Лікувальна дія.
Властивості.
Це аналог цитидину, який виявляє активність in vitro та in vivo проти цитомегаловірусу людини (HCMV), який належить до сімейства Herpesviridae. Цидофовір потрапляє в клітини шляхом ендоцитозу і фосфорилюється до монофосфату, а згодом до цидофовіру дифосфату. Цей активний метаболіт пригнічує реплікацію ЦМВ шляхом селективного інгібування полімераз, відповідальних за синтез вірусної ДНК. Цидофовір дифосфат зберігається в клітинах з періодом напіввиведення від 17 до 65 годин. Після відбору in vitro культур ЦМВ, стійких до ганцикловіру, спостерігалася перехресна резистентність між ганцикловіром та цидофовіром з відібраними до ганцикловіру мутаціями гена ДНК-полімерази CMV. Не спостерігали перехресної резистентності між фоскарнетом та цидофовіром з мутантами, відібраними фоскарнетом, а мутанти, відібрані цидофовіром, мали мутацію гена ДНК-полімерази та перехресну резистентність ганцикловіру, але були чутливими до фоскарнету. Основний шлях елімінації цидофовіру - через ниркову екскрецію у незміненому вигляді, через клубочкову фільтрацію та канальцеву секрецію.
Показання.
Цитомегаловірусний ретиніт у пацієнтів із синдромом набутого імунодефіциту (СНІД) та без ниркової недостатності.
Дозування.
Початкова доза: 5 мг/кг маси тіла, що вводиться шляхом внутрішньовенної інфузії з постійною швидкістю протягом 1 години, один раз на тиждень протягом двох тижнів поспіль. Підтримуюча доза: 5 мг/кг маси тіла, що вводиться шляхом внутрішньовенної інфузії з постійною швидкістю протягом 1 години, раз на два тижні.
Побічні реакції.
Основні побічні реакції включають протеїнурію, астенію, нудоту, блювоту, висип, нейтропенію, лихоманку, задишку, пневмонію, увеїти та ірити.
Застереження та попередження.
Взаємодія.
Пробенецид взаємодіє з метаболізмом або нирковою канальцевою секрецією багатьох препаратів, таких як ацетамінофен, ацикловір, інгібітори конвертуючого ферменти ангіотензину, аміносаліцилова кислота, барбітурати, бензодіазепіни, буметанід, клофібрат, метотрексат, фамотидин, фуросемід, нестероїдний ангіотензид. . Пацієнтам, які отримують зидовудин, слід тимчасово призупинити або зменшити дозу на 50% у дні прийому цидофовіру, оскільки пробенецид зменшує метаболізм зидовудину. Взаємодія з пробенецидом та препаратами проти ВІЛ, включаючи інгібітори ВІЛ-протеази, не досліджувалося в клінічних дослідженнях.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до препарату, супутнє лікування потенційно нефротоксичними препаратами та ниркова недостатність, що визначаються креатиніном у сироватці> 133 м моль/л (> 1,5 мг/дл), кліренсом креатиніну ≤0,92 мл/с (≤55 мл/хв) або протеїнурією ≥100 мг/dl.
Передозування.
У разі передозування рекомендується вводити пробенецид та піддавати пацієнта інтенсивному зволоженню протягом 3 - 7 днів.