Ракель Берроуз А. (1), Медардо Бурґеньо А. (1,2), Лора Лейва Б. (1)
(1) Дитяча ендокринологічна група, Громадське харчування.
Інститут харчування та харчових технологій (INTA), Університет Чилі.
(2) Педіатрична служба, лікарня Карабінерос-де-Чилі.

Ключові слова: ожиріння немовлят та неповнолітніх; Стандарти ІМТ; біологічний ризик.

Ця робота була отримана 10 березня 2003 року та прийнята до друку 6 квітня 2003 року.

ВСТУП

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) вважає ожиріння серед дітей хронічним захворюванням через ризик його продовження та розвитку діабету 2 типу та атеросклеротичної ішемічної хвороби серця у зрілому віці (1). Ці захворювання є основними причинами смерті серед дорослого населення Чилі. Поздовжні дослідження показують, що метаболічні порушення (дисліпідемія та резистентність до інсуліну), які супроводжують дітей із надмірною вагою, передують цим захворюванням (2, 5). Американська академія педіатрії рекомендує лікувати всіх дітей, що страждають ожирінням та надмірною вагою, що мають сімейний анамнез діабету 2 типу або ішемічної кардіопартії, однією з основних цілей є корекція пов'язаних з цим метаболічних порушень, оскільки це буде найкращою стратегією зменшення захворюваності та смертності від цих хвороб (6).

Поширеність та величина метаболічних розладів, пов’язаних із надмірною вагою, безпосередньо корелюють із більшим розвитком жирової тканини. У дітей було встановлено, що близько 30% жиру в організмі буде критичним межею для ризику гіперхолестеринемії, підвищеного артеріального тиску та гіперінсулінізму (7-9).

Існує кілька стандартів ІМТ у дітей та підлітків. Найчастіше використовуються американські стандарти CDC-NCHS, які відповідають групі з 9 поперечних досліджень, проведених між 1970 і 1994 роками в різних штатах США NCHS (вони включають NHANES II та NHANES III). Вибірка складається з 66 772 дітей обох статей, білих, чорних, латиноамериканців та азіатів віком від 5 до 17 років (18).

Міжнародна робоча група з питань ожиріння (IOTF) нещодавно запропонувала новий показник ІМТ для оцінки надмірної ваги у осіб молодше 18 років (19). Цей стандарт об'єднує вибірку з понад 100 000 дітей з різних країн (включаючи NHANES III), і його метою було створити універсальний довідник для діагностики надмірної ваги та ожиріння. Використовуючи регресивну математичну модель, ІМТ розраховували для кожного віку, виходячи з ІМТ 25 та 30 з 18 років, щоб визначити надмірну вагу та ожиріння відповідно. Отримані таким чином точки відсікання процентилю ІМТ у випадку ожиріння відповідають процентилям від 97 до 99 референтних популяцій. Таким чином, значення ІМТ для оцінки надмірної ваги та ожиріння вищі, ніж у CDC/NCHS.

Ми були зацікавлені у порівнянні чутливості цих 2 стандартів ІМТ для виявлення метаболічних розладів, пов’язаних із надмірною вагою, для того, щоб надати вихідну інформацію, яка дозволить отримати більш біологічний, ніж статистичний діагноз дитячого ожиріння.

МАТЕРІАЛ І МЕТОД

У 259 дітей обох статей у віці від 5 до 17 років, які проконсультувались у Діагностичному центрі INTA (CEDINTA) щодо надмірної ваги, при надходженні вимірювали: ІМТ (вага/зріст 2) за допомогою іспаномовної прецизійної електронної ваги з включеним скосом, 4 шкірні складки (біпіпітальна, триципітальна, підлопаткова і надбрюхова) із суппортром Ланге, холестериновим профілем (КТ, Кол-ЛПНЩ, Кол-ЛПВЩ, тригліцериди) із використанням сухої аналітичної методології (Vitros, Johnson & Johnson, Clinical diagnostics Inc) та базальної інсулінемії та Через 2 години після перорального перевантаження глюкозою (1,75 г глюкози на кг маси тіла, максимум 75 г) методом радіоімунологічного аналізу (RIA Diagnostic Products Corporation), для чого натщесерце витягнуто 10 мл венозної крові та 3 мл після перевантаження.

Харчовий статус оцінювали за ІМТ відповідно до статі та віку за допомогою стандарту CDC-NCHS, який кваліфікується як людей із ожирінням із ІМТ> 95 п., Та стандарту IOFT, який кваліфікується як осіб із ожирінням, ІМТ яких знаходиться в каналі ІМТ 30 процентилів 18 років. Харчовий статус також оцінювали відповідно до відсотка загального жиру в організмі (% GCT) за допомогою рівняння Вестерте та Дейренберга, яке використовує суму 4 шкірних складок (20). Суб'єкти з% ? 30 TQM, оскільки це гранична точка, пов’язана з найвищим біологічним ризиком у дітей (7-9).

Загальний холестерин класифікували як гіперхолестеринемію ? 200 мг/дл, до холестерину ЛПНЩ ? 130 мг/дл і тригліцериди по 125 мг відповідно до критеріїв ВООЗ (21). Чи вважали базальні значення інсуліну гіперінсулінізмом ? 20 ОД/мл і після глюкози ? 60 ОД/мл, згідно з критеріями ВООЗ (22).

Для статистичного аналізу використовувались прості таблиці непередбачених ситуацій, що оцінювали зв'язок між якістю харчового статусу та метаболічним розладом за Chi 2 та співвідношенням шансів та валідністю кожного стандарту для виявлення метаболічних розладів через чутливість, специфічність та помилкові негативні наслідки. Р (95) вважався значущим у порівнянні з тими, що класифікуються як надмірна вага, та 4% помилкових негативних негативних наслідків. Чутливість ІМТ p95 для виявлення вихідного гіперінсулінізму був вищим (0,96), ніж для інших розладів (від 0,80 до 0,91), з низькою специфічністю для всіх параметрів (від 0,14 до 0,15).


чутливість

У таблиці 3 наведено той самий аналіз для стандарту IOTF. Не було зв’язку між якістю надмірної ваги та наявністю або ризиком гіперхолестеринемії, гіпертригліцеридемії та гіперінсулінізму через 2 години після глюкози. Відсоток фальшивих негативів коливався між 18,3 і 22,2%. Існував значний зв’язок між якістю харчового статусу та наявністю вихідного гіперсинсулінізму з ризиком у 4,5 рази вищим у суб’єктів порівняно з пацієнтами із надмірною вагою та 15,1% помилкових негативних негативних наслідків. Чутливість граничної точки ІМТ, еквівалентна 30 з 18 років, до скринінгових суб'єктів із порушеннями обміну речовин була однаковою для всіх біохімічних показників і коливалась між 0,78 і 0,82, а специфічність також була подібною (між 0,29 і 0,30).



У таблиці 4 наведено обґрунтованість та чутливість 30% ГКТ для діагностики дисліпідемії та гіперінсулінізму. Не було зв’язку між якістю% GCT (2 та коефіцієнтом коефіцієнтів (OR) R, валідність, чутливість та специфічність оцінювали для дослідження метаболічних порушень за цими трьома критеріями. Було 25% гіпер КТ, 24, 2 % гіперкол- ЛПНЩ, 20,5% гіпер Ins b і 39,5% гіпер Ins 2 години. Поширеність ожиріння та/або надмірна вага була суттєво пов'язана (p < 0.000) al criterio utilizado para calificarlos. No se encontró asociación entre la calidad del exceso ponderal y el riesgo de dislipidemia, ni hipersinsulinismo post sobrecarga al utilizar los estandares CDC-NCHS e IOTF. En los obesos el riesgo de hipersinsulinismo basal fue 4.8 y 4.5 veces mayor respectivamente. El punto de corte ž 30% GCT mostró la mayor sensibilidad y validez estadística para la pesquiza del hiperinsulinismo tanto basal como postsobrecarga de glucosa.

Ключові слова: дитяче ожиріння, стандарти ІМТ, біологічний ризик.

Адресна кореспонденція:
Доктор Ракель Берроуз А.
Ліван 5524 - Макул
Телефон: 678 1492
Факс: 221 4030
Електронна адреса: [email protected]

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Фрідман Д.С., Сердула М.К., Кеттель К.Л. Наслідки для дорослих ожиріння у дітей. При ожирінні в дитячому та юнацькому віці. Chen CH, Dietz W Ed. Lippincott Williams and Wilkins. Філадельфія. Серія семінарів з харчування Nestllé. Програма педіатрів том 49, 2002; с. 63-82. [Посилання]

2. Must A, Jacques P, Dallal G, Bajema C, Dietz W. Довготривала захворюваність та смертність підлітків із зайвою вагою. Продовження Гарвардського дослідження зростання. N Engl J Med 1992; 327: 1350-1355. [Посилання]

3. Дітц В. Наслідки ожиріння для здоров’я серед молоді: прогнози дитячого віку для захворювань дорослих. Педіатрія 1998; 108 (3): 518-525S. [Посилання]

4. Freedman D, Kettel-Khan L, Dietz W, Srinivasan S, Berenson G. Зв'язок дитячого ожиріння з факторами ризику ішемічної хвороби серця у зрілому віці. Дослідження серця Богалуси. Педіатрія 2001; 108 (3): 712-718. [Посилання]

5. Лауер Рм, Лі Дж, Кларк В.Р. Фактори, що впливають на взаємозв'язок між рівнем холестерину в дитинстві та дорослими: дослідження Мускатина. Педіатрія 1988; 82: 309-318. [Посилання]

6. Barlow S.E., Dietz W.H., Оцінка ожиріння та лікування: Рекомендації експертного комітету. Педіатрія 1998; 102 (3): напр. 29 [Посилання]

7. Dwyer T, Blizzard CL. Визначення ожиріння у дітей за біологічною кінцевою точкою, а не за розподілом популяції. Int J Obes 1996; 20: 472-480. [Посилання]

8. Williams D, Going S, Lohman T, et al. Вгодованість тіла та ризик підвищення артеріального тиску, загального співвідношення холестерину та ліпопротеїдів у сироватці крові у дітей та підлітків. Am.J Public Health 1992; 82 (3): 358-363. [Посилання]

9. Хіггінс Р, Говер Б, Хантер Г, Горан М. Визначення ожиріння, пов’язаного зі здоров’ям, у дітей перед пубертатом. Obes Res 2001; 9 (4): 233-240. [Посилання]

10. Дітц В.Х., Робінзон Т.Н. Використання індексу маси тіла (ІМТ) як показника надмірної ваги у дітей та підлітків J Pediatr 1998; 132: 191-6. [Посилання]

11. Даніельс SR., Khoury PR., Morrison JA. Корисність індексу маси тіла як показник жирності тіла у дітей та підлітків. Відмінності за расою та статтю. Педіатрія 1997; 99: 804-7 [Посилання]

12. П’єтробеллі А, Віра М.С., Девід Б.А., Галлахер Д та ін. Індекс маси тіла як показник ожиріння серед дітей та підлітків: Валідаційне дослідження. J Pediatr 1998; 132: 204-10. [Посилання]

13. Діаз Е, Берроуз Р, Муццо С, Галгані Дж, Родрігес Р. Харчова оцінка підлітка за допомогою Індексу маси тіла (ІМТ) за стадією пубертату. Rev Chil Pediatr 1996; 67 (4): 163-8. [Посилання]

14. Hubert h., Feinleib M., Mcnamara P., Castell W. Ожиріння як незалежний фактор ризику серцево-судинних захворювань. 26-річне спостереження за учасниками дослідження серця Фреміхема. Тираж 1983; 67 (5): 968-977. [Посилання]

15. Gidding SS., Bao W, Srinivasan S., Berenson G. Вплив світських тенденцій ожиріння на фактори коронарного ризику у дітей: дослідження серця Богалуси. J.Pediatr 1995; 127: 868-74. [Посилання]

16. Дітц В.Х., Робінзон Т.Н. Використання індексу маси тіла (ІМТ) як показника надмірної ваги у дітей та підлітків. J Pediatr 1998; 132; (2): 191- 6. [Посилання]

17. Kain J, Uauy R, Vio F, Albala C. Тенденції поширеності надмірної ваги та ожиріння у чилійських дітей: порівняння трьох визначень. Eur J Clin Nutr 2001; 56: 200-4. [Посилання]

18. CDC/NCHS (2000). Графіки зростання CDC: США. http://www.cdc.gov// діаграми зростання. Опубліковано 30 травня 2000 року в Інтернеті. [Посилання]

19. Cole T, Bellizi K, Flegal M, Dietz WH. Встановлення стандартних визначень щодо надмірної ваги та ожиріння у всьому світі: міжнародне опитування. British Med J 2000; 320: 1-6. [Посилання]

20. Deurenberg P, Westrate JA, Seidell JC. Індекс маси тіла як показник жирності тіла: формули прогнозування віку та статі. Британець Дж. Nutr. 1991; 65: 105-14. [Посилання]

21. Холестерин у дитячому віці (RE9805). Рекомендація Американської академії педіатрії. Педіатрія 1998; 101 (1): 141-7. [Посилання]

22. Beck-Nielsen H та Європейська група з вивчення інсулінорезистентності (EGIR). Загальна характеристика синдрому інсулінорезистентності. Наркотики 1999; 58 (Suppl1): 7-10. [Посилання]

23. Фрейн К.Н. Синдром жирової тканини та інсулінорезистентність. Proc Nutr Soc 2001; 60: 375-80. [Посилання]

24. Келлі Д.Є., Вільямс К.В., Прайс Дж. К., МакКоланіс Т.М. та ін. Плазмові жирні кислоти, адипозитія та дисперсія резистентності до інсуліну скелетних м’язів при діабеті типу 2. JCEM 2001; 86: 5412-19. [Посилання]

25. Цвейг Мх, Кемпбелл Г. Діаграми робочих характеристик приймача (ROC): Фундаментальний інструмент оцінки в клінічній медицині. Clin Chem 1993; 39 (4): 561-77. [Посилання]

Весь вміст цього журналу, крім випадків, коли він ідентифікований, підпадає під ліцензію Creative Commons

La Concepción # 81 - Офіс 1307 - Провіденсія

Тел./Факс: (56-2) 2236 9128


[email protected]