У цій статті ви можете прочитати інструкцію із застосування препарату Гіпотіазид. Відгуки, представлені відвідувачами сайту -споживачами цього препарату, а також думка лікарів-спеціалістів щодо використання гіпотіазиду в їх практиці. Велике прохання - активніше додавати свої коментарі щодо діуретиків - препарат допоміг позбутися хвороби, були відзначені ускладнення та побічні ефекти, можливо, не заявлені виробником в анотації. Аналоги гіпотіазиду у присутності існуючих структурних аналогів. Застосовується для лікування гіпертонії та набрякового синдрому у дорослих, дітей, а також під час вагітності та лактації.
Гіпотіазид - сечогінний (сечогінний). Основним механізмом дії тіазидних діуретиків є збільшення діурезу за рахунок пригнічення реабсорбції іонів натрію та хлоридів у початковій частині ниркових канальців. Це призводить до збільшення виведення натрію та хлору, а отже, і води. Також збільшується виведення інших електролітів, а саме калію та магнію. У максимальних терапевтичних дозах діуретичний/натрійуретичний ефект усіх тіазидів приблизно однаковий.
Діурез та натрій у сечі виникають через 2 години, а пік - приблизно через 4 години.
Тіазиди також зменшують активність карбоангідрази, збільшуючи виведення іонів бікарбонату, але ця дія, як правило, є слабким і не впливає на рН сечі.
Гідрохлоротіазид (діюча речовина препарату гіпотіазид) також має антигіпертензивні властивості. Тіазидні діуретики не впливають на нормальний артеріальний тиск.
Гіпотіазид неповний, але досить швидко всмоктується з травного тракту. Ця дія зберігається протягом 6-12 годин. Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар’єр і виводиться з грудним молоком. Основною формою виведення є нирки (фільтрація та секреція) у незміненому вигляді.
- артеріальна гіпертензія (як для монотерапії, так і в поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами);
- набряковий синдром різного генезу (хронічна серцева недостатність, нефротичний синдром, синдром передменструального напруження, гострий гломерулонефрит, хронічна ниркова недостатність, портальна гіпертензія, лікування кортикостероїдами);
- контроль поліурії, переважно при нефрогенному нецукровому діабеті;
- профілактика утворення каменів у сечовивідних шляхах у схильних пацієнтів (зменшення гіперкальціурії).
Таблетки по 25 мг та 100 мг.
Інструкція із застосування та дозування
Дозу потрібно підбирати індивідуально. При постійному медичному спостереженні встановлюється мінімально ефективна доза. Препарат слід приймати всередину після їжі.
При артеріальній гіпертензії початкова доза 25-50 мг на добу один раз, у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. Деякі пацієнти мають початкову дозу 12,5 мг (як для монотерапії, так і в комбінації). Необхідно застосовувати мінімально ефективну дозу, яка не повинна перевищувати 100 мг на добу. При поєднанні гіпотіазиду з іншими антигіпертензивними ліками може знадобитися зменшити дозу іншого ліки, щоб уникнути надмірного зниження артеріального тиску.
Гіпотензивний ефект проявляється протягом 3-4 днів, але для досягнення оптимального ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Після закінчення терапії гіпотензивний ефект зберігається протягом 1 тижня.
При набряковому синдромі різного генезу початкова доза становить 25-100 мг на добу один раз або раз на 2 дні. Залежно від клінічної відповіді дозу можна зменшити до 25-50 мг на добу один раз або раз на 2 дні. У деяких важких випадках на початку лікування може знадобитися збільшення дози препарату до 200 мг на добу.
При синдромі передменструального напруження препарат призначають у дозі 25 мг на добу і застосовують з початку симптомів до початку менструації.
При нефрогенному нецукровому діабеті звичайна добова доза препарату становить 50-150 мг (у кілька етапів).
Щодо більшої втрати іонів калію та магнію під час лікування (рівень калію в сироватці може бути