собак

10.04.2016

Оскільки серед людської популяції тривалість життя котів і собак збільшується, це має наслідком те, що кількість літніх тварин-компаньонів за останні роки зросла. Понад 40% всіх тварин-компаньонів у Європі старші 7 років.

У щоденній клініці ми збираємось часто зустрічатися зі старшими та геріатричними пацієнтами. Вік, з якого ми можемо вважати дорослу собаку чи кота геріатричним або старшим, не є чітко визначеним. Ці терміни, як правило, стосуються тих пацієнтів, які перевищили дві третини своєї тривалості життя. У ці роки такі вікові захворювання, як рак та серцево-судинні, шлунково-кишкові, ортопедичні та ниркові захворювання, зустрічаються частіше.

Ймовірна тривалість життя

Тривалість життя собак залежить (серед інших) від розмір дорослої тварини. Відповідно до a Пост Кілі та ін. у 2002 році собаку з вагою дорослої особи менше 9 кілограмів можна вважати геріатричною з 11,5 років, тих між 9 і 23 кілограмами в 10 років, тих, хто має вік від 24 до 40 кілограмів з 9 років і тих, хто перевищує 40 кілограмів з 7,5 років віку. Кішки вважаються геріатричними з 10 до 12 років.

Хоча ці дані є лише орієнтовними оцінками, і є великі індивідуальні відмінності. Фізичні ознаки віку (такі як зниження активності, втрата слуху та зору тощо) можуть бути більш показовими, ніж хронологічний вік у кожного окремого пацієнта. Важко визначити всі фізіологічні зміни, які виникають внаслідок старіння, хоча багато з них були виявлені. Навіть знаючи мінливість проявів, деякі фізіологічні зміни, пов'язані зі старістю, є:

• Зниження основного обміну внаслідок поступового зменшення м’язової маси та збільшення жирової та сполучної тканини в організмі.

• Зниження загальної активності.

• Пригнічення імунної відповіді.

• Часткова втрата сенсорних можливостей: запаху, смаку, зору та слуху та погіршення структури зубів з частою відсутністю шматочків.

• Модифікація секрету та процесів травлення (слинної, шлункової, підшлункової) та рухливості шлунково-кишкового тракту (стравоходу, тонкої кишки та товстої кишки, що сприяє запорам).

• Можливі зміни травлення та кишкового всмоктування поживних речовин, що впливає на вживання їжі (ймовірно, більш виражене у котів, ніж у собак).

• Метаболічні зміни: нижча толерантність до глюкози та зміни в метаболізмі деяких жирних кислот

• Ниркові функціональні зміни (зниження здатності розріджувати та концентрувати сечу та усувати катаболічні відходи), хоча одне лише старіння не спричиняє зниження функції нирок.

• Зниження функціональних можливостей кістково-суглобової, дихальної та серцевої діяльності.

• Зниження еластичності та гнучкості шкіри. Збільшення захворюваності на кератози та новоутворення на шкірі.

• Загальний дисбаланс метаболізму, з переважанням катаболізму над анаболізмом.

Як наслідок цих змін, старі тварини досвідчені мають специфічні потреби всіх видів, також на рівні харчування можуть впливати вимоги. Мета годування літньої тварини полягає у забезпеченні дієти, яка мінімізує негативні наслідки фізіологічних змін, пов’язаних зі старістю, та обмежує наслідки процесу старіння.

В даний час не існує конкретних харчових рекомендацій для цього фізіологічного етапу, перш за все, як уже зазначалося, через велику різноманітність характеристик тварин, яких вважають гериатричними. Офіційні органи не пропонують конкретних рекомендацій для літніх тварин через брак інформації та консенсусу. Однак WSAVA, рекомендує проводити повну та більш широку оцінку харчування, ніж у дорослих людей геріатричних тварин, оскільки вони є популяцією, якій загрожує страждання від харчових змін. Ті, хто виробляє їжу для собак та котів, використовують свої знання, досвід та існуючі дослідження, щоб запропонувати відповідну їжу геріатричній тварині. На ринку представлено безліч продуктів з різними характеристиками, призначених для харчування на цій фазі життя собаки чи кота. (...)