Вітамін D та ожиріння

Зв'язок між дефіцитом вітаміну D та ожирінням відомий більше 30 років, але причинно-наслідкові зв'язки з'ясовані лише в останні роки. Вживання вітаміну D (і кальцію) впливає на споживання енергії та поживних речовин, споживання енергії та відіграє важливу роль у регулюванні маси тіла. Вітамін D впливає на утворення та дозрівання жирових клітин, а його дефіцит збільшує ризик ожиріння. Протизапальний ефект вітаміну D також може бути ефективним у профілактиці ожиріння. В останні роки спостерігається легкий ступінь системного запалення в процесі росту жирової тканини, особливо жирової тканини живота, і ожиріння, як вважають, характеризується низьким ступенем системного запалення. Вітамін D впливає на вироблення багатьох біоактивних метаболітів, що беруть участь у запальних процесах. Регуляція запальних процесів - регуляція місцевої та системної імунної відповіді - може зменшити ризик ожиріння.

вітаміну сироватці крові

У Каліфорнії (область, багата сонячним світлом), у дев’яносто шістнадцяти - двадцяти двох років жінки виявили вищий рівень жиру в організмі з низьким рівнем вітаміну D в сироватці крові, із збільшенням як підшкірного, так і черевного жиру; відсоток жиру в організмі обернено пропорційний рівню вітаміну D в сироватці крові. У дослідженні NHANES III: на рівні 96,4 нмоль/л (Ford et al., 2004). Була також виявлена ​​зворотна залежність між рівнем вітаміну D у сироватці крові та ТТІ (індексом маси тіла) не тільки у людей із ожирінням, що страждають ожирінням, а й у здорових дітей, підлітків та дорослих.

У людей, що страждають ожирінням, більш високе споживання вітаміну D може досягти лише оптимального рівня вітаміну D, оскільки вітамін D зберігається в жировій тканині, і як вітамін D, що зберігається тут, так і той, що утворюється в шкірі, важче потрапляє в кровообіг. Висунуто причинно-наслідковий зв’язок між дефіцитом вітаміну D, підвищеним рівнем ПТГ, резистентністю до інсуліну та метаболічним синдромом. Однак демонстрація терапевтичного ефекту ще належить побачити, оскільки мета-аналіз п'ятнадцяти рандомізованих контрольованих досліджень не чітко продемонстрував, що вітамін D призводить до більшої втрати ваги в дієті, коли вітамін D додається на додаток до обмеження енергії.

Вітамін D впливає на функціонування імунної системи

З 1800-х років для лікування туберкульозу успішно застосовували олію печінки тріски, а потім і сонячне світло. Також передбачається, що розвиток грипу та інших респіраторних інфекцій у зимові місяці може бути частково зумовлений дефіцитом вітаміну D. У афроамериканських жінок, які приймали 2000 МО вітаміну D щодня, рівень захворюваності на інфекції нижніх дихальних шляхів був на 93% нижчим (Aloia - Li-Ng, 2007). Оптимальне надходження вітаміну D є необхідною умовою нормального функціонування як вродженого, так і набутого імунітету (Schwalfenberg, 2011), що ефективно для профілактики та спільної терапії інфекцій, спричинених вірусами, бактеріями та грибками. Імунорегуляторний ефект вітаміну D пояснюється тим, що рецептор вітаміну D знаходиться в різних тканинах, включаючи клітини імунної системи, а наявність ферменту гідроксилази дозволяє виробляти активний вітамін D у цих клітинах. Він збільшує секрецію кателицидину, що посилює імунну відповідь, і впливає на вироблення цитокінів та імуноглобулінів через Т і В лімфоцити. Кателіцидин - це білок з антибактеріальними властивостями, який посилює руйнівну дію макрофагів на патогени (Holick, 2008).

І генетичні фактори, і фактори навколишнього середовища відіграють певну роль у розвитку аутоімунних захворювань. Дефіцит вітаміну D є одним з потенційних факторів ризику навколишнього середовища. Показано зв’язок з аутоімунними захворюваннями, напр. між розсіяним склерозом (РС), ревматоїдним артритом (РА), частотою та широтою запальних захворювань кишечника, впливом сонячного світла та рівнем вітаміну D в сироватці крові. На екваторі захворюваність на РС становить 1–2/105 жителів, на 50-й широті більше 20/105 жителів.

Ризик розвитку РС (за даними дослідження понад 95 000 жінок) був на 40% нижчим у тих, хто отримував 400 МО вітаміну D, ніж у тих, хто не отримував добавки з вітаміном D. У 60% пацієнтів з РА рівень вітаміну D у сироватці крові становить 40 нмоль/л. Дослідження 622 раків передміхурової залози та 1451 контроль виявило, що як дефіцит вітаміну D, так і високі концентрації вітаміну D в сироватці збільшують ризик розвитку раку (Tuohimaa, 2008). Дефіцит вітаміну D значно збільшує ризик розвитку раку товстої кишки (колоректальної карциноми). Згідно з восьмирічним дослідженням Ініціативи жіночого здоров’я, Ніколетт Шабо
науковий співробітник
Naja Forest Kft.

Увага! Ця стаття призначена лише для ознайомлення. Інформація, що міститься в цій статті, не замінює медичну терапію, вона не підходить для діагностики, лікування, лікування захворювань і НЕ поширюється на продукти, що поширюються DRTV Média Plus Kft. Стаття була складена на основі посилань на джерела літератури, спостережень народної медицини та результатів досліджень та описів, опублікованих іншими. Інформація, статті та описи на веб-сайті не замінюють думку експерта! У всіх випадках у разі захворювання зверніться до фахівця!