Кілька моїх молодих курей за останні дні почали худнути, вони зблідли, мають діарею, під час якої вони виділяють зеленуватий кал, відкладають менше яєць, вішають животи і мають пухлини на головах і ногах. Що з ними сталося, і чи можна їх ще врятувати? - запитав у нашу редакцію птахівник з Тисапетерфальви. Аттіла Легеза, керівник ветеринарного відділу сільськогосподарського коледжу Мункача, відповідає на ваші запитання.
"Неважко уявити, що на дрібну худобу напав лейкоз птиці", - пояснює завуч. - Це захворювання - це хронічне вірусне захворювання курей та іншої птиці (наприклад, фазанів, цесарок), спричинене пухлинними видами вірусів, що містять РНК, і в першу чергу пошкоджує органи кровотворення. Він може поширюватися через заражені яйця та при безпосередньому фізичному контакті. Хвороба не нова, і записи були знайдені з 1896 року. Окрім домашніх птахів, до нього сприйнятливі також індики, фазани та інші види птахів. Збудники хвороби менш стійкі: їх можна знищити у світі звичайними дезінфікуючими засобами (хлор, йодовмісні препарати та формалін) протягом доби та за лічені хвилини при нагріванні при 50-55 градусах Цельсія. При температурі 37 градусів Цельсія вони заразні протягом 48 годин і життєздатні від 35 до 40 хвилин під впливом сонячного світла (точніше, ультрафіолетового випромінювання). Лейкоз птиці зустрічається у всьому світі і зустрічається в нашому регіоні з 1957 року. Однак віруси, що викликають захворювання, не представляють загрози для людей чи інших домашніх тварин.
Вірус потрапляє в яйце в основному з яєчників заражених курей, викликаючи імунну толерантність у пташенят, що висиджуються, організм маленької курки вважає вірус «своїм» і навіть не захищається від нього. Заражена таким чином тварина переносить її протягом усього життя і виводить вірус з фекаліями, а її нащадки обов’язково заражаються. Якщо збудник заразить птахів після вилуплення, антитіла, що утворюються в результаті активної імунної відповіді, або пасивні антитіла рано чи пізно зникнуть з крові та інших рідин організму, тобто вірус буде усунутий, але вірус буде перенесений . Молоді тварини більш сприйнятливі до зараження через незрілість їх лімфатичних органів, тому зазвичай можна очікувати захворювань у дітей до року.
З організму хворих тварин збудник виводиться з калом, слиною та яйцями, заражаючи підстилку, воду, корм, а згодом і інших птахів, що утримуються в загоні. Домашня птиця, яка годується неякісною їжею, гніздить вірус швидше, ніж добре годувана птиця.
- Які симптоми захворювання і чи можна вилікувати хворобу?
- Симптоми лейкозу різняться залежно від віку, стану здоров’я, типу та стійкості клітин. Інкубаційний період захворювання може становити від 1-2 тижнів до 5-8 місяців, тому виявлення є досить проблематичним. Хворі птахи характеризуються втратою ваги, вражаючою блідістю та слабкістю. Вони спорожняють зеленуватий, жирний, нехарактерний кал, можливо, посинюють шкіру голови, що вказує на анемію, а живіт стає великим, звисаючим, викликаним рідиною, яка накопичується в черевній порожнині і утворюється при запаленні. На рівні стада спостерігається збільшення маси тіла та зменшення несучості. Пухлиноподібні утворення з’являються під шкірою, в м’язах та у внутрішніх органах (печінка, нирки, селезінка). Пухлини рідше зустрічаються на голові та ногах, спостерігається веретеноподібне потовщення кісток стопи. І при забої крові виливається надзвичайно мало крові.
Серед патологічних симптомів печінка, селезінка, нирки мають синювато-червоний колір, згадані органи трохи набрякають, а кістковий мозок повністю рідкий. У кількох випадках спостерігали збільшення печінки (вага органу може досягати 350-500 грам), а нирка може досягати втричі більшої норми. Точний діагноз захворювання можна поставити лише за допомогою лабораторних досліджень.
На сьогоднішній день не розроблено ефективних методів лікування та профілактики, а хвора та підозрювана птиця піддається примусовому забою. Бажано повідомляти про будь-які підозри на випадки дільничного ветеринара, який може порадити, що робити далі і що робити відповідно до чинних норм гігієни харчових продуктів.
Аттіла Легеза,
старший професор ветеринарного відділу сільськогосподарського коледжу Мункача