спричинити розриви в часових рядах щодо чисельності та структури населення.
Євростат надає інформацію для широкого кола демографічних даних. Дані про населення включають розбивку за кількома ознаками, такими як вік, стать, сімейний стан та освіта.
Євростат виробляє національні прогнози щодо населення кожні три роки. Ці прогнози базуються на можливих сценаріях і покликані надати інформацію про ймовірний майбутній розмір та вікову структуру населення на основі припущень про народжуваність, тривалість життя та майбутні тенденції міграції.
Передумови
Європейська комісія використовує прогнози чисельності населення Євростату для аналізу ймовірного впливу старіння населення на державні витрати. Збільшення соціальних витрат, пов'язаних з віком, у вигляді пенсій, охорони здоров'я та інституційних чи приватних (медичних) виплат, швидше за все, покладе більший тягар на населення працездатного віку.
У багатьох важливих політиках, особливо в соціальній та економічній сферах, використовуються демографічні дані для планування, моніторингу та оцінки таких дій, як старіння населення та його ймовірний вплив на стійкість державних фінансів та добробут, або економічний та соціальний вплив демографічних змін.