БЛОГ - шокова терапія 16.1.2012, 20.08, Тетяна Чуперкова
Новорічні постанови здебільшого стосуються спроб схуднути. Здебільшого тому, що ми хочемо догодити комусь іншому. Не заради здоров’я. Зрештою, хто би займався здоров’ям, поки воно насправді його не турбує?
Однак поки нам вдається йти своїм шляхом і не дути, як паровози, все добре. Хоча, в моєму випадку це сумнівно. Я справді страшенно страждаю навіть сидячи. Я накручую його на губи носа або на пошкоджену носову перегородку. Колега просто звикає.
Ми обоє набрали вагу. Він стверджує, що на Різдвяні свята, я думаю, протягом останніх семи років. Я виграв цей мікробій. Оскільки різдвяні свята - це сім років, це пекельна цифра. Тож ми збираємось схуднути. Я відмовився від випічки, від усієї мумії і йду бігати. Я також сміливо прописав чотириденну очищувальну дієту. Окрім того, що я нормально відчував порожнечу власного кишечника, я відчував огиду до яєць. Я маю на увазі тих курей. Я все ще приймаю інших. Про газиліон доводилося їсти під час дієти. Ну, огидно.
Колега зізнався мені, що також коригував своє меню. Він наказав не їсти більше двох-трьох солодощів на день. А якщо насправді було троє, то одна вранці, нехай вона швидше горить протягом дня. Хіба ті хлопці не щасливі істоти? Вони можуть все так красиво відрегулювати, що не страждають, коли я їм заздрю.