Паразитарні хвороби є одними з найважливіших, які можуть негативно вплинути на великі стада, спричиняючи втрати в стаді, великі витрати на ветеринарне лікування та зниження продуктивності. Зокрема, паразитози шлунково-кишкових нематод є причиною великих втрат великої худоби у всьому світі. Таким чином, кілька досліджень, проведених Регіональною службою з досліджень та розвитку сільськогосподарських продуктів харчування (Серіда) Астурії, аналізують можливість використання вересу в харчуванні кіз через його антипаразитарну дію.

лікарської

Для боротьби з цими паразитами впродовж десятиліть використовувались різні протиглисні засоби, майже як єдиний варіант. Невибіркове використання цих хімічних продуктів призвело до кількох проблем, таких як поява стійких штамів нематод і, отже, втрата ефективності препаратів. З дієтичної точки зору було помічено, що добавки з більш енергійною їжею та/або з більшим вмістом білка сприятливо впливають на велику рогату худобу, збільшуючи їх здатність протистояти хворобам (Coop and Kyriazakis, 2001). З іншого боку, використання біоактивних рослин видається перспективним для зниження рівня зараження худоби.

Завдяки харчовій поведінці кіз в еволюційному відношенні він не виробив такого високого імунітету проти шлунково-кишкових паразитів, як у інших видів жуйних тварин, краще пристосований до випасу низькорослих трав’янистих спільнот і, отже, більш схильний до попадання в організм заражених личинок трави. Тому кози частіше заражаються та хворіють під час випасу на луках та луках. У цій роботі ми збираємося представити результати кількох експериментів, проведених з козами для вивчення антигельмінтної дії вересу, та його наслідків для рівнів паразитозу, живлення та продуктивних урожаїв тварин.

Так, на дослідній фермі Карбаял (Ейлао-Іллано) проводились різні експерименти з козами (породи Бермея та Качеміра). Перед випасом тварини дегельмінтизували шляхом перорального прийому комерційного препарату на основі івермектину. У кожному з експериментів використовували від 40 до 48 кіз, що годували чи ні. Під час випасу збирали зразки стільця щомісяця, щоб проводити підрахунок яєць нематод під мікроскопом. Іноді проводили розтин для спостереження паразитарної інвазії в сичугу та кишечнику. Крім того, контролювали варіації ваги тварин, і у коз відбирали зразки рідини жуйних, щоб дізнатись їх харчовий статус, аналізуючи різні параметри, такі як рН, аміак та леткі жирні кислоти (VFA).

Загалом зараження паразитами збільшується протягом пасовищного сезону, на що вказує поступове збільшення випадання фекальних яєць. Це відбувається при зменшенні висоти доступної трави, збільшуючи ризик проковтування інфекційних личинок. Практично у всіх експериментах кількість фекальних яєць було значно нижчим у коз, що отримували добавки вересу, порівняно з козами, які не отримували добавок. Двомісячне введення комерційного перорального антигельмінтного засобу (івермектину) суттєво знижує кількість фекальних яєць.

В іншому експерименті вивчався ефект двох навантажень худоби, високих або помірних, у поєднанні з добавками вересу або без них. Високе навантаження призвело до вищих екскрецій фекальних яєць протягом усього пасовищного сезону. Це пов’язано з меншою висотою отриманої трави при великому навантаженні, за допомогою якої кози змушені пастись ближче до землі і поглинати більше заражаючих личинок, ніж ті, яким вдається при меншому навантаженні. З іншого боку, кількість фекалій, що виділяється на одиницю площі, тим вище, чим вище навантаження, отже забруднення трави тим більше. Добавки вересу зменшили кількість фекальних яєць, хоча цього разу відмінності були незначними. У кіз, що отримували великі навантаження, було виявлено більшу кількість паразитів в сичугах неприкормлених кіз порівняно з кормами, доповненими вересом.

У всіх експериментах кількість яєць у фекаліях коз було набагато вищим, ніж у коз, що паслися на пасовищах із сусідніми вересами.

Крім того, у всіх експериментах варіації маси тіла та стану тіла були більш сприятливими у кіз із добавками вересу, ніж у коз без добавок. Відмінності були найбільш помітними у другій половині випасу худоби, коли кози, що не отримували їжу, демонстрували помітні втрати у вазі та стані. Наявність вересу не впливала на збільшення ваги телят. Дітей відлучують до кінця липня і до цього часу вони сильно залежать від материнського молока. Отже, результати, схоже, вказують на те, що не було помітних відмінностей у виробництві молока у кіз із добавками або без вересу протягом першої половини пасовищного сезону, коли рівень паразитів ще не дуже високий.

На закінчення, наявність вересу, незважаючи на низьку харчову цінність, позитивно впливає на здоров’я кіз, зменшуючи шлунково-кишкових паразитів та покращуючи врожайність пасовищ (варіації ваги та стану тіла). Проковтування певної кількості вересу (близько 20-30% раціону, решта - трава) не викликає шкідливих наслідків через його дубильні речовини при бродінні жуйних речовин. Спільна присутність вересів і лугів може сприяти продуктивним реакціям кіз, обмежуючи вживання наркотиків, їх витрати та супутні наслідки, а також забезпечуючи більш стійке управління стадами.

Цей цикл досліджень узагальнений у статті, опублікованій на веб-сайті Серіди, підписаній трьома дослідниками з центру (Рафаелем Селая Агірре, Урчесіно Гаркною Прієто та Колдо Осоро Отадуєм) та одним із Департаменту розвитку сільських районів та природних ресурсів Князівства Астурія (Антоніо Мартінес Мартінес).