базального шару

Базаліома (BCC, базаліома) є найпоширенішою пухлиною серед білої популяції. Вони складають 80% немеланомних пухлин шкіри. Це часто, особливо серед населення віком старше 60 років, але в інші десятиліття ми спостерігали зростання захворюваності у молодих вікових групах (1).

Частота базаліоми серед білої популяції становить 18-40% (2). Через старіння населення, ОЦК, швидше за все, має більший рівень захворюваності, ніж усі інші пухлини разом (3). Характеризується повільним експансивним зростанням, метастазуючим виключно. Незважаючи на низький метастатичний потенціал, він може поводитись локально агресивно з вторгненням навколишніх тканин, що призводить до їх спотворення або функціонального пошкодження (Рисунок 1).

Етіопатогенез

Генетичні фактори можуть також брати участь у патогенезі ОЦК, про що свідчать синдроми, пов’язані з виникненням численних ОЦК, таких як синдром Базекса або так званий базальноклітинний неоматоз - синдром Горліна-Гольца. Це рідкісне аутосомно-домінантне спадкове захворювання, яке характеризується численними базаліомами, іншими пухлинами та вродженими дефектами. Саме цей синдром допоміг прояснити молекулярну основу захворювання.

Етіопатогенетичною основою є так звана двоступенева модель канцерогенезу. Першим кроком є ​​вроджена мутація гена супресора пухлини, який сам ще не здатний викликати канцерогенез. Другий крок - спорадична мутація навколишнього середовища іншого гена, явище, яке називається втратою гетерозиготності. У даному випадку регуляторний ген "виправлений" (PCTH) на хромосомі 9q22. 3. Фізіологічна роль цього гена полягає в регулюванні внутрішньоклітинного шляху передачі їжака, одному з ключових регуляторів проліферації клітин в процесі ембріогенезу. Вважається, що інактивація гена PCTH є необхідним кроком у розвитку BCC. Втрата гетерозиготності описана у 12-69% спорадичних базаліом (6, 7, 8) (рис. 2).

Походження пухлинних клітин до кінця не вивчене. Одного разу говорили, що вони походять з базального шару епідермісу (звідси і назва базаліома). Імуногістохімічні та електронно-мікроскопічні методи пов’язували ці клітини з недиференційованими клітинами епітеліального волосяного фолікула в катагенній фазі волосяного циклу. Характерною гістологічною картиною ОЦК є циліндричні клітини з великим ядром, з атипоподібними клітинами базального шару епідермісу на периферії з тенденцією до розташування частоколів. Відповідно до архітектурного планування ми розпізнаємо такі типи: вузловий (складає близько 50% базаліоми), морфеаформний, пігментований, кістозний, інфільтративний та поверхневий. Деякі типи показані на малюнку №. 3. Одна базаліома може мати кілька характеристик росту (9).

Ми клінічно розрізняємо такі морфологічні типи базаліоми (рис. 4):

  • поверхневий/пагетоїд (sBCC),
  • вузликовий,
  • морфеаформ/склеродерміформ,
  • пігментований,
  • вегетація.

Будь-який тип може прославити.

Дерматоскопія допомагає диференціювати пухлини, крім меланоми або спіналіоми, під час діагностичного збентеження. Дерматоскопічними характеристиками базаліоми є синьо-сірі кулі та яйцеподібні гнізда, явище кленового листа на периферії, велосипедні шпіци, арборізуюча аномально розгалужена ангіектазія та виразки (рисунок 5).

Лікування

При виборі методу лікування слід враховувати гістологічний тип, розмір ураження, локалізацію пухлини, попереднє лікування, вік, фототип, загальний стан здоров’я та очікуваний косметичний результат.

Як і інші пухлини шкіри, профілактичні заходи включають захист від ультрафіолетового випромінювання. Здається, системне введення вітаміну D3 може мати профілактичний ефект (10). Метою терапії є оптимально повне видалення пухлини без рецидивів. Ризик рецидиву підвищується за допомогою деяких гістологічних ознак (характер інфільтрації, склероз, мультифокальність), центрально-лицева локалізація, локалізація у вусі та в капілярі, розмір пухлини понад 6 мм та анамнез попередньої базаліоми (1, 11).

Лікування можна розділити на:

  • хірургічні (висічення, мікрографічна хірургія Мооса, кріотерапія, кюретаж і припікання та CO2-лазер),
  • нехірургічний (місцевий іміквімод, 5-фторурацил, фотодинамічна терапія та променева терапія) (1, 12).

Хірургічний розчин є кращим при обмежених неінфільтруючих базаліомах. Перевага полягає в тому, що він дозволяє гістологічну верифікацію. Неповні висічення трапляються у 5-17% пацієнтів. Повністю вирізані інфільтративні та мікромодульні ОЦК рецидивують до 33-39% випадків. Недоліки включають втрату тканин, біль, рубці, час загоєння 3-6 тижнів та ризик зараження (14).

Кріотерапія рекомендується лише при дрібно базаліомі. Ризик рецидиву коливається від 7,5 до 16%. Недоліками є неможливість гістологічної верифікації, ризик утворення рубців та гіперпігментації (1, 12, 14).

Променева терапія призначений лише для неробочих та експансивно зростаючих ОЦК. Недоліками є ризик радіодерматиту, облисіння та вторинних злоякісних утворень шкіри (13).

Фотодинамічна терапія (ФДТ) використовує місцеве застосування фотосенсибілізатора, найчастіше амінолевулінової кислоти або метиламінолевулата. У збудженому стані фотосенсибілізатор виробляє кисневі радикали, які пошкоджують тканини пухлини. Перевагою цього методу є вибірковість щодо тканини пухлини. В інший період також застосовується фотодинамічна терапія при денному світлі.

Іміквімод запровадив новий механізм дії в першому десятилітті цього століття. Його подвійний механізм полягає в імуностимуляції вродженого та набутого імунітету та індукції апоптозу пухлинних клітин. Короткочасний ефект пояснюється апоптозом та тривалими імуномодулюючими механізмами. Іміквімод 5 разів на тиждень протягом 6 тижнів досягав гістологічного лікування поверхневих ОЦК у 82% пацієнтів (15, 16). Ефект іміквімоду 7 разів на тиждень протягом 6 тижнів зберігався у понад 93% пацієнтів після одного року (17).

Висновок

Незважаючи на те, що базаліома є пухлиною з низьким метастатичним потенціалом, вона залишається терапевтичною проблемою для дерматологів, пластичних хірургів або клінічних та променевих онкологів. Це найпоширеніша пухлина шкіри зі збільшенням захворюваності. Рання діагностика та лікування є вирішальними факторами для успішного ведення захворювання. Сучасні варіанти лікування дозволяють ефективно лікувати базаліому з урахуванням індивідуальних потреб пацієнта. Розвиток нових молекул - це обіцянка на майбутнє.