У своєму відповіді на запит V3151-17 від 05.05.2017 адміністрація уточнює свою позицію щодо надбавок, що виплачуються працівникам за фіксованим трудовим договором.

виплачуються

Для цього ми представляємо короткий виклад вищезазначеного запиту:

КОНСУЛЬТАЦІЯ DGT V3151-17 від 12.05.2017

Опис фактів

Консалтингова компанія зі штаб-квартирою та філіальним офісом у Мурсії спеціалізується на будівництві теплиць на всій національній території. У ньому працюють 10 постійних працівників та кілька працівників, найнятих на конкретну роботу (згідно з тимчасовим контрактом на роботу). В обох випадках виплачуються аліменти.

Запитання порушено

  • Якщо стосовно постійних працівників виплачувані надбавки на утримання звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб, застосовуючи положення ст. 9.А. 3 RIRPF.
  • Якщо стосовно працівників, тимчасово найнятих на конкретну роботу, виплачувані надбавки на утримання звільняються від податку на підставі ст. 9.А. 4 РІРПФ.

Короткий відповідь

Генеральна угода будівельної галузі передбачає існування 2 видів трудових договорів:

  1. Фіксований контракт з персоналом: en За контрактом на постійний персонал працівники розподіляються по різних робочих центрах (роботах) компанії відповідно до її потреб. У цьому випадку надбавки на аліменти на виплату працівника внаслідок переїзду працівника до муніципалітету, який відрізняється від місця їх звичайного місця роботи та до місця проживання, звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) та його системою утримань з рахунків, оскільки формальні та кількісні вимоги, встановлені для цього в ст. 9.А. 3 Податкового регулювання.
  2. Фіксований трудовий договір: у формі фіксованого контракту на роботу (наймання на конкретну роботу) працівник наймається на одну роботу, хоча допускається, що зазначені працівники надають послуги на інших роботах компанії в тій же провінції.

У цьому випадку, відповідно до критеріїв, прийнятих цим Центром управління при податкових запитах (V1060-11 від 26.04.2011, V0347-11 від 15.02.2011 та V2154-08 від 18.11.2008), Призначення самого працівника на робочому місці, де робота чи послуга спеціально розташовані, призведе до недійсності застосування режиму харчування, передбаченого ст. 9.А. 3 та 4 Положення, оскільки вважатиметься, що виплачувані суми мали б компенсувати поїздки від їхнього приватного будинку до робочих центрів, до яких призначений працівник, що призвело б до того, що вони підлягатимуть оподаткуванню в цілому . Тепер, якщо працівник виїжджає з робочого центру, де розташована робота, на яку він був замовлений, на інші роботи, положення ст. 9.А. 3 вищезазначеного Регламенту, настільки, що вимоги та умови, викладені у згаданому положенні, виконуються. Щодо можливості зрозуміти, що людина перебуває перед мобільним або мандрівним робочим центром, на неї слід відповісти негативно.

Евгеніо Джовер Еспіноса
Технік бухгалтерії
Кларіс Гестіо і Документація