ОРИГІНАЛЬНА СТАТТЯ
Внутрішньолікарняні інфекції в нейрохірургічному післяопераційному періоді
Внутрішньолікарняні інфекції в нейрохірургічному післяопераційному акті
Сальваторе Л. Аугелло Діас 1, Катія Ернандес Гонсалес 2, Араселіс Саломон Віла 2
1. Магістр біоенергетичної та природної медицини. Фахівець з нейрохірургії першого ступеня. Клінічна хірургічна лікарня Лучії Інігес Ландін. Ольгін. Куба.
2. Спеціаліст першого ступеня з нейрохірургії. Клінічна хірургічна лікарня Лучії Інігес Ландін. Ольгін. Куба.
АНОТАЦІЯ
Вступ: внутрішньолікарняні інфекції становлять проблему здоров'я у пацієнтів після хірургічного втручання.
Мета: оцінити поведінку післяопераційних внутрішньолікарняних інфекцій.
Метод: Поперечне дослідження було проведено в службі нейрохірургії клінічної хірургічної лікарні імені Лусії Інігуеса з 1 лютого 2010 року по 31 січня 2012 року. Включено 452 оперованих пацієнтів, з яких 64 мали інфекції. У статистичному аналізі застосовували тест хі-квадрат з урахуванням статистичної значущості p
Ключові слова: післяопераційні внутрішньолікарняні інфекції, нейрохірургія, інвазивні процедури.
АНОТАЦІЯ
Вступ: внутрішньолікарняні інфекції є проблемою здоров’я у післяопераційних хворих.
Завдання: оцінити частоту післяопераційних інфекцій.
Метод: з лютого 2010 р. по січень 2012 р. було проведено поперечне дослідження 452 пацієнтів, 64 з інфекціями, у службі нейрохірургії лікарні Лусії Інігуес. У статистичному аналізі застосовували квадрат Хі, враховуючи статистичну значимість p
Ключові слова: післяопераційні внутрішньолікарняні інфекції, нейрохірургія, інвазивні процедури.
ВСТУП
Інфекція, отримана в лікарняних умовах, охоплює щонайменше 2500 років історії хвороби, однак наукове дослідження перехресних інфекцій або внутрішньолікарняних лікарняних інфекцій бере свій початок у першій половині 18 століття. Кажуть, що першою причиною лікарняної інфекції (IIH) є сама лікарня, що прямо суперечить максимі, що регулює медичну практику: primun non nocere. У 1740 році сер Джон Прингл зробив перші важливі спостереження щодо внутрішньолікарняної інфекції та ввів термін антисептик. Лорд Джозеф Лістер встановив у 1885 р. Використання карболової кислоти або фенолу для проведення аерації операційних, що вважається належним походженням асептики, але лише на початку 20 століття почали проводити різні заходи зменшити внутрішньолікарняні інфекції 1-3 .
Контроль над внутрішньолікарняними інфекціями був офіційно встановлений у США в 1950-х роках під час спалаху інфекції золотистого стафілокока у госпіталізованих новонароджених.
У 1970-х грамнегативні палички, головним чином Pseudomona aeruginosa та Enterobacteriaceae, стали синонімами внутрішньолікарняної інфекції 4, 5, а в 1980-х з'явилося кілька нових збудників, таких як метицилін-стійкий золотистий стафілокок, багаторезистентний стафілококовий епідермід та Enterococcus epidermidi 5-7, вони збільшили свою присутність у лікарнях у середині 1980-х рр. У 1990-х рр. Основні грампозитивні коки спричинили 34% внутрішньолікарняних інфекцій у США, а грамнегативні палички 30% 8 .
Ідуть роки, спостерігається мінливий і зростаючий характер внутрішньолікарняних інфекцій. Сучасний характер внутрішньолікарняних інфекцій сприяє збільшенню кількості медичних послуг та їх складності, ширшому використанню відділень інтенсивної терапії, застосуванню все більш потужних протимікробних засобів, а також широкому застосуванню препаратів імунодепресантів. Усе це, отже, ускладнює боротьбу з цими інфекціями 1, 9, 10 .
В даний час МОЗ є основною глобальною проблемою охорони здоров’я не лише для пацієнтів, але й для їх сім’ї, громади та держави. Вони впливають на всі лікарняні установи і є однією з основних причин захворюваності та смертності, а також великим навантаженням на витрати на охорону здоров'я 11, 12. Інфекційні ускладнення спричиняють перевитрати витрат, пов’язані з тривалим перебуванням у лікарні, а також пов’язані з дорогими антибіотиками та хірургічними повторними операціями, не беручи до уваги соціальні витрати, спричинені втратою заробітної плати та виробництва 12, 13. У дослідженні, проведеному в 2006 році в університетських лікарнях Гавани, рівень внутрішньолікарняних інфекцій виявляється 9,21 випадку на 100 госпіталізованих пацієнтів 14 .
Внутрішньолікарняні інфекції мають велике значення в нейрохірургічному лікуванні через руйнівні клінічні результати, пов'язані з ними. Частота зараження центральної нервової системи становить 0,8% у пацієнтів з краніотомією та 0,4% у пацієнтів з операцією на хребті. Післяопераційний менінгіт є рідкісним ускладненням із частотою від 0,3 до 1,5%, але має неминуче клінічне значення; це може спричинити смерть пацієнта у 20-50% випадків 16, 17. Частота інфікування місця хірургічного втручання в чистому плановому нейрохірургічному втручанні становить 0,7%; 1,52% при краніотоміях та 0,15% при операціях на хребті 18 .
Внутрішньолікарняні інфекції трапляються у всьому світі, вражаючи як розвинені, так і слаборозвинені країни. Вони вважаються однією з основних причин смерті в лікарні та збільшення захворюваності у госпіталізованих пацієнтів 19 .
Вважається, що у світі найбільш частою внутрішньолікарняною інфекцією є інфекція сечовивідних шляхів (40%). Є дослідження, які підтверджують, що 80% цих інфекцій спричинені використанням постійного сечового катетера 20. Друге місце в більшості опублікованих серій займає інфекція хірургічної рани, яка становить близько 24% від загальної кількості внутрішньолікарняних інфекцій, зареєстрованих у різних лікарнях світу 21 .
У службі нейрохірургії клінічної хірургічної лікарні імені Лусії Інігуеса Лендіна рівень зараження у 2010 та 2011 роках становив 7,59 та 5,13 відповідно, що становить найвищі показники в хірургічних послугах 22. У цьому центрі не повідомляється про дослідження інфекцій у нейрохірургії, для яких це дослідження проводилось з метою оцінки поведінки внутрішньолікарняних інфекцій у післяопераційному нейрохірургічному періоді в центрі, враховані основні місця зараження, взаємозв'язок між різними проведеними хірургічними процедурами та появою інфекції, впливом хірургічного часу та взаємозв’язком між появою інфекції та деякими інвазивними процедурами.
МЕТОДИ
Поперечне дослідження було проведено в період з 1 лютого 2010 року по 31 січня 2012 року в клінічній хірургічній лікарні імені Лусії Інігуеса Лендіна в Ольгіні. Всесвіт складався з 736 пацієнтів, які проходили хірургічне лікування в Нейрохірургічній службі вищезазначеного центру протягом досліджуваного періоду.
Вибірка складалася з 452 пацієнтів віком від 18 років, які перенесли як невідкладну, так і планову серйозну хірургічну операцію, чисту та чисто забруднену, за винятком тих, хто пройшов амбулаторну операцію та тих, кого не відмовили від консультації.
Діагноз інфекцій ставили з урахуванням клінічних проявів та лабораторних досліджень, які складалися з посівів виділень з хірургічних ран та трахеобронхіальних виділень, бактеріологічного дослідження ліквору, посівів сечі та посівів крові за ознаками інфекції, які виявив пацієнт. Культури кінчиків катетера та посіви крові контралатеральної руки також проводили при їх видаленні.
У дослідженні використовувались такі змінні:
-Наявність інфекції: відноситься до появи або відсутності інфекції в післяопераційному періоді.
-Місце зараження: поділяється на хірургічну інфекцію рани, інфекцію центральної нервової системи, інфекцію сечовивідних шляхів, бронхопневмонію, бактеріємію та інші.
-Виконана хірургічна процедура: стереотаксична хірургія, операція на хребті без остеосинтезу, операція на хребті з остеосинтезом, краніотомія та кранієктомія, трансептосфеноїдна хірургія та шлуночкові шунтування.
Для його аналізу його було розділено на:
Коротко: менше двох годин
Середній: дві-чотири години
Тривалий: більше чотирьох годин
- Хірургічний дренаж: безперервний дренаж хребта
Дані були отримані зі звіту про заражені випадки, реєстру хірургічних втручань, історії хвороби в лікарні та амбулаторної історії хвороби пацієнтів.
Була створена база даних за допомогою програми Microsoft Access для Windows XP для табличного відображення інформації. Статистичний аналіз проводили за допомогою статистичного процесора Medcalc. Застосовано тест хі-квадрат, він вважався статистично значущим p
РЕЗУЛЬТАТИ
У розподілі за місцем зараження інфекція хірургічної рани переважала у 48,43% пацієнтів, а потім інфекція центральної нервової системи у 31,25%. Всього зареєстровано 84 внутрішньолікарняні інфекції у 64 пацієнтів (Таблиця I).
Таблиця I. Поширення відповідно до місця зараження