Під час тромбозу глибоких вен із крові на певній стадії стопи або тазової вени утворюється тверда грудка, яка за короткий або тривалий час може просочитися в легені під час циркуляції вен. Може існувати ризик виникнення небезпечних для життя пухлин, що може призвести до симптомів, що загрожують життю. Існують фактори ризику, які схильні до глибокого тромбозу. Сюди входять, але не обмежуючись цим, похилий вік, тривалий відпочинок (госпіталізація, нездатність рухатися), злоякісні новоутворення, тромбози блювоти в анамнезі та злоякісні новоутворення.
Виходячи лише з симптомів, лікарі здатні правильно визначити наявність або відсутність глибокого тромбозу лише приблизно в половині випадків, тому при необхідності слід проводити подальші дослідження для з’ясування ситуації. Від цього також може залежати життя пацієнта, оскільки набряковий тромбоз внаслідок глибокого тромбозу є більш поширеним, якщо пацієнт не отримує відповідної терапії, але ризик втрати блювоти через непритомність небезпечний.
Вищезазначена венографія використовується для діагностики глибоких тромбозів. У цьому випадку рентгеноконтрастний матеріал подається через катетер до опускаючої системи стопи, а потім рентгенологічно. Отримане зображення дозволяє фахівцеві в даній галузі точно визначити місце тромбозу. Однак для приблизно 20-25 відсотків пацієнтів з різних причин (ожиріння, набряки, целюліт) венографія не дає якісної картини системи підросту. Застосування контрастних речовин, як і всі медичні процедури, має ризики для здоров'я (наприклад, алергічні реакції), але їх значення значно переважає ризик нерозпізнаного глибокого тромбозу.
Для діагностики захворювання також може бути проведене неінвазивне ультразвукове дослідження, тобто не потрібно втручання в організм пацієнта, а також так звана сцинтиграфія з використанням радіоактивних ізотопів.
У минулому МРТ застосовували для лікування глибоких тромбозів. Цей пристрій особливо важливий у тих випадках, коли венографія або УЗД не дають надійних, однозначних результатів. МРТ не є інвазивним на будь-якому іншому рівні. Його застосовують у сильному магнітному полі за допомогою радіохвиль у заздалегідь визначених площинах, щоб зробити шари всередині людського тіла.
Лікарі Ноттінгемського університету в США Д. Фрейзер та його колеги цікавились, чи є МРТ настільки надійним скринінговим методом, як венографія. До них увійшов 101 пацієнт із підозрою на тромбоз нижніх кінцівок. Окрім традиційної венографії, у 48 випадках проводили МРТ. Сканування МРТ вивчав досвідчений лікар-рентген та інший лікар, проте останній не був спеціалістом у цій галузі. Також важливим моментом було те, що ніхто з них не знав діагнозу досліджуваних пацієнтів та результатів венографії.
Також професію здивували результати двох фахівців: лікар-рентген встановив існування глибокого тромбозу з 96-відсотковою точністю, тоді як його колега визначив наявність глибокого тромбозу з 94-відсотковою точністю. Відповідно до цього МРТ у цій галузі дав практично такі ж надійні результати, як і венографія. Однак одна з головних переваг, відсутність побічних ефектів, стає значною мірою марною навіть у розвинутих країнах через високу вартість вимірювань, а також обмежену доступність обладнання для МРТ.