Випускник права в Університеті Коменського в Братиславі. Раніше він працював у адвокатській конторі, нині працює старшим секретарем суду в окружному суді.
Наскільки роботодавець може наказувати працівникові виклик? Які вимоги вимагає працівник, який виконує час чергування?
Деякі посади нерозривно пов’язані з часом виклику працівника. Без часу виклику виконання необхідних завдань, пов’язаних з даною робочою позицією, може бути поставлене під загрозу.
Питання про час виклику працівника регулюється Трудовим кодексом (стаття 96 Закону № 311/2001 Coll.). Відповідне положення закону визначає, коли можна говорити про час виклику працівника, але воно також регулює вимоги (винагороду) працівників за виконання часу виклику.
Коли працівник виконує час чергування
Під терміном дежурства розуміється готовність працівника негайно приступити до виконання роботи в момент необхідності виконати цю роботу. У разі часу виклику працівник в першу чергу зобов’язаний перебувати в місці, яке легко доступне роботодавцю. Якщо працівник не поважає регулювання часу виклику, можна говорити про порушення трудової дисципліни.
Трудовий кодекс передбачає, що час виклику - це той випадок, коли роботодавець у виправданих випадках наказує працівникові організувати необхідні завдання або домовляється з ним залишатися поза робочим графіком та понад визначений тижневий робочий час, що виникає внаслідок заздалегідь визначеного графік робочого часу в призначеному місці і був готовий виконувати роботи за трудовим договором.
З вищевикладеного випливає, що умовами часу виклику є:
- регулювання часу виклику або угода з працівником,
- час виклику необхідний для забезпечення необхідних завдань,
- перебування працівника в певному місці та водночас готовність до роботи,
- час виклику виходить за рамки графіка роботи і перевищує вказаний тижневий робочий час.
Приклад часу виклику:
Адріан працює лікарем у медичному закладі зі звичайним робочим часом з понеділка по п’ятницю з 8:00 до 16:00. Однак роботодавець наказав йому бути вдома кожну другу суботу з 8:00 до 12:00 і готовий прийти на роботу, якщо це необхідно для термінової операції. У цьому випадку виконуються всі умови для виклику.
Приклад ситуації, коли немає часу виклику:
Адріан працює лікарем у медичному закладі зі звичайним робочим часом з понеділка по п’ятницю з 8:00 до 16:00. Одного разу Адріан добровільно залишився на роботі довше. У даному випадку говорити про час виклику не можна, оскільки умовою замовлення роботодавцем часу виклику, відповідно. не було домовленості між роботодавцем та працівником про чергування.
Неактивна частина часу виклику
Час чергування працівника необхідно розділити на неактивну та активну частину. З цього також випливають інші факти, напр. претензії працівника щодо часу виклику або чи вважається час виклику робочим часом.
Під терміном неактивна частина часу виклику слід розуміти період часу, протягом якого працівник готовий виконувати роботу, але не виконує роботу. Неактивну частину часу виклику можна розділити на два випадки, якщо:
- працівник залишається на роботі і готовий виконати роботу, але він не виконує роботу - цей час вважається робочим часом. У такому випадку працівник має право на заробітну плату за кожну годину перебування у виклику у розмірі пропорційної частини базової складової заробітної плати, але принаймні у розмірі мінімальної погодинної заробітної плати. Роботодавець може домовитись з працівником про надання йому компенсаційної відпустки за час виклику. У такому випадку працівник має право на заробітну плату відповідно до першого речення та годину компенсаційної відпустки за годину цього часу чергування. Однак на час оформлення компенсаційної відпустки зарплата йому вже не належить, це так звана неоплачувана компенсаційна відпустка.
- працівник залишається у домовленому місці поза робочим місцем і готовий виконати роботу, але не виконує роботу - цей час не вважається робочим часом. За кожну годину неактивної частини часу виклику поза робочим місцем працівник має право на компенсацію щонайменше 20% мінімальної заробітної плати в євро за годину.
Приклад зарплати за неактивну частину часу виклику без домовленості про відпустку:
Пітер працює робітником з експлуатації доріг із погодинною оплатою праці шість євро. Взимку він чергує на вихідних. Роботодавець наказав йому залишатися на робочому місці. Вони не погодились, що роботодавець надасть Петру компенсаційну відпустку за час виклику. За один день Петро виконав 12 годин неактивного чергування на робочому місці. Натомість він має право на заробітну плату у розмірі пропорційної частини основної заробітної плати, тобто у розмірі 72 євро (12 годин х шість євро).
Приклад заробітної плати за неактивну частину часу чергування з компенсаційною відпусткою:
Пітер працює робітником з експлуатації доріг із погодинною оплатою праці шість євро. Взимку він чергує на вихідних. Роботодавець наказав йому залишатися на робочому місці. Вони домовились про запасну відпустку на час виклику. Петро виконував 12 годин неактивного чергування на робочому місці. У такому випадку Петро має право на заробітну плату у розмірі пропорційної частини основної заробітної плати (знову 72 євро) та, крім того, за кожну годину перебування у виклику, годину компенсаційної відпустки, тобто загальну суму 12 годин компенсаційної відпустки. Однак Петро не має права на зарплату за вичерпану компенсаційну відпустку, тобто він не отримає жодної зарплати за певний день. Якби Петру також платили за час, який він взяв на компенсаційну відпустку, його загальна винагорода за час виклику становила б суму винагороди за час виклику (заробітна плата, що дорівнює частці основної заробітної плати) та заробітну плату за беручи компенсаційну відпустку. Це означало б вищу винагороду за час виклику, ніж за виконання самої роботи.
Приклад заробітної плати за неактивну частину часу виклику поза робочим місцем:
Адріан працює лікарем у медичному закладі зі звичайним робочим часом з понеділка по п’ятницю з 8:00 до 16:00. Однак роботодавець наказав йому бути вдома кожну другу суботу з 8:00 до 12:00 і готовий прийти на роботу, якщо це необхідно. Вони не домовились про вищу винагороду за час виклику. Протягом місяця Адріан виконуватиме вісім годин неактивного чергування поза робочим місцем, за що Адріан має право на 20% мінімальної погодинної заробітної плати, яка на 2019 рік становить 2 989 євро/годину (20% з яких становить 0,5978 євро ). О восьмій годині зарплата за це чергування поза робочим місцем становить 4,78 євро.
Активна частина часу виклику
З іншого боку, якщо працівник фактично виконує роботу під час виклику, ми говоримо про активну частину часу виклику. Під цим терміном слід розуміти час, коли працівник виконує роботу протягом замовленого або погодженого часу чергування. Таким чином, час чергування змінюється на фактичне виконання роботи. Цей час вважається понаднормовим. Детальніше про понаднормову роботу ви можете прочитати у статті Понаднормова робота працівників - її умови та обсяг.
За такий час виклику працівник має право на заробітну плату та допомогу в заробітній платі в розмірі 25% (за ризикову роботу до 35%) або отримання компенсаційних відпусток (а також за понаднормову роботу).
Приклад активної частини часу виклику та заробітної плати за нього:
Пітер працює робітником з експлуатації доріг із погодинною оплатою праці шість євро. Взимку він чергує на вихідних. Через шість годин поза робочим місцем роботодавець зв’язується з ним по телефону, щоб прийти на робоче місце. На завершення роботи йому пішло шість годин. Повернувшись додому, він продовжує виклик ще 12 годин. У цьому випадку з 24 годин 18 годин представляють неактивну частину часу виклику поза робочим місцем (за що Петро має право на заробітну плату не менше 20% від мінімальної погодинної заробітної плати), а шість годин є активною частиною часу виклику, тобто виконання роботи. За цю роботу Петро має право на заробітну плату в розмірі шести євро/годину роботи, а також виплату заробітної плати в розмірі 1,25 євро/годину роботи (25% від суми шести євро).
Обсяг часу виклику
КЗпП також визначає обсяг часу виклику, тобто максимальний час, протягом якого працівник може виконувати час виклику. За один тиждень роботодавець може наказати працівникові перебувати на виклику максимум вісім годин, а протягом календарного року - максимум 100 годин. Однак, якщо працівник погоджується на чергування, цей діапазон може бути перевищений, тобто працівник може після домовленості, напр. виконувати чергування поза робочим місцем також у межах 10 годин на тиждень або 200 годин на календарний рік.
Однак не слід забувати, що час виклику на робочому місці обчислюється робочим часом, який обмежений протягом тижня (макс. 48 годин, для медичних працівників - 56 годин на тиждень). Активний час виклику вважається понаднормовою роботою, яка також обмежена. Отже, незважаючи на те, що Трудовий кодекс не обмежує час виклику в угоді, необхідно дотримуватися обмежень щотижневого робочого часу та понаднормової роботи.
Приклад обсягу часу виклику:
Для календарного року (для спрощення 52 повних календарних тижнів) доступна кількість робочих годин відповідно до § 85 пар. 9 КЗпП 2496 годин (52 х 48 - середній тижневий робочий час працівника, включаючи надурочні роботи, не може перевищувати 48 годин). Щотижневий робочий час, напр. 37,5 годин за 52 тижні, кількість робочих годин для працівника становитиме 1950 годин (37,5 х 52). Таким чином, можна використовувати в цілому 546 робочих годин на рік (2496 - 1950 = 546) для понаднормових робіт та часу виклику. Якщо він виконував понаднормову роботу в повному обсязі (400 годин), час виклику на робочому місці (час виклику не враховується до робочого часу) збільшиться на 146 робочих годин на рік (це погоджений час виклику, оскільки можна замовити максимум до 100 годин на рік). Не має значення, чи справді працівник виконував роботу під час виклику на робочому місці чи ні, оскільки незалежно від того, чи є вона неактивною чи активною частиною, цей час включається до робочого часу.
Хто не може виконувати чергування
Час чергування не можна замовити або погодити з будь-яким працівником. КЗпП виключає певні групи працівників, які не можуть виконувати роботу за викликом. Мова йде про:
- неповнолітні працівники, тобто до 18 років,
- підрядники, тобто працівники, що виконують роботу на підставі договору про роботу, виконану поза трудовими відносинами - угоди про виконання роботи, про неповний робочий день студентів та про трудову діяльність,
- вагітна жінка, жінка чи чоловік, які доглядають за дитиною у віці до трьох років, одинока жінка або одинокий чоловік, який доглядає за дитиною віком до 15 років - роботодавець не може наказати такому працівникові бути на виклику. Однак можна домовитись з ними про час виклику, тому вони повинні погодитися на це.