Імунологічний та алергологічний приватний центр
Мегаскорбічне лікування
На своєму робочому місці ми маємо більше року досвіду прийому високих доз вітаміну С за всіх показань (захворювань) з дуже хорошими результатами.
Згідно з рекомендаціями ESPEN (Європейського товариства клінічного харчування та метаболізму), потреба у вітаміні С збільшена у хворих на рак. Це обумовлено кількома факторами: роль запального процесу в етіології онкологічних захворювань (потреба в аскорбаті збільшується при запаленні), роль окисного стресу у розвитку запалення та етіології онкологічних захворювань, а також вітамін С дефіцит у онкологічних хворих. Цей дефіцит є індивідуальним, однак придушення окисного стресу та запалення, оскільки етіологічні процеси раку бажані.
Рекомендації Американського товариства парентерального та ентерального харчування (ASPEN) та Національного інституту раку (NCI) також розрізняють фізіологічні потреби у здорової людини та патофізіологічні потреби у пацієнта. Потреба у вітаміні С під час запальних захворювань значно зростає, що виправдано наявністю окисного стресу та перерозподілом вітаміну С в організмі.
Диференціація доз вітаміну С до фізіологічного та харчового фармакологічних рівнів підтверджується дослідженням, в якому важкохворі пацієнти отримували дозу до 3 г на день парентерально, що становить загальну дозу 21 грам за 7 днів (Berger, 2009) . У наведеному нижче графіку ця доза для інфузійної терапії вітаміном С представляє антиоксидантну та протизапальну дію. Як обговорюється нижче, нетоксичний хіміотерапевтичний ефект можна досягти шляхом подальшого збільшення дози вітаміну С.
Висока доза в рамках онкологічного лікування
Висока доза грамів вітаміну С (яка може бути ефективною лише при парентеральному введенні через обмежену абсорбцію після перорального прийому - максимальна абсорбуюча пероральна доза вітаміну С становить 200 мг) не тільки компенсує зниження рівня у цих пацієнтів, але його антиоксидантна, протизапальна та селективна протипухлинна дія надає сприятливу дію в рамках онкотерапії. Цей ефект вимагає молярних концентрацій у плазмі, досяжних лише при парентеральному введенні.
Реклама
З цих причин автори досліджень на цю тему також вводили високі дози вітаміну С внутрішньовенно; наприклад, вони вводили дози, починаючи з 7,5 г на день у повільній інфузії (Мікірова, 2012). Після цієї початкової дози пацієнтам проводили лабораторні дослідження, включаючи креатинін, і було встановлено, що їм вводять дози вітаміну С до 50 г шляхом інфузії 3 рази на тиждень, коли значення були в межах норми. У 75% пацієнтів рівень прозапальних параметрів, таких як С-реактивний білок (СРБ), IL-1β, IL-2, IL-8, TNF-? або еотаксин. Існувала кореляція між рівнем онкомаркерів (PSA, CEA, CA27.29, CA15-3) та рівнем СРБ. Параметри пухлини найбільше знизились у хворих на рак передміхурової залози, в етіології яких, на думку авторів, запалення відіграє важливу роль.
Рівень плазми, необхідний для цитотоксичного ефекту
Riordan (1995) встановив клінічний протокол внутрішньовенного введення вітаміну С, опублікував відповідні фармакокінетичні дані (Riordan, 2003), повідомлення про випадки (Gonzalez, 2005) та результати клінічного дослідження, в якому вітамін С вводили в дозах від 0,15 до 0,7 г/кг/день протягом 8 тижнів (Ріордан, 2005).
В іншому дослідженні (Hoffer, 2008) було відображено фармакокінетику вітаміну С у хворих на рак. Пацієнти отримували дози 0,1, 0,2, 0,4, 0,6, 0,9 та 1,5 г/кг/день 3 рази на тиждень. Середня тривалість цього лікування становила 10 тижнів. Креатинін у сироватці крові не збільшувався під час зарахування до зарахованих пацієнтів (медіана 72 мкмоль/л), тому порушення функції нирок не спостерігалося. Концентрації аскорбінової кислоти в сироватці крові були прямо пропорційні дозі. Щодо тривалості підвищеного рівня сироватки крові, у дозі 1,5 г/кг (яку автори рекомендують як оптимальну) концентрація у плазмі крові 10 ммоль/л зберігається протягом 4,5 годин та 5 ммоль/л протягом 7 годин. Щодо переносимості внутрішньовенного введення вітаміну С у зазначених дозах, спостерігались лише незначні симптоми, такі як головний біль, нудота або діарея. Автори заявляють, що доза 1,5 г/кг вітаміну С, що вводиться 3 рази на тиждень, є безпечною, без серйозної токсичності для пацієнтів з нормальною функцією нирок та без ознак сечокам’яної хвороби на початковому рівні.
Оскільки повідомляється, що рівень плазми, необхідний для цитотоксичної активності, становить щонайменше 5 ммоль/л (Hoffer, 2008), дозу 1,5 г/кг було визначено оптимальною для адекватного фармакокінетичного профілю та хорошої переносимості. Ця доза добре переносилась у дослідженні. Автори припускають, що проблеми можуть виникати при вищій дозі не через токсичність вітаміну С, а через подальшу високу осмоляльність плазми. Якщо мали місце будь-які побічні ефекти, автори не відносять їх до дії вітаміну С, але є загальними для них при застосуванні будь-якого розчину з високою осмоляльністю. З їх досвіду, пацієнтам можна запобігти, рекомендуючи пацієнтам пити більше до та під час інфузії. Автори вважають, що прийом вітаміну С у дозі 1,5 г/кг на добу у вигляді інфузії тривалістю 90-120 хвилин 3 рази на тиждень пацієнтам із нормальною функцією нирок є безпечним, без серйозних побічних ефектів, і плазмою концентрації щонайменше 10 ммоль/л протягом декількох годин, що вони вважають бажаним у онкологічних хворих.
Безпека високих доз вітаміну С
Безпека високих доз вітаміну С у хворих на рак також була продемонстрована в дослідженні у пацієнтів з раком підшлункової залози, де вітамін С вводився в комбінації з гемцитабіном (Welsh, 2013). Пацієнти отримували пробну дозу 15 г/добу у 250 мл 5% водного розчину декстрози шляхом інфузії протягом 30 хвилин. Якщо ця доза переносилася, протягом календарного тижня послідувала друга, не менш висока доза. Потім зростаючу дозу вводили двічі на тиждень, поки рівень аскорбату в плазмі крові не досяг 350 мг/дл. Інфузії вітаміну С давали протягом 4-тижневого циклу. Щодо безпеки високих доз вітаміну С, жодних ознак токсичності, що обмежує дози (DLT), або серйозних побічних явищ не повідомлялося.
Як показують вищезазначені дослідження, у онкологічних пацієнтів з нормальною функцією нирок (і без сечокам’яної хвороби) на початковому етапі парентеральне введення вітаміну С у зазначених дозах є безпечним, в жодному з досліджень автори не повідомляють про розвиток оксалатного сечокам’яної хвороби в результаті вітаміну С.
Ефект залежить від дози
Вітамін С є важливим компонентом харчування, і в той же час його терапевтичний потенціал використовується при лікуванні захворювань, спричинених окислювальним стресом, у важкохворих, включаючи онкологічних.
Фізіологічні концентрації вітаміну С вони необхідні для ряду різних ферментативних або біохімічних процесів, таких як утворення колагену, синтез карнітину, метаболізм заліза, синтез дофаміну, синтез серотоніну з триптофану, перетворення холестерину в жовчні кислоти або гідроксилювання кортизолу. Вітамін С також є кофактором реакцій елімінації детоксикації в печінці в системі CYP450.
Для досягнення фізіологічної концентрації вітаміну С у плазмі крові (1,08–1,44 мг/дл) для здорової людини достатньо оральної міліграмової добової дози 100–200 мг. Доведено, що це є оптимальним для фармакокінетичного всмоктування вітаміну С з кишечника. Абсорбція доз, що перевищують 200 мг після перорального прийому, вже обмежена потолочним ефектом, і тому ці вищі дози повинні вводитися парентерально.
Однак фізіологічної дози недостатньо у пацієнтів, яким потрібна парентеральна добавка вітаміну С у грамових дозах, оскільки такі дози представляють ефект терапевтичного.
У дозах 0,1–0,6 г/кг маси тіла вітамін С має антиоксидантну, імуномодулюючу, протизапальну та селективну цитостатичну дію на клітини пухлини. Клінічне дослідження було проведено на цьому інтерфейсі грам-дози, щоб продемонструвати, що парентерально введений вітамін С покращує фізичні, психічні та когнітивні функції у хворих на рак (Yeom, Jung et al., 2007). Ці результати, підтверджені значним поліпшенням якості життя, також опубліковані в дослідженні, проведеному в Кельнському університеті, в якому хворим на рак молочної залози вводили інфузію, що містить 7,5 г вітаміну С, один раз на тиждень протягом 1 місяця (Vollbracht, Шнайдер та ін., 2011).
У дуже високих дозах, в межах 0,75-1,75 г/кг маси тіла, вітамін С має селективний цитотоксичний ефект на клітини пухлини. Приклади клінічних досліджень, в яких ця пікова доза вітаміну С використовувалась як нетоксичний хіміотерапевтичний препарат, були наведені вище.
Рекомендовані терапевтичні схеми - схеми дозування
Наведені нижче схеми дозування визначають використання терапевтичного потенціалу вітаміну С при парентеральному харчуванні залежно від введеної дози. Одночасно представлено його механізм дії, а також терапевтичний ефект, який можна очікувати від парентерально введеної дози вітаміну С. Наступні приклади наведені для пацієнта з вагою 75 кг.
а) Вітамін С у дозі 0,1 г/кг маси тіла один раз на тиждень
• Механізм дії: імуномодулюючі.
• Очікуваний ефект: Підвищення якості життя онкологічного пацієнта, зменшення токсичності хіміопрепаратів, особливо в області імунних клітин.
Вітамін С у цій харчовій дозі діє на різні типи клітин імунної системи, захищаючи лейкоцити від окисного стресу. Як результат, цей захисний ефект вітаміну С має великий вплив на захист клітин імунної системи від токсичності хіміопрепаратів (часті лейкопенії після хіміотерапії).
Крім того, вітамін С діє для збільшення проліферації та диференціації лімфоцитів (підтримує утворення лімфоцитів Th1, Th2, Th reg), покращує реакцію лімфоцитів на антигенні подразники (підвищений протиінфекційний захист від бактерій та вірусів), захищає лімфоцити від апоптоз (подовжує їх життєздатність). Вітамін С завдяки своєму нейтралізуючому впливу на вільні радикали (антиоксидантний ефект) знижує ризик пошкодження клітин організму, включаючи імунні клітини.
б) Вітамін С у дозі 0,2-0,6 г/кг маси тіла двічі на тиждень
• Механізм дії: протизапальний ефект на основі антиоксидантної дії.
• Очікуваний ефект: підвищення якості життя, зниження токсичності хіміотерапії, підтримка ефективності звичайних хіміотерапевтичних процедур, профілактика метастазів, подовження часу ремісії, подовження часу до прогресування, цитостатичний ефект на клітини пухлини.
Вітамін С має протизапальну дію в цьому діапазоні доз на декількох рівнях:
• прямий вплив на зниження рівня прозапальних цитокінів, таких як TNF-?, IL-1, IL-2, IL-8,
• зниження рівня окисного стресу в організмі та пов'язаного з цим виникнення вільних радикалів.
Пригнічення патофізіологічного запального процесу призводить до значного поліпшення здоров'я на рівні відділів тіла, що призводить до стимуляції механізмів (імунітет, нервова система), що підтримують шанс на одужання. Зниження прозапальної настороженості організму зменшує можливу життєву силу та прогресування раку, подовжує стан ремісії та затримує початок прогресування пухлини, підвищує якість життя.
в) вітамін С у дозі 1,0 г/кг маси тіла двічі на тиждень
• Механізм дії: протипухлинний ефект, заснований на прооксидантній дії.
• Очікуваний ефект: вибірково цитотоксичний для пухлинної клітини.
Цей протокол харчової терапії бажано застосовувати у онкологічних хворих, які не піддаються лікуванню хіміотерапевтичними препаратами, або синергетично посилює дію хіміопрепаратів. Крім того, цю дозу можна вводити разом з хіміотерапевтичними препаратами при важких формах злоякісних утворень (наприклад, підшлункової залози). Висока доза вітаміну С необхідна для досягнення протипухлинного рівня вітаміну С у плазмі, щонайменше 350 мг/дл протягом декількох годин. Дозу можна збільшити до 1,75 г/кг маси тіла без токсичних реакцій. Лікування переноситься дуже добре, і побічних ефектів не спостерігалося.
Мегаскорбічне лікування
Мегаскорбічне лікування
Цей протокол починається з прийому 15 грамів вітаміну С як пробної дози для переносимості лікування. Якщо терапія добре переноситься, дозу збільшують щотижня на 15 г, до 75 г. Цю дозу слід давати протягом тривалого часу, доки об’єктивні маркери пухлини не покращаться. Коли стан пацієнта покращується, ми не різко припиняємо лікування через можливе явище відскоку, але поступово зменшуємо дозу. Вітамін С належить до тривалого лікування та харчування онкологічного пацієнта.
З точки зору безпеки, як показали останні дослідження (Hoffer et al., 2008; Welsh et al., 2013), ці дози вітаміну С не підвищують ризик утворення оксалатів. У клінічній практиці не підтверджена інша традиційна точка зору про те, що антиоксиданти на стадії росту пухлини можуть негативно впливати на протипухлинну терапію вільними радикалами. Національний інститут раку США спростовує цей ефект вітаміну С у зменшенні ефекту хіміотерапії в коментарі до статті, опублікованої в 2008 році (Heaney ML et al., 2008).