чехії

Комуністичний депутат Ірі Валента запитав у прем'єр-міністра, чому Чеська Республіка, як і Польща, не пред'являє вимоги щодо компенсації Німеччині. Посилаючись на експертів, Валента стверджує, що чесько-німецька декларація, підписана в 1997 році, в якій сторони зобов'язувались не подавати позови один до одного за грошові вимоги, не є юридично вирішальною. Почесний депутат переконаний, що чеські вимоги щодо компенсації проти Німеччини залишаються чинними.

"Ми не вважаємо рішення про розгляд вимог про відшкодування збитків у зв'язку з військовими збитками щасливим, оскільки це суттєво підірве клімат взаємної довіри в Європі", - написав у своїй відповіді Андрій Бабіш. У чехо-німецькій заяві 1997 року обидві сторони погодились, пояснив він, що історичні скарги є прихильністю до минулого, яким вони не хочуть обтяжувати двосторонні відносини. Повоєнне влаштування Європи - це велика цінність, яка не повинна ставити під сумнів.

Претензії Чехословаччини становили 306 мільярдів крон у валюті, введеній після війни. Однак Німеччина заплатила Празі лише чотири відсотки від цієї суми. В інших країнах, включаючи західноєвропейські, розрив між претензіями та їх виконанням подібний, нагадав чеський прем'єр.

Справа про репарації Другої світової війни була нещодавно повернута до європейської політики Польщею, встановивши вартість своїх вимог на рівні 52 млрд. Злотих (приблизно 3900 млрд. Форинтів). Берлін відхилив це, аргументуючи тим, що Польща вже відмовилася від претензій у 1953 році. Варшава каже, що це не є дійсним, оскільки це сталося під тиском СРСР.

Міністерство закордонних справ Чехії вважає, що Польща не має шансів забезпечити виконання своїх вимог, оскільки їх не визнає жоден міжнародний суд. Єдиний варіант Варшави - спробувати домовитись з Берліном на прямих двосторонніх переговорах, зазначив Бабіш.