алергію

Кількість алергіків у всьому світі зростає з кожним роком, і Словаччина також не обходить цю тенденцію. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), алергічні захворювання є четвертим за поширеністю захворюванням у світі, що представляє як соціальне, так і економічне навантаження з точки зору якості життя, кількості пропущених днів на роботі чи в школі, витрат на ліки або навіть смертності. У 2011 році Всесвітня алергічна організація (ВАО) опублікувала першу в світі Білу книгу про алергію, яка повідомляє про різке збільшення різних алергічних захворювань у всьому світі і одночасно представляє інноваційні та профілактичні рішення для боротьби з цими захворюваннями.

Алергія та інгаляційні алергени

Мабуть, найбільш відомими є алергії, спричинені вдихуваними в повітрі алергенами. За даними кількох авторів, частота хронічного риніту різниться, але кваліфіковані оцінки говорять про приблизно 20-25 відсотків, причому від 50 до 80% ризику алергії є спадковою. Однак специфічна алергія не виникає, а схильність до алергічної реакції. Ми називаємо це вродженою прихильністю до ризику алергії атопією. У Словаччині більше половини людей, які несуть гени алергії, тоді як лише третина людей розвиває алергічне захворювання протягом усього життя. У Словаччині проживає більше мільйона людей з алергічним ринітом, близько 250 000 людей з астмою та близько 500 000 людей з алергічною шкірою. (Бергенді, 2012)

Частина перша: домашній пил та кліщі

Алергія - це реакція гіперчутливості, зумовлена ​​діяльністю імунної системи. На відміну від гіперреактивності, це перебільшена та неадекватна реакція імунної системи (ІС) на речовини, в даному випадку алергени, з якими ми часто стикаємось у своєму середовищі та здатні викликати гіперчутливість у генетично схильних осіб. Результатом активності ІС є не захист від несприятливого впливу алергену, а пошкодження організму реакцією, яку викликає алерген.

Алергени - це речовини, що мають переважно білкове або глікопротеїнове походження, але за певних обставин ними можуть бути також вуглеводи, ліпіди та неорганічні речовини. Теоретично алергеном може бути будь-яка речовина зовнішнього середовища. Багаторічні зусилля алергологів, а також експертів ВООЗ та Міжнародного союзу імунологічних товариств дали результатом нову номенклатуру алергенів, засновану на таксономічній приналежності джерела або біноміальної номенклатури, що використовується в рослинах, тваринах та мікроорганізмах. Кожен алерген повинен бути охарактеризований імунохімічно, послідовно, конформаційно та біологічно, лише тоді ми можемо включити його до номенклатурної системи.

Відповідно до міжнародної угоди маркування алергенів здійснюється наступним чином:

  • три букви = стать,
  • четверта буква = тип,
  • порядковий номер, у якому було розпізнано алерген.

За клінічним значенням алергени поділяються на:

a. майор - ініціюють вироблення специфічного IgE у понад 50% осіб, які мають гіперчутливість до цього алергену,
b. неповнолітній.

З правил номенклатури можна зробити висновок:

  • Алергени з меншим серійним номером, як правило, є основними алергенами,
  • алергени однакової кількості з різних споріднених видів або родів (або вищих таксономічних груп), як правило, майже однакові, тобто j. вони мають високий ступінь гомології та виявляють перехресну реактивність.

За відповідними механізмами прийому алергенів можна виділити наступні форми алергії:

  • інгаляційна алергія: при вдиханні алергенів у вигляді пилу, наприклад, пилку, побутового пилу,
  • харчова алергія: споживаючи продукти, що містять алергени, такі як полуниця, морепродукти, консерванти,
  • лікарська алергія: реакція на певні препарати, незалежно від форми їх введення, таких як таблетки, супозиторії, інфузії тощо; особливо поширеним алергеном є, наприклад, пеніцилін,
  • алергія на отруту комах: після укусу комахою, такою як бджола або оса,
  • алергія на паразитів або мікроби: при зараженні паразитами та вірусними або бактеріальними інфекціями,
  • контактна алергія: у разі контакту шкіри з алергенами, такими як нікель, кобальт, хром, косметика тощо.

Повітряно-крапельні (інгаляційні) алергени вони дуже маленькі, непомітні неозброєним оком і дуже легкі частинки, які плавають у повітрі. (Табл. No1) Найчастіше вони контактують з тілом при вдиханні. При вдиху ці частинки осідають на слизовій оболонці носа, бронхів або легенів, викликаючи риніт або астму. Розмір алергену визначає, куди він може проникнути: найбільші і найважчі частинки потрапляють в ніс, тоді як дрібніші і легші частинки потрапляють до бронхів або легенів. Повітряно-крапельні алергени в основному спричинені респіраторною алергією, такою як алергічний риніт та астма. Вони також можуть безпосередньо контактувати із зовнішніми поверхнями тіла, такими як шкіра та кон'юнктива, і, отже, можуть викликати атопічний дерматит, контактну кропив'янку або алергічний кон'юнктивіт. Алергени, присутні у зовнішньому та внутрішньому середовищі, різні, хоча люди, чутливі до різних алергенів зовнішнього та внутрішнього середовища, мають подібні симптоми.

До повітряних алергенів належать:

a. пилок (трави, дерева, трави - бур’яни),
b. домашній пил (кліщі, спори, міцелія, таргани тощо),
c. алергени ссавців та птахів,
d. гриби та актиноміцети.

Пил як алерген