водорозчинних вітамінів

Вітаміни - це органічні, біологічно активні речовини, необхідні для життя в невеликих кількостях. Ми можемо охарактеризувати їх як наріжні камені нашого здоров’я. Вони належать до основних речовин, організм не може їх синтезувати, або синтезує лише в недостатній кількості. Вітаміни не є джерелом енергії, але більшість відіграє незамінну роль у процесах проміжного обміну речовин, а їх відсутність або повна відсутність специфічних метаболічних порушень.

Гіповітаміноз

Стан організму, пов’язаний з дефіцитом певного вітаміну або вітамінів, називається гіповітамінозом або авітамінозом, залежно від ступеня тяжкості. Гіповітаміноз - це стан відносного дефіциту певного вітаміну (наприклад, як наслідок одностороннього харчування). Авітаміноз - важчий стан, він зустрічається рідше, характеризується повною нестачею вітамінів.

Фактори, що викликають авітаміноз в організмі

а) Скорочення пропозиції
b) Розлад всмоктування (порушення секреції жовчі, порушення слизової оболонки ЖКТ)
в) Дія наркотиків
г) Захворювання печінки (печінка має знижену здатність зберігати їх)
д) Періоди, коли потреба у вітамінах вища - період росту, вагітність, інфекційні захворювання тощо.

Гіпервітаміноз

На додаток до перерахованих вище станів гіповітамінозу та авітамінозу, в нашому організмі також може виникнути протилежний стан - надлишок вітамінів. Цей стан називається гіпервітамінозом. Це хвороба, яка в основному вражає жиророзчинні вітаміни, тобто ті, які наш організм може зберігати в печінці. Гіпервітаміноз водорозчинних вітамінів трапляється дуже рідко, оскільки вони дуже швидко виводяться із сечею. Тому слід подбати про те, щоб уникати надмірного вживання жиророзчинних вітамінів, враховуючи кількість комерційних вітамінних таблеток та добавок.

Гіпервітаміноз А - проявляється головним болем, анорексією, збільшенням печінки, лускатим дерматитом, випаданням волосся.
Гіпервітаміноз D - найчастіше проявляється втратою ваги або печінковою недостатністю.
Гіпервітаміноз К - характеризується шлунково-кишковими розладами та анемією.

Якщо ми хочемо включити речовину серед вітамінів, вона повинна відповідати двом основним критеріям:
Це повинен бути органічний харчовий компонент, який не можна класифікувати як цукор, жири, білки та мінерали.
Організм не може його виробляти, тому це залежить від надходження його в їжу. Тому, наприклад, вітамін С - це вітамін для людини, але для більшості тварин, які можуть синтезувати його у власному організмі, це не вітамін.
Ми вважаємо найважливішим розподілом вітамінів їх розчинність у воді або жирі.

1. жиророзчинні вітаміни

До цієї категорії ми зараховуємо вітаміни A, D, E, K і F. Жиророзчинні вітаміни потребують у харчуванні певної кількості ліпідів, і їх розсмоктування може суттєво погіршитися при панкреатичній ліпазі та дефіциті жовчі. Як ми вже згадували, організм може зберігати їх у печінці, тому ми не залежамо від їх щоденного споживання. Вітаміни А і D зв’язані з конкретними транспортними білками в крові та можуть бути токсичними при високих дозах.

2. Водорозчинні вітаміни

До цієї групи належать вітаміни групи В та вітамін С. Як уже зазначалося, жиророзчинні вітаміни можуть зберігатися нашим організмом, на відміну від водорозчинних вітамінів (крім вітаміну В12). Тому організм залежить від щоденного споживання цих вітамінів. Оскільки це водорозчинні вітаміни, будь-який надлишок цих вітамінів може бути відносно легко виведений організмом, особливо шляхом виведення їх із сечею.

Автор статті - доктор спортивної кінантропології мгр. Матус Кобульніцький, доктор філософії. Посилання, використані в статтях автора, в основному беруться з баз даних наукових статей та підтверджених досліджень, таких як PubMed, Scopus, Web of Science.

Жак, Ф. 2005. Харчування для продуктивності та здоров’я. Братислава: АГЕНТСТВО ICM 2005. 140 с. ISBN 80-969268-2-9
Яворка, К. та ін. 2009. Медична фізіологія. Мартін: Освета 2009. 742 с. ISBN 978-80-8063-291-5
Бергенді, Ľ. та ін. 1997. Основи біологічної хімії та ензимології. Братислава: Palaestra 1997. 385 с. ISBN 80-88718-05-8
Турецький, Л. 2008. Медична біохімія 2. Братислава: Асклепіос 2008. 216 с. ISBN 978-80-7167-123-7