РАФАЕЛЬ М. МАНЮЕККОРРЕСПОНСАЛЬМОСКÚ. Завдяки терплячій роботі родини Кожових накопичилась цінна база даних про Байкал, його фауну та екосистему. Спостереження
Завдяки терплячій роботі родини Кожових накопичилась цінна база даних про Байкал, його фауну та екосистему. Спостереження, зроблені Михайлом Кожовим, який був доктором біології та професором Іркутського університету, його дочкою Ольгою та його внучкою Любовою, привели до висновку, що велике Сибірське озеро нагрівається з величезною швидкістю, і це представляє серйозна загроза для істот, що мешкають у його водах.
Кожов почав збирати зразки води та планктону на Байкалі в 1945 році. Радянські війська вже були в Берліні, коли Сталін очолював країну на виїзді з Кремля. Російський учений повторював операцію кожні сім-десять днів без перерви. Восени, взимку та навесні, щоб набрати воду, потрібно було пробурити крижаний шар, що покриває озеро.
Влітку було набагато легше, досить було сісти на човен і гребти на кілька метрів углиб суші. Раніше він їхав приблизно за два кілометри від прибережного села Большие коти (Великі коти), де є станція біологічних досліджень, яка вступила в експлуатацію в 1919 році. Михайло навчив свою дочку Ольгу всім деталям роботи. Також вона закінчила біологію. Тож, коли Кожов помер у 1968 році, Ольга Кожова взяла на себе повне керівництво розслідуванням.
Ольга, в свою чергу, представила свою професію своїй дочці Любові Ізместевій, яка надала весь матеріал, зібраний понад 60 років, американським вченим і, зокрема, Національному центру екологічного аналізу та синтезу університету Каліфорнії в Санта-Барбарі. Дані були використані для розробки дослідження, опублікованого журналом "Global Change Biology". Жодна інша водяниста маса на планеті не була піддана таким вичерпним дослідженням, як Байкал.
Звіт запевняє, що з 1945 року води озера підвищують свою температуру зі швидкістю, що перевищує загальносвітовий показник повітря. З тих пір Байкал прогрівся на 1,21 градуса Цельсія. Крім того, за останні сто років період часу, в який поверхня озера замерзала, скоротився на 18 днів.
Висновок дослідження полягає в тому, що багато видів, що населяють озеро, можуть зникнути. Маріанна Мур, професор біології з коледжу Уеллслі в штаті Массачусетс і одна з учасниць дослідження, стверджує, що підвищення температури вже відбилося на харчовому циклі озерної фауни.
З 1946 року маса планктону зросла на 335 відсотків, що може призвести до різкого зменшення діатомових водоростей, що живуть під льодом, і які становлять раціон організмів, що живуть на його дні. Інші озера, такі як Тахо в Неваді (США) і Танганьїка в центральній Африці, друге за обсягом після Байкалу, також потеплішають, але не так швидко.
Озеро Байкал, витоки якого налічують понад 25 мільйонів років, найдавніше на Землі, є найбільшим резервуаром прісної води на планеті. На 23 000 кубічних кілометрів сибірське озеро становить 20 відсотків світових запасів дорогоцінної рідини. Це 31 500 квадратних кілометрів, трохи більше, ніж Бельгія. Він оточений горами і є найглибшим у світі. Більш глибокої континентальної тріщини немає. Він також містить неперевершене біорізноманіття та унікальні види. Озеро Байкал було оголошено Всесвітньою спадщиною ЮНЕСКО в 1996 році.