Дослідження стічних вод дає змогу на популяційному рівні зрозуміти мікробіоти людини, тоді як скам'янілі випорожнення, знайдені на середньовічній священній землі Латини, виявляють сучасну міграцію та поширення різних хвороб.
Дослідження антрополога Кембриджського університету та Біблійної школи Єрусалему мали на меті визначити, які паразити були в середньовічній вигрібній ямі, виявленій поруч із церквою Гробу Господнього в старій частині Єрусалиму. Вчені піддали 12 копролітів (скам'янілих фекалій) та осаду, що знаходяться у вигрібній ямі, радіовуглецевому датуванню та світловій мікроскопії та імуноферментному аналізу (ІФА).
6 видів кишкових паразитів з минулого
Згідно з дослідженням, опублікованим у Міжнародному журналі палеопатології (Кишкові паразити людини з вигрібної ями періоду Мамлюків у християнському кварталі Єрусалиму: Потенційні показники подорожей на великі відстані в 15 столітті нашої ери), у копролітах виявлено яйця кількох паразитичних видів, згідно з яким інфекційні хвороби, що поширюються на Близькому Сході в 15 столітті. Дослідники виявили велику кількість яєць кишкового глиста, що належать до чотирьох різних видів - Ascaris lumbricoides (равлик), Trichuris trichiura (батог), Taenia sp. (солітер) та Diphyllobothrium sp. (риб'ячий ціп’як) та дві амеби, що викликають дизентерію (Entamoeba histolytica та Giardia duodenalis). Полин та хлистоподібний черв'як були виявлені в копроліті, тоді як інші паразитичні види були знайдені лише в одній або двох зразках, тобто меншість споживачів вигрібних ям були заражені лише одним із цих чотирьох патогенів.
Зараження стрічковими та батоговими черв’яками стало більш поширеним після поширення сільського господарства, написана дослідниками через використання людських калів як сільськогосподарського гною та забруднення їжі через неправильне прибирання.
За словами Пірса Мітчелла, провідного автора Зараження риб’ячими ціп’яками у людей довжиною до 10 м було поширеним у країнах Північної Європи в середні віки, його поява в Єрусалимі здивувало дослідників. Причиною поширення рибного ціп’яка на півночі Європи було те, що риба була популярною їжею У Північній Європі, і було вигідно спожито в сирому вигляді, копчені або мариновані, тобто приготовлені таким чином, щоб не вбивати паразитів. Однак, згідно з сучасними арабськими текстами, у наземних поселеннях, напр. Споживання риби в Єрусалимі не було широко поширеним, але якщо рибу споживали, її ретельно готували відповідно до місцевої кулінарної традиції, в результаті чого паразити гинули. Тобто виявлення рибного ціп’яка свідчить про те, що північноєвропейські купці чи паломники часто відвідували Єрусалим у 15 столітті.
Зі присутності стрічкового черв’яка Taenia, який потрапив в організм людини від заражених свиней та великої рогатої худоби, дослідники дійшли висновку, що, хоча місто було під владою мусульман у 15 столітті, свинина широко споживалась у християнському кварталі.
Відстеження великих популяцій
Американські біологи виміряли вміст бактерій у кишечнику людини у стічних водах з 71 міста. Згідно з дослідженням першого автора та його колег Райана Ньютона (Каналізація відображає мікробіоми людської популяції), опублікованого в журналі Американського товариства мікробіологів mBio, дослідження стічних вод дає корисне розуміння складу мікробіому людини, і збільшує наші знання про охорону здоров’я без необхідності проведення дорогих та інвазивних індивідуальних обстежень.
Дослідники взяли понад 200 зразків з стоків 71 міста США, проаналізували вміст їх ДНК та порівняли їх з кишковими бактеріальними профілями 137 здорових дорослих добровольців, наданими Проектом Human Microbiome. Використовуючи результати, серед іншого, з точністю 81-89 відсотків їм вдалося визначити, в якому місті наскільки серед населення переважає ожиріння (відмінності у способі життя змінюють мікробіом людини, а склад мікробіомів є відомим показником ожиріння).
Як зазначають дослідники, цей підхід може також вирішити низку інших питань охорони здоров'я та можна контролювати загальний стан здоров’я великих груп населення. Їх метод також є гарним прикладом того, як нові методи секвенування ДНК та обчислювальні підходи можуть бути використані для отримання нової інформації про складні умови навколишнього середовища.