Євродепутати підтримали нові стандарти щодо більш детального маркування харчових продуктів в ЄС, але відмовилися маркувати шкідливу їжу червоним кольором. Натомість рекомендована щоденна кількість повинна бути чітко вказана на їжі.
Представники харчової промисловості рішуче виступили проти маркування нездорової їжі. Колір мав на меті свідчити про високий вміст жирів, цукрів чи солей. Продукти, що містять нешкідливі кількості цих речовин, будуть позначені зеленим кольором, а помірно корисні - помаранчевим кольором. Через подібність вони назвали такий знак «світлофором». Однак виробники заявляли, що їх продукція буде демонізована. Натомість Європейський союз споживачів (BEUC) підтримував триколірну систему. "Незалежне опитування показало, що постачальники вважають кольорове кодування корисним і зрозумілим способом інформування", - заявила президент BEUC Монік Гойенс.
За словами лідера британських лейбористів у парламенті Гленіса Вілмота, євродепутати заперечували їжу "на світлофорі", але чітко давали зрозуміти, що хочуть запобігти введенню споживачів в оману упаковкою продуктів.
Нові стандарти зобов’язують виробників розміщувати основні харчові цінності, включаючи вміст солі, жиру та цукру, на передній частині упаковки харчових продуктів. Законодавство оцінюватимуть і, ймовірно, доповнюватимуть міністри ЄС. Продукти, марковані системою, затвердженою законодавцями, можуть з’явитися в магазинах протягом трьох років. Малий бізнес, який має менше 100 працівників, має п’ять років, щоб запровадити більш детальне маркування.
Тривалий час переважали розбіжності щодо того, яку конкретну інформацію повинні надати виробники на упаковці. Хоча споживачі хочуть отримати інформацію про загальний вміст солі, цукру та жиру в упаковці харчових продуктів, виробники воліють вказувати лише вміст калорій, а рішення про додавання харчової цінності до їжі залишається на їх розсуд. Вони побоюються, що нове законодавство покладе на них надмірне бюрократичне навантаження. Відповідно до пропозиції, схваленої членами Європейського парламенту, виробники повинні надати інформацію про вміст жирів (насичених і ненасичених), вуглеводів, цукрів, солей, білків і клітковини на 100 мл, 100 г або іншу порцію їжі.
Довго тривала дискусія щодо того, вказувати харчові цінності на 100 г або окремі порції. Експерти сходяться на думці, що для таких продуктів, як йогурти або шоколадні батончики, практичніше повідомляти про харчову цінність однієї порції. Однак у випадку упаковки печива або безалкогольних напоїв важко визначити, скільки споживач споживає в середньому - це аргументували прихильники харчової інформації на 100 г або 100 мл. Нарешті Комісія погодилася на обидва варіанти.
Позначення країни походження на упаковці харчових продуктів також є проблематичним. Уповноважені та члени Європарламенту погодились, що виробники часто надають оманливу інформацію про те, де було вироблено їжу. Наприклад, походження бекону, який походить від свиней, вирощених у Данії, згадується як британське, хоча у Великобританії пройшов лише завершальний етап виробництва або переробки. Виробники повинні будуть вказувати країну походження на упаковці м’яса та молочних продуктів, риби, фруктів та овочів. Також споживач зможе прочитати на упаковці, де саме утримувались тварини.
Після нового також встановлюється мінімальний розмір шрифту на упаковці харчових продуктів. Комісія пропонує розмір шрифту 3 мм. Прихильники більш жорстких правил щодо маркування харчових продуктів часто стверджують, що зростає кількість звичайних європейців. Споживачі кажуть, що їм потрібно достатньо інформації, щоб прийняти правильне рішення.