Харчові добавки для курців
Токсичні метали в сигаретах і димі
Тютюнові рослини, крім інших токсичних речовин, збирають значну кількість кадмію, щоб активні, але в той же час «пасивні» курці могли потрапляти в організм багато кадмію, що вже є токсичним димом (KARUZO YOKOHOMA et al. 2000; HARTWELL et al. 1983.) робить його ще більш шкідливим для здоров'я. Якщо курці мають достатньо і легко мобілізуються кальцій або достатньо цинку та селену, токсичні ефекти можуть бути менш небезпечними.
Коли ви викурите 1 сигарету, в організм людини може потрапити до 2-3 мкг Cd. Це може досягати 20-50 мг на день у завзятих курців, що, згідно зі спеціальною публікацією ВООЗ, створює серйозний ризик інтоксикації (CHIBA, M. Et al. 1997).
На підставі кількох опитувань можна стверджувати, що два найбільш токсичні важкі метали можна виявити в концентраціях курців (LARS, 2003): кадмію та свинцю. Ці метали накопичуються в організмі, завдаючи серйозної шкоди обмінним процесам.
Повернувшись до рослини тютюну, він здатний поглинати велику кількість кадмію, не виявляючи ознак токсичності. Було проведено багато досліджень щодо вмісту токсичних іонів металів у рослинах тютюну. Чудовий експеримент Макліна, який досліджував поглинання кадмію 10 різних рослин, виявив, що, хоча рослини зазвичай накопичують поглинання кадмію в корені, рослина тютюну концентрує більше кадмію в своїх листках (0,49-11,57 мкг/г), ніж у своєму корені (0,42-5,54 мкг/г) (MACLEAN, 1976). Це велика проблема, оскільки саме обробка листя є важливою у виробництві сигарет.
Автор також вказує на взаємодію елементів, оскільки зі збільшенням вмісту кадмію в ґрунті збільшується поглинання не тільки кадмію, але й цинку.
Також було помічено, що тютюнова рослина здатна поглинати більшу кількість свинцю, не маючи ознак отруєння. Існує експоненціальна залежність між вмістом свинцю в ґрунті та вмістом свинцю в листі тютюну (VERESOGLOU et al., 1987). Значна частина поглиненого свинцю осідає в листі, де він гальмує фотосинтез і дихання.
Поглинання та утримання кадмію тісно пов’язане із статусом заліза в організмі. Було показано, що в міру розвитку організму запаси заліза в організмі зменшуються, на відміну від збільшення поглинання кадмію (BUNKER, 1884).
Дослідження взаємодії між цинком і кадмієм показали, що додаткове дозування цинку може зменшити навантаження кадмію в тканини і змінити певні патологічні зміни (REDDY et al., 1987).
Також було показано, що добавки цинку можуть зменшити концентрацію кадмію в яєчках, тим самим запобігаючи зменшенню рухливості сперми, викликаному завантаженням кадмію (KING et al., 1998).
Затримка кадмію в тканинах сильно залежить від утворення комплексу кадмій-металлотіоїн. На додаток до кадмію, утворення металотіоїну також індукується необхідними елементами, такими як цинк та мідь.
Кадмій, хоча і виявляється у більшості органів, найбільше накопичується в нирках (MUSSALO et al. 1986).
Шкідливий вплив кадмію на здоров'я можна узагальнити наступним чином:
Нирково-руйнівна дія кадмію проявляється в канальцевій дисфункції. Поглинається всмоктування деяких компонентів, що призводить до амінокислотурії, протеїнурії та фосфатурії, глюкозурії та. Також було показано, що одним із ранніх ознак згубного впливу кадмію на здоров'я є виведення білків з низькою молекулярною масою (NOGAWA et al., 1979).
Згубна дія кадмію на нирки полягає в тому, що кальцій надмірно виводиться з організму. Як відомо, остеопороз та остеомалахія розвиваються внаслідок втрати кальцію.Інтенсивний біль супроводжується змінами та деформаціями кісток (італійсько-італійська хвороба).
Більшість авторів сходяться на думці, що кадмій є найбільш токсичним для нирок. Деякі автори повідомляють, що кадмій при менших концентраціях завдає серцю набагато серйознішої шкоди, ніж нирці, оскільки зменшує активність антиоксидантних ферментів, таких як супероксиддисмутаза та глутатіонпероксидаза (JAMALL et al., 1989).
Вдихання кадмію викликає подразнення та гостру запальну реакцію в дихальних шляхах та легенях. Тривалий вплив може спричинити гострий бронхіт та пневмонію.
Залізодефіцитна анемія може виникнути, коли концентрація кадмію, що надходить в організм через шлунково-кишковий тракт, висока (SCHAFFER & FORTH, 1985). Це пояснюється тим, що залізо та кадмій конкурують за місця зв'язування транспортних білків слизової оболонки, зменшуючи тим самим поглинання заліза при більш високих концентраціях кадмію.
Численні експерименти на тваринах «продемонстрували» канцерогенну дію інгаляційного кадмію (BERDÖRSTER & COX, 1990). Однак результати слід інтерпретувати з обережністю, оскільки навіть у цьому випадку важко виключити вплив інших забруднювачів повітря.
Кадмій викликає біохімічні зміни в плаценті, що призводять до функціональних порушень (наприклад, кровотоку) (DANIELSSON & DENCKER, 1984). Плід не буде забезпечений належним чином поживними речовинами, тому його розвиток буде затримуватися, а вага при народженні буде нижчою (KUHNERT et al., 1987).
У гризунів показано, що до формування плаценти кадмій переходить в зародок (COPIUS PEEREBOOM-STEGMAN, 1987). Цей період є критичним для розвитку більшості органів, тому можна очікувати тератогенного ефекту кадмію.
Згідно з рекомендацією ФАО/ВООЗ, допустимо приймати максимум 7 мкг/кг кадмію на тиждень. Опитування двадцяти чотирьох країн показує, що в тиждень в організм потрапляє в середньому 0,9-7 мкг/кг кадмію (JELINEK, 1992).