Дослідники з Політехнічного університету в Мадриді можуть вперше оцінити реальні витрати енергії в різних навчальних програмах, що включає як аеробний, так і анаеробний внесок. Ці результати мають перспективне практичне застосування у людей із надмірною вагою та ожирінням.

якого

Дослідники вперше змогли оцінити фактичні витрати енергії в різних навчальних програмах./Дослідницька група LFE

Дослідження, проведене дослідницькою групою лабораторії фізіологічних зусиль Політехнічного університету Мадрида (UPM), виявляє, що аеробні вправи, розміщені в ізольованому контурі опору, збільшують споживання кисню та витрати енергії більше, ніж звичайні тренувальні заняття.

Результати, опубліковані в PLOS ONE, показують, що протокол тренувань, який витрачав найбільше кілокалорій, залучав найменше зусиль до учасників, незважаючи на те, що всі протоколи мали однакову тривалість та інтенсивність. Ці дані допоможуть розробити програми з різними видами вправ, еквівалентними витратам енергії, що дозволить точно порівняти їх вплив на здоров'я.

Як здатність протистояти тривалим фізичним вправам, так і сила м’язів пов’язані з майбутнім здоров’ям

Як здатність протистояти більш-менш тривалому фізичному навантаженню (серцево-судинна здатність), так і м’язова сила пов’язані з майбутнім здоров’ям. Тобто, людина з кращою серцево-судинною здатністю або більшою м’язовою силою дуже ймовірно матиме покращене здоров’я через наступні роки.

Тому обидва типи фізичних вправ все частіше рекомендуються для покращення здоров’я. Обидва тренінги також використовуються для лікування ожиріння - патології з тривожною частотою у розвинених країнах.

У цьому сенсі вчені провели експеримент для вимірювання енергетичних витрат трьох різних тренувань: силового заняття з ваговими тренажерами; дуже схожий силовий сеанс, але з використанням так званої вільної ваги (бруски, пластини та гантелі); і третій сеанс, в якому силові вправи на вільну вагу чергували із серцево-судинними вправами. Метою роботи було визначити, який протокол витрачає більше кілокалорій, порівнюючи сеанс однакової тривалості та інтенсивності.

Менше втоми, більше витрат енергії

Одним із нових моментів було те, що дослідники вимірювали дві форми енергії, які тіло використовує для руху: як аеробну енергію, яка використовує кисень, так і анаеробну, яка досягається без потреби в цьому газі.

Дослідження до цього моменту враховували лише аеробну енергію, а отже, не вимірювали всю витрачену енергію. Крім того, дослідження також фіксувало зусилля, необхідні для виконання кожного з трьох тренувань. Для цього учасники оцінили за шкалою від 1 до 10 зусилля, необхідні для проходження всього навчання.

Тренінг, який витратив найбільше енергії, був той, від якого учасники найменше втомлювались

Результати вказують на те, що комбіновані тренування, в яких силові вправи чергувались із вправами на серцево-судинну систему, призвели до найбільших витрат енергії, а саме до менших зусиль. Тобто, тренінг, який витрачав найбільше енергії, був той, від якого учасники найменше втомлювались.

Зокрема, сеанс, який тривав приблизно одну годину, передбачав середні витрати 259 ккал (311 ккал у чоловіків та 203 ккал у жінок) порівняно з 203 ккал на тренування з вільною вагою та 173 на тренування на машині.

З іншого боку, учасники оцінили зусилля, докладені в кожному занятті, із середнім показником 7,6 для комбінованого протоколу, 9 для того, що використовував вільну вагу, та 8,4 для силового заняття на машинах.

Ці висновки, як зазначають дослідники, “мають багатообіцяюче практичне застосування у людей із надмірною вагою та ожирінням, для яких виконання фізичних вправ передбачає зусилля, до яких вони зазвичай не звикли, і у яких метою є досягнення найвищої витрата можливої ​​енергії для максимізації втрати жиру в організмі ".

Бібліографічна довідка: