ожиріння

Ожиріння, і більш центрально, безпосередньо пов’язане з діабетом, особливо типу 2. Контроль надмірної ваги або ожиріння є визначальним при лікуванні діабету. Інформація та освіта діабетиків є надзвичайно важливими, оскільки відомо, що люди з вищим рівнем знань здатні зрозуміти ці стосунки та мати можливість щодня впроваджувати у своє життя здорові звички та фізичні вправи.

Освітній рівень безпосередньо пов’язаний зі ступенем знання цілей. З цієї причини пацієнту слід поінформувати, що їх надмірна вага, крім запобігання належного рівня глікозильованого гемоглобіну, сприяє також іншим факторам ризику серцево-судинної системи, таким як гіперхолестеринемія та гіпертонія. Лікарі повинні пояснити шкідливу роль зайвої ваги, починаючи з того, що завжди реєструють вагу, зріст та ІМТ та коментують аспекти, пов’язані зі здоровим харчуванням. Важливо, щоб пацієнти втрачали вагу за допомогою більш індивідуальної дієти, відповідно до своїх смаків, економічних можливостей та переконань, і щоб вони регулярно і щодня виконували фізичні вправи, щоб уникнути цього сидячого способу життя. Обидва стовпи є ключовими не тільки для уникнення ожиріння, а й для контролю діабету та інших факторів ризику серцево-судинної системи. Для цього потрібно не забувати боротися проти терапевтичної інерції та активно залучати пацієнта до досягнення відповідних цілей контролю.

Щоб здійснити підхід до пацієнта з ожирінням та діабетом, необхідно провести співбесіду, в якій вони говорять про виявлені висновки чи випадки та про різні фармакологічні та нефармакологічні заходи, що застосовуються з урахуванням їх думки. Вони запитають про токсичні та дієтичні звички, фізичні вправи, дотримання фармакологічного та нефармакологічного лікування, результати самоконтролю рівня глюкози в крові, якщо це необхідно, а також можливу гіпоглікемію. Також буде проведено фізикальне обстеження та додаткові тести, такі як аналіз із загальним профілем, повним ліпідним профілем, печінкою, ТТГ, HbA1c, функцією нирок у крові; сеча альбумін/креатинін, ЕКГ.

У клінічній історії аналізуватимуть вакцини, грип, пневмокок, ВГВ за показаннями, а також з урахуванням усіх отриманих даних будуть враховуватися фармакологічні та нефармакологічні заходи залежно від ступеня контролю глікемії/переважного клінічного стану та корекції надмірної ваги.

Правильна надмірна вага

Щоб виправити надмірну вагу, важливо наполягати на гіпокалорійній дієті (основна основа лікування), а також збільшенні фізичної активності та модифікації поведінки. На додаток до вищезазначеного, в деяких випадках можна розглянути можливість додавання інших фармакологічних методів лікування (орлістат, aGLP-1 або ISGLT-2) або навіть хірургічного лікування (метаболічна хірургія), якщо вони показані.

З іншого боку, у пацієнтів із діабетом із надмірною вагою (порушення управління глюкозою без діагностичних критеріїв СД) було показано, що схуднення за допомогою дієти та збільшення фізичних навантажень дуже ефективно запобігає розвитку СД.

Перші кроки

Щодо рекомендацій щодо лікування, при цукровому діабеті потрібно починати з дієти та фізичних вправ. Фармакологічне лікування залежить від ступеня контролю глікемії: 10% безсимптомна, подвійна або потрійна терапія та симптоматична, інсулінова/подвійна або потрійна інсулінова терапія. Беручи до уваги переважаючий клінічний стан, розрізняють 75-річну ШКФ ниркової недостатності або слабкості, переважно метформіну/IDPP4/інсуліну; Ожиріння 2 ступеня ІМТ> 35, переважно метформін/iSGLT2/aGLP1/інсулін.

Ступінь обізнаності з хворобою залежить від типу пацієнта, його культурного рівня, попереднього знання хвороби та бажання зупинити можливі ускладнення. Є хворі на цукровий діабет, які в діагностиці, доки її не обговорюють і не пояснюють, з чого складається діабет, його лікування та можливі ускладнення, вони думають, що лише припиняючи періодично їсти солодощі, вони більше не повинні робити нічого іншого. Тому для пацієнта важливо не тільки індивідуалізувати лікування, а й пояснити ускладнення діабету з самого початку, щоб вони якомога швидше усвідомили своє захворювання.

Відсутні симптоми

Оскільки діабет не проявляється, за винятком великого гострого ускладнення, як патологія, яка болить або турбує, і тому багато разів пацієнт втрачає почуття ризику чи небезпеки. Тому добре зауважити, що в різних ситуаціях, залежно від розвитку патології, за ним не буде стежити лікар і медична сестра зокрема, а мультидисциплінарна команда, в якій можна знайти ендокринологію, офтальмологію, неврологію, травна хірургія, якщо це потрібно для баріатричної хірургії, кардіології тощо.

Змінити поведінку

Третьою і не менш важливою метою будуть модифікації поведінки. Пристосуйте дієту до смаку та можливостей пацієнта. Виправляйте шкідливі переконання та звички. Прикладами цього можуть бути не купівля висококалорійних або легко вживаних продуктів, не їжа між прийомами їжі, 5-разове харчування, знежирені продукти тощо. Для стимулювання та досягнення більшого дотримання цих заходів необхідно буде проводити періодичний моніторинг стану пацієнта, контроль поведінки та очікуваного розвитку лікування. Команда медсестер відіграє фундаментальну роль у цій подальшій діяльності.

Крім того, громадський фармацевт може відігравати вирішальну роль в оцінці, моніторингу та лікуванні надмірної ваги та ожиріння в громаді. На основі ІМТ, підшкірних складок, окружностей та досліджень складу тіла в кожному випадку може бути запропонована індивідуальна стратегія. Консультування з питань харчування та медична освіта відповідно до особливостей пацієнта є основною опорою на початку втручання. Після того, як план лікування розпочато, фармацевт може регулярно проводити моніторинг для вимірювання результатів.

Щодо дієтичного лікування, слід рекомендувати збалансовану дієту, завжди враховуючи різні дуже часті супутні захворювання у цього типу пацієнтів, не забуваючи про важливість фізичних навантажень. Фармацевти відіграють дуже важливу роль у зміцненні рекомендацій, наданих у медицині первинної медичної допомоги та консультаціях медсестер. Багато разів вони першими виявляють побічні ефекти/взаємодії ліків, і їх співпраця з Первинною медичною допомогою є надзвичайно важливою.

Для підготовки цієї статті ми співпрацювали з лікарями Хосе Антоніо Росадо Сьєрра, Марією Еспехо Ромеро, Раулем Креспо Абіа, Мартою Пінель Гонсалес, Хав'єром Лопесом де Харо Торресом та Кармело Прієто Занкудо з Алькоркона та спеціалістами з медицини з Сім'я Сільвія Роза Медрано Санц, Н'євес Тоїсада Леон та Ана Алаєто Санчес, з Мадрида.