Маленький Йожко помер рік тому. Він хворів і вже мучився у старомодному будинку для бідних. У нього нікого не було. Я пішов, щоб отримати у нього свідоцтво про смерть. Дама зробила це тричі. Багато даних та паперу - освіта, сімейний стан, місце проживання, народження та смерть. Дама помилилась у місці смерті. Тож ще раз. Я не знаю, чому так багато даних. Можливо, це йде кудись далі, у той світ. Йожеку було байдуже. Я залишив там його цивільного та взяв свідоцтво про смерть. - І що ти для нього? Пані запитує мене в РАГСі. Нічого. Тож напишу - сусід по кімнаті. Пишіть. Йожко, "там, нагорі", можливо, зможе мені допомогти.
Скільки страждає людина перед смертю, думаю іноді, коли бачу хлопців у Доброму Пастирі та їхні долі. Важко вмерти, але інколи навіть важче жити. Хлопець дістав пляшку і за годину став менеджером кількох компаній. Ці мільйони євро не можна повернути за одне людське життя. Багатьох викинули на вулицю дружини та діти. Вони, мабуть, знали чому, але життя на вулиці не так вже й багато. Інших у житті супроводжують демони алкоголю, наркотиків чи азартних ігор. Нещодавно я обійшов Жиліну і побачив багато дивних клубів та ігор. Як Лас-Вегас для бідних. Життя в такому світі важке.
Життя також важке для багатьох старих людей. У них немає ні грошей, ні когось із близьких. Вони чекають смерті. У мене є друг, який ходить до них. Лише на слово. Це дуже допомагає. Вони розмовляють, їхні очі світяться і самотність хоч на деякий час відступає.
Після смерті багато нарікають на тих, хто помер. Однак за життя вони не встигли на них. Після смерті кажуть, що люди добрі, але до цього інші часто не мали про них доброго слова. Ми не можемо запобігти смерті. Але ми можемо змінити багато речей у житті. Кажуть, що багато святих не добре починали, але добре закінчували. Тож у нас теж є шанс. Ми можемо допомогти іншим людям, поки вони живі, і зберегти зворушливі слова після їх похорону. Ми також можемо допомогти собі, коли перестаємо так сильно фокусуватися на собі. Ансельм Грюн каже, що тим, хто досі займається лише собою, незабаром стане огидно. Той, хто забуває себе, - це він сам. Тільки коли ми забудемо про себе, ми можемо зосередитись на іншій людині. Ісус також нагадує нам, "Бо кожен, хто врятує своє життя, загубить його, а хто втратить своє життя заради мене та Євангелія, той його врятує". Мк 8,35.
Я був на похороні Антоніо Сргольца кілька років тому. Це було святкування життя на цій землі та народження нового життя. Я так само відчував і про похорон маленької доньки моєї подруги, яка наздогнала своїх батьків у небо. Життя може бути важчим за смерть, бо це залежить від нас самих. Я поховав свого батька тиждень тому. Він прожив прекрасне життя і отримав милосердну смерть. Смерть - сестра життя і ворота у вічність. Ми живемо так, що готові з нею зустрітися.
Сьогодні на Святій Месі Владко Маслак запросив нас поспішати у правильному напрямку, до Ісуса, робити добрі справи. Людям, яким потрібні наші руки, вуха та серця.