Я. Сокол

MUDr. Юрай Сокол

Суд Клін Пр 2012; 2: 46–49

Резюме

Сидеропенічна анемія - найпоширеніша анемія в розвинених країнах. Він визначається загальним дефіцитом заліза в організмі, що проявляється зниженим рівнем заліза в сироватці крові та низькою до нульової кількості заліза в запасах. У нашому звіті про випадки опишемо випадок 27-річної жінки з діагнозом сидеропенічна анемія з хронічною втратою заліза під час менструації. Ми розпочали лікування з парентерального введення заліза. Через тиждень ми спостерігали підвищення рівня гемоглобіну із суб’єктивним та об’єктивним поліпшенням клінічного стану. Завдяки цьому вдосконаленню ми розпочали пероральну терапію залізом. Недоліком перорального лікування є його часта непереносимість, яка проявлялась у нашого пацієнта у вигляді шлунково-кишкових симптомів. Обговорюються рекомендації щодо перорального та парентерального лікування залізом відповідно. показання до переливання еритроцитів.

клінічна

Ключові слова

сидеропенічна анемія - залізо - пероральні препарати, що містять залізо - дієтичні заходи

Резюме

Можливості та підводні камені у лікуванні залізодефіцитної анемії. Залізодефіцитна анемія - найпоширеніша анемія у розвинених країнах світу. Це обумовлено загальною нестачею заліза в організмі, що проявляється у зниженні рівня сироватки заліза та низькому вмісті заліза в його запасах. Наше тематичне дослідження описує 27-річних жінок з діагнозом залізодефіцитна анемія через хронічну втрату заліза під час менструацій. Початкове лікування передбачало парентеральне введення заліза. Підвищення рівня гемоглобіну спостерігалося через тиждень із суб’єктивним та об’єктивним покращенням клінічного стану. З огляду на це покращення було розпочато пероральне введення заліза. Пероральна терапія часто асоціюється з непереносимістю і проявляється симптомами шлунково-кишкового тракту у нашого пацієнта. Ми обговорюємо рекомендації щодо перорального та парентерального вживання заліза проти переливання еритроцитів.

Ключові слова

залізодефіцитна анемія - залізо - пероральні залізовмісні продукти - зміни дієти

ВСТУП

Сидеропенічна анемія визначається як загальний дефіцит заліза в організмі, який проявляється зниженим рівнем заліза в сироватці крові та низькою до нульової кількості заліза в магазинах. Це найпоширеніша анемія у розвинених країнах (5% чоловіків, 15-20% жінок). Це відбувається у разі хронічної втрати заліза, недостатнього надходження заліза або недостатнього всмоктування заліза в шлунково-кишковому тракті. Втрати заліза трапляються головним чином під час менструацій у жінок дітородного віку, під час прихованих кровотеч з травного або сечостатевого тракту. Сидеропенічна анемія клінічно проявляється загальними симптомами анемії (слабкість, погана працездатність, запаморочення, задишка, серцебиття). Специфічними проявами сидеропенії є хворобливі куточки в ротовій порожнині, печіння язика, підвищена ламкість та нігті у формі чашки, втрата сухого та ламкого волосся. Його тяжкість визначається глибиною анемії, швидкістю її початку, наявністю супутніх захворювань та віком пацієнта [1-3].

ПРИКЛАД

Протягом двох місяців замісної терапії залізом показники крові стабілізувались на рівні: Hb 114 г/л, MCV 95 fl, MCH 30 пг, MCHC 335 г/л. Біохімічні показники: залізо, феритин та трансферин у сироватці крові були скориговані до фізіологічних значень. Вихідні параметри, а також динаміка змін рівня крові та біохімічних показників зведені в табл. 1 і фіг. 1-3.

ОБГОВОРЕННЯ

Література

1. Кубіш П та ін. Гематологія та трансфузіологія. Прага: Grada Avicenum 2006.

2. Поспішилова Д. Сидеропенічна анемія в дитячому віці. Педіатр для практики 2001; 6: 269–273.

3. Laluhová-StrieЕѕencová Z, Fábri O. Сидеропенічна анемія в кабінеті лікаря загальної практики. Педіатр 2010; 17 (3): 91–94.

4. Chaparro CM, Lutter CK. Анемія серед підлітків та молодих дорослих жінок у Латинській Америці та Карибському басейні: привід для занепокоєння. Організація охорони здоров’я Pan Am 2001; 1: 1–12.

5. Yip R. Визначено поживний статус заліза. У: Filer IJ (вид). Дієтичне залізо: народження до двох років. Нью-Йорк: Raven Press 1989; 1: 19–36.

6. Інститут медицини. Рекомендації щодо дієтичного споживання вітаміну А, вітаміну К, миш’яку, бору, хрому, міді, йоду, заліза, марганцю, молібдену, нікелю, кремнію, ванадію та цинку. Вашингтон, округ Колумбія: Національна академія преси 2001.

7. Ланзковський П. Посібник з дитячої гематології та онкології. 4-е вид. Сан-Дієго: Академічна преса 2005.

8. Лінч С.Р., Кук Дж. Взаємодія вітаміну С та заліза. Ann N Y Acad Sci 1980; 355: 32–44.

9. Arceci RJ, Hann IM, Smith OP. Дитяча гематологія. 3-е вид. Нью-Йорк: Блеквелл Публ 2006.

10. Світова організація охорони здоров’я (ВООЗ). Оцінка, профілактика та контроль залізодефіцитної анемії: посібник для керівників програм. Женева: Всесвітня організація охорони здоров’я, 2001.