табл 100х400 мг
Зміст короткого опису характеристик (SPC)
Затверджений текст рішення про дозвіл на продаж лікарського засобу, реєстраційний номер: 2011/02187-REG, 2011/02188-REG, 2011/02189-REG
Додаток №2 до повідомлення про зміну реєстрації лікарського засобу, реєстраційний номер: 2012/06469-Z1A
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Gedena 25 мг жувальні таблетки
Гедена 50 мг жувальні таблетки
Гедена 100 мг жувальні таблетки
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка для жування 25 мг містить 35,12 мг цитрату силденафілу (що еквівалентно 25 мг силденафілу)
Допоміжні речовини з відомим ефектом: 2,15 мг аспартаму
70,4575 мг лактози моногідрату
Кожна таблетка для жування 50 мг містить 70,24 мг цитрату силденафілу (що еквівалентно 50 мг силденафілу)
Допоміжні речовини з відомим ефектом: 4,30 мг аспартаму
140,915 мг лактози моногідрату
Кожна жувальна таблетка на 100 мг містить 140,48 мг цитрату силденафілу (що еквівалентно 100 мг силденафілу)
Допоміжні речовини з відомим ефектом: 8,60 мг аспартаму
281,83 мг лактози моногідрату
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
25 мг: білі трикутні двоопуклі таблетки з позначкою «25» з одного боку.
50 мг: білі трикутні двоопуклі таблетки з позначкою «50» на одній стороні.
100 мг: білі трикутні двоопуклі таблетки з позначкою «100» на одній стороні.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Лікування еректильної дисфункції у чоловіків, що полягає у неможливості досягти або підтримати достатню ерекцію пеніса для задовільного статевого акту.
Сексуальна стимуляція необхідна, щоб зробити Гедену ефективною.
4.2 Дозування та спосіб введення
Застосування у дорослих:
Рекомендована доза становить 50 мг і приймається за необхідності приблизно за годину до сексуального життя. Таблетки слід розжовувати перед ковтанням.
Залежно від ефективності та переносимості, дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза - 100 мг. Максимальна рекомендована частота дозування - один раз на день. Якщо ви приймаєте Гедену з їжею, початок активності може затягнутися порівняно з прийомом натще (див. Розділ 5.2).
Застосування у літніх людей:
У пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.
Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю:
Рекомендації щодо дозування, наведені в розділі «Застосування у дорослих», застосовуються до пацієнтів з нирковою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну = 30 - 80 мл/хв).
Оскільки кліренс силденафілу нижчий у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 150 мкМ). Через пікові концентрації силденафілу в плазмі (приблизно 1 мкМ після рекомендованих доз), Gedena навряд чи змінить кліренс субстратів для цих ізоферментів.
Немає даних про взаємодію силденафілу та неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, таких як теофілін або дипіридамол.
На основі відомих ефектів силденафілу на метаболізм оксиду азоту/цГМФ (див. Розділ 5.1), повідомляється, що силденафіл посилює гіпотензивний ефект нітратів, тому його спільне застосування з донорами оксиду азоту або нітратами у будь-якій формі протипоказане (див. Розділ 4.3 ).
Одночасне застосування силденафілу пацієнтам, які отримують терапію альфа-адреноблокаторами, може призвести до симптоматичної гіпотензії у більш чутливих людей. Найімовірніше, це трапляється протягом 4 годин після введення дози силденафілу (див. Розділи 4.2 та 4.4). У трьох специфічних дослідженнях взаємодії лікарських засобів альфа-адреноблокатор доксазозин (4 мг та 8 мг) та силденафіл (25 мг, 50 мг або 100 мг) одночасно вводили пацієнтам із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЖ), які стабілізувались при терапії доксазозином. .
У досліджуваних популяціях середнє подальше зниження артеріального тиску в положенні лежачи лежало на рівні 7/7 мм рт.ст., 9/5 мм рт.ст. та 8/4 мм рт.ст., а середнє подальше зниження артеріального тиску в положенні стоячи становило 6/6 мм рт. Ст., 11/4 мм рт. Ст. І 4/5 мм рт. Ст. При одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину пацієнтам, стабілізованим на терапії доксазозином, було кілька випадків, коли пацієнти повідомляли про симптоматичну постуральну гіпотензію. Ці пацієнти відзначали запаморочення та слабкість, але не втрачали свідомість.
Серйозних взаємодій не спостерігалось при одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), які метаболізуються CYP2C9.
Силденафіл (50 мг) не подовжував час кровотечі через ацетилсаліцилову кислоту (150 мг).
Силденафіл (50 мг) не посилював гіпотензивний ефект алкоголю у здорових добровольців із середнім максимальним рівнем алкоголю в крові 80 мг/дл.
Комбінація наступних класів антигіпертензивних препаратів: діуретики, бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину II, антигіпертензивні препарати (судинорозширювальні, центральної дії), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокатори альфа-адреноблокаторів у пацієнтів із застосуванням плацебо . У специфічному дослідженні взаємодії, в якому сильденафіл (100 мг) одночасно вводили з амлодипіном у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, спостерігалося подальше зниження систолічного артеріального тиску в положенні лежачи на спині 8 мм рт. Ст. Відповідне подальше зниження діастолічного артеріального тиску в позиції нудоти становило 7 мм рт.ст. Ці подальші зниження артеріального тиску були подібними за величиною до тих, що спостерігались при застосуванні силденафілу у здорових добровольців (див. Розділ 5.1).
Силденафіл (100 мг) не впливав на стабільні фармакокінетичні властивості інгібіторів ВІЛ-протеази (саквінавір та ритонавір), які є субстратами CYP3A4.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Гедена не призначена для застосування жінкам.
У репродуктивних дослідженнях жодних побічних реакцій у щурів та кроликів після перорального прийому силденафілу не спостерігалося.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Жодних досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилось.
У клінічних випробуваннях із застосуванням силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, тому реакцію пацієнтів на гедену слід вивчати перед керуванням автомобілем або роботами на машинах.
4.8 Небажані ефекти
Профіль безпеки Gedena базується на дослідженні 8 691 пацієнтів, які отримували рекомендовану дозу в 67 плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях із таблетками силденафілу. Найчастіше повідомлялося про побічні реакції в клінічних випробуваннях у пацієнтів, які приймали силденафіл, це головний біль, гіперемія, диспепсія, порушення зору, закладеність носа, запаморочення та порушення зору.
Побічні реакції на таблетки силденафілу вивчали в період постмаркетингового лікування протягом передбачуваного періоду часу> 9 років. Оскільки не про всі побічні реакції повідомляли ЛУ та вносили їх у базу даних безпеки, частоту цих реакцій неможливо достовірно визначити.
У таблиці нижче всі клінічно значущі побічні реакції, що мали місце в клінічних випробуваннях із більшою частотою, ніж плацебо, перераховані за класифікацією системних органів та частотою (дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до 70% стенозу принаймні одна коронарна артерія) середній тиск систолічного та діастолічного артеріального тиску в стані спокою знизився на 7% та 6% порівняно з початковим рівнем, середній легеневий систолічний артеріальний тиск знизився на 9%, Силденафіл не впливав на серцевий викид та не погіршував кровотік через коронарний артерії зі стенозом.
У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні фізичних вправ у 144 пацієнтів з еректильною дисфункцією та хронічною стабільною стенокардією, які регулярно отримували антиангінальні препарати (за винятком нітратів), клінічно значущих відмінностей у часі зменшення стенокардії за рахунок застосування силденафілу не було.
У деяких пацієнтів через годину після введення 100 мг дози силденафілу за допомогою 100-кольорового тесту Фарнсворта-Манселла спостерігали незначні та тимчасові відмінності у кольоровій дискримінації. Через 2 години після дозування подібних ефектів не спостерігалося. Передбачуваний механізм цієї зміни кольорової дискримінації пов'язаний з інгібуванням PDE6, який активний у каскаді фототрансдукції сітківки. Силденафіл не впливає на гостроту зору та контрастне сприйняття. У невеликому плацебо-контрольованому дослідженні у пацієнтів із задокументованою передчасною, віковою дегенерацією жовтої плями (n = 9) силденафіл (разова доза, 100 мг) не виявив суттєвих змін у зорових тестах (гострота зору, решітка Амслера, роздільна здатність кольору в модельованому світловому освітленні, периметр Хамфрі та фотострес).
Після прийому одноразової пероральної дози силденафілу у здорових добровольців перорально ця доза не впливала на рухливість або морфологію сперми.
Дізнайтеся більше про клінічні випробування
Під час клінічних випробувань таблетки силденафілу вводили понад 8000 пацієнтам у віці від 19 до 87 років. Вікова структура пацієнтів така: пацієнти літнього віку (19,9%), пацієнти з артеріальною гіпертензією (30,9%), цукровим діабетом (20,3%), ішемічною хворобою серця (5,8%), гіперліпідемією (19,8%)), травмою спинного мозку ( 0,6%), депресія (5,2%), трансуретральна резекція простати (3,7%), радикальна простатектомія (3,3%). Наступні групи пацієнтів були недостатніми або виключені з клінічних випробувань: пацієнти після операції на малому тазу, пацієнти після променевої терапії, пацієнти з важкими порушеннями функції нирок або печінки та пацієнти з певними серцево-судинними захворюваннями (див. Розділ 4.3).
У дослідженнях із фіксованою дозою розподіл пацієнтів із покращенням ерекції при лікуванні становив 62% (25 мг), 74% (50 мг) та 82% (100 мг) порівняно з 25% пацієнтів, які приймали плацебо. У контрольованих клінічних випробуваннях частота припинення застосування силденафілу була низькою та подібною до плацебо.
У всіх дослідженнях розподіл пацієнтів із покращенням після прийому силденафілу був таким: психогенна еректильна дисфункція (84%), змішана еректильна дисфункція (77%), органічна еректильна дисфункція (68%), пацієнти літнього віку (67%), цукровий діабет (59%), ішемічна хвороба серця (69%), гіпертонія (68%), ТУРП (61%), радикальна простатектомія (43%), пошкодження спинного мозку (83%), депресія (75%). Безпека та ефективність силденафілу оцінювались у довгострокових дослідженнях.
5.2 Фармакокінетичні властивості
Силденафіл швидко всмоктується. Максимальні спостережувані концентрації в плазмі досягаються між 30 і 120 хвилинами (в середньому 60 хвилин) після перорального прийому натще. Середня абсолютна пероральна біодоступність становить 41% (від 25 до 63%).
При прийомі силденафілу з їжею швидкість всмоктування зменшується із середньою затримкою tmax 60 хвилин та середнім зниженням Cmax 29%.
Середній об'єм розподілу в рівноважному стані (Vd) для силденафілу становить 105 л, розподіл по тканинах. Після одноразової пероральної дози 100 мг середня максимальна загальна концентрація силденафілу в плазмі становить приблизно 440 нг/мл (CV 40%). Оскільки силденафіл (та його основний циркулюючий N-дезметиловий метаболіт) на 96% зв’язується з білками плазми, результатом є середня максимальна концентрація силденафілу у плазмі крові 18 нг/мл (38 нМ). Зв’язування з білками не залежить від загальної концентрації препарату.
У здорових добровольців, які приймали таблетки силденафілу (разова доза 100 мг), еякулят становив менше 0,0002% (у середньому 188 нг) введеної дози еякуляту через 90 хвилин після введення дози.
Силденафіл розкладається переважно за допомогою печінкових мікросомальних ізоферментів CYP3A4 (основний метаболічний шлях) та CYP2C9 (незначний метаболічний шлях). Основний циркулюючий метаболіт є результатом N-деметилювання силденафілу.
Цей метаболіт має профіль селективності щодо силденафіл-подібної фосфодіестерази та ефективність in vitro щодо PDE5 приблизно 50% від вихідного препарату. Концентрація цього метаболіту в плазмі становить приблизно 40% від концентрації силденафілу. Метаболіт N-дезметилу далі метаболізується і термін напіввиведення становить приблизно 4 години.
Загальний кліренс силденафілу в організмі становить 41 л/год. з отриманим кінцевим періодом напіввиведення 3 - 5 годин. Після перорального або внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболіту переважно з калом (приблизно 80% пероральної дози) та меншою мірою із сечею (приблизно 13% пероральної дози).
Після перорального прийому силденафілу AUC та Cmax збільшувались пропорційно зростанню дози вище рекомендованого діапазону доз (25-100 мг).
Фармакокінетичні властивості у спеціальних групах пацієнтів
У здорових добровольців літнього віку (65 років і старше) кліренс силденафілу був знижений, що призвело до збільшення концентрації силденафілу в плазмі та активного метаболіту N-дезметилу приблизно на 90% порівняно з молодими здоровими добровольцями (18-45 років). Через різницю у віці у зв’язуванні з білками плазми крові відповідне збільшення концентрації вільного силденафілу у плазмі крові становило приблизно 40%.
У добровольців із нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня (кліренс креатиніну = 30 - 80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу не змінювалася після прийому одноразової пероральної дози (50 мг). Середня AUC та Cmax метаболіту N-дезметилу зросла відповідно на 126% та 73% порівняно з добровільними добровольцями без порушення функції нирок. Однак через велику варіабельність пацієнтів ці відмінності не були статистично значущими. У добровольців з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну)