ДЕКСТРОМЕТОРФАН
ОПИС
Декстрометорфан - це перорально активний препарат, який використовується як протикашльовий засіб. Незважаючи на те, що декстриметорфан хімічно пов’язаний з опіоїдними агоністами, декстрометорфан не має фармакологічних властивостей агоністів опіатів, не викликає звикання та застосовується без рецепта. Декстрометорфан корисний при лікуванні хронічного непродуктивного кашлю, але він не має відхаркувальну активність. Декстрометорфан був визначений як антагоніст N-метил-D-аспартату (NMDA). Декстрометорфан є загальним інгредієнтом багатьох ліків від кашлю та застуди (наприклад, декстромефорфан + амброксол; декстрометорфан + гвайфенезин та фенілефрин тощо)
Механізм дії: Хоча декстрометорфан хімічно пов’язаний з опіоїдними агоністами і може придушити кашель так само ефективно, як кодеїн, він, здається, працює за допомогою різних механізмів для придушення кашлю. У мозку були виявлені місця, де декстрометорфан пов'язується з високою спорідненістю. Оскільки інші засоби, що пригнічують кашель, не проявляють цієї властивості, вважається, що існує більше ніж один механізм придушення кашлю. Налоксон, антагоніст опіатних рецепторів, може блокувати протикашльові дії кодеїну, але не дії декстрометорфану. Декстрометорфан може впливати безпосередньо на кашльовий центр у довгастому мозку для придушення кашлю. Терапевтичні дози не впливають на циліарну активність.
Фармакокінетика: Декстрометорфан призначають перорально. Швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, протикашльова активність проявляється через 15-30 хвилин. Декстрометорфан зазнає великого і швидкого печінкового метаболізму, утворюючи деметильовані метаболіти, включаючи активний метаболіт - декстрорфан. Декстрометорфан метаболізується переважно через ізоферменти CYP2D6 цитохрому P450. Швидкість метаболізму варіюється у різних осіб залежно від фенотипу (великі метаболізатори або погані метаболізатори). Період напіввиведення з плазми зазвичай становить близько 11 годин, а протикашльова активність може тривати 5-6 годин.
Виведення відбувається головним чином шляхом ниркової елімінації метаболітів, частина виведеного препарату залишається незмінною. Невідомо, чи виводиться декстрометорфан або його активний метаболіт шляхом гемодіалізу.
ПОКАЗАННЯ ТА ДОЗУВАННЯ
Тимчасове полегшення кашлю:
Декстрометорфан особливо корисний при непродуктивному кашлі, спричиненому дискомфортом у горлі та подразненням бронхів, пов’язаними із застудою чи інгаляційними подразниками.
Пероральне введення (стандартні препарати для вивільнення):
- Дорослі та підлітки: Рекомендована доза становить 10-20 мг перорально кожні 4 години або 30 мг перорально кожні 6-8 годин. Максимальна добова доза становить 120 мг або за вказівкою лікаря.
- Діти 6-11 років: Рекомендована доза становить 5-10 мг перорально кожні 4 години або 15 мг перорально кожні 6-8 годин. Максимальна добова доза становить 60 мг або за вказівкою лікаря.
- Діти 2-5 років: Рекомендована доза становить 2,5-5 мг перорально кожні 4 години або 7,5 мг перорально кожні 6-8 годин. Максимальна добова доза становить 30 мг або за вказівкою лікаря. Діти
Пероральне введення (пероральний препарат з пролонгованим вивільненням):
Лікування псевдобульбарного синдрому або стану:
У комбінації з хінідином FDA схвалив декстрометорфан (капсули з 20 мг декстрометорфану + 10 мг хінідину)
- Дорослі: рекомендована доза становить одну капсулу на день протягом одного тижня. Цю дозу можна збільшити до двох капсул на день, вводити кожні 12 годин.
Максимальні обмеження дозування:
• Дорослі: 120 мг/день перорально
• Літні люди: 120 мг/день PO.
• Підлітки: 120 мг/день PO.
• Діти 6-11 років: 60 мг/добу перорально.
• Діти від 2 до 5 років: 30 мг на добу.
Пацієнти з печінковою недостатністю: декстрометорфан інтенсивно метаболізується в печінці, тому його слід застосовувати з обережністю пацієнтам з печінковою недостатністю через потенціал накопичення лікарських засобів та токсичність, що виникає в результаті.
Пацієнти з нирковою недостатністю: Особливих вказівок щодо коригування дози при нирковій недостатності немає. Коригування дози не здається необхідним.
Періодичний гемодіаліз: Невідомо, чи виводиться декстрометорфан або його активний метаболіт шляхом гемодіалізу. Здається, після гемодіалізу збільшення дози не потрібно .
ПРОТИПОКАЗАННЯ ТА ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Декстрометорфан протипоказаний при лікуванні хронічного кашлю, особливо коли він пов’язаний із надмірною бронхіальною секрецією. Це включає кашель, пов’язаний з астмою, вживанням тютюну та емфіземою. Декстрометорфан не має відхаркувальну дію і працює лише для придушення кашльового рефлексу. Повторний або постійний кашель (триває більше тижня) або кашель, що супроводжується лихоманкою, нудотою/блювотою, шкірним висипом або постійним головним болем, можуть бути симптомами більш серйозного захворювання, і їх повинен оцінити лікар.
Декстрометорфан присутній у багатьох продуктах, пов’язаних з іншими активними речовинами (хінідин, парацетамол тощо). Слід враховувати протипоказання будь-яких додаткових компонентів. Декстрометорфан широко метаболізується в печінці, тому його слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями печінки через можливе накопичення токсичності лікарських засобів та результатів.
Декстрометорфан класифікується як категорія ризику вагітності C. Тератогенних ефектів у тварин не виявлено. Оскільки декстрометорфан діє як антагоніст із низькою спорідненістю до підтипу рецепторів глутаматного N-метил-D-аспартату (NMDA) у ЦНС, існує певна стурбованість щодо його безпечного використання під час вагітності. За відсутності даних контрольованих досліджень під час вагітності рекомендується бути обережними.
Під час лактації не рекомендується застосовувати продукти, що містять декстрометорфан.
ВЗАЄМОДІЇ
Декстрометорфан протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до препарату або до будь-якого з компонентів його рецептури.
Декстрометорфан слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують інгібітори моноаміноксидази. Декстрометорфан може блокувати зворотне захоплення нейронами серотоніну і може спричиняти надмірну концентрацію серотоніну в центральній нервовій системі в поєднанні з МАО-інгібіторами, включаючи препарати з інгібуючою активністю МАО, такі як фуразолідон, лінезолід або прокарбазин. Може розвинутися серотоніновий синдром, що характеризується нудотою, гіпотонією, збудженням, гіперпірексією та комою. Між припиненням терапії МАО та введенням декстрометорфану повинен пройти інтервал не менше 2 тижнів.
Антидепресанти інгібітора зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), такі як флуоксетин і пароксетин, перешкоджають метаболізму декстрометорфану, що призводить до клінічної токсичності, що імітує серотоніновий синдром. Декстрометорфан слід застосовувати у менших дозах у пацієнтів, які отримують СІЗЗС, оскільки обидва вони є потужними інгібіторами CYP2D6, ферменту, відповідального за метаболізм декстрометорфану.
Сертралін є слабким інгібітором CYP2D6, хоча існують помірні лікарські взаємодії, про які повідомлялося з декстрометорфаном.
Циталопрам є слабким інгібітором CYP2D6 і рідше спричиняє клінічно значущі взаємодії з декстрометорфаном. Здається, флувоксамін суттєво не пригнічує CYP2D6 in vivo.
Одночасне застосування сибутраміну та декстрометорфану не рекомендується через аддитивний потенціал для розвитку серотонінового синдрому.
Одночасне застосування декстрометорфану та інших депресантів ЦНС може спричинити адитивну депресію. Ці агенти включають, але не обмежуються ними: ентакапон, етанол, барбітурати, анксіолітики, седативні засоби, снодійні та антипсихотичні засоби, агоністи опіоїдів, седативні засоби або блокатори H1 (азеластин, бромфенірамін, карбіноксамін, цетиризин, хлорфенірамін, дилемастін, клемастін., ципрогефенірамін, фенірамін, піриламін та гідроксизин). До антагоністів Н1, які, як видається, не спричиняють значної депресії ЦНС, належать астемізол, фексофенадин, лоратадин та терфенадин. Встановлено, що аміодарон, хінідин та тербінафін пригнічують печінковий метаболізм декстрометорфану, пригнічуючи CYP2D6. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме.
ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ
Незважаючи на те, що побічні реакції на декстрометорфан, як правило, помірні і рідкісні, при застосуванні терапевтичних доз можуть виникати сонливість, запаморочення та втома. У рідкісних випадках повідомлялося про висипання або анафілаксію
Декстрометорфан пов’язаний із серотонінергічними ефектами. Надмірні дози декстрометорфану через зловживання речовинами (наприклад, у поєднанні з продуктами, що містять наркотичні засоби або симпатоміметики) можуть призвести до додаткових побічних ефектів, включаючи: сплутаність свідомості, збудження, нервозність, неспокій, дратівливість, нудота/блювота, дизартрія (труднощі в розмові).
Хоча декстрометорфан є декстроізомером леворфанолу, він має невеликий ризик залежності, оскільки не має ефекту агоністів опіатів.
Передозування декстрометорфаном (які частіше зустрічаються в педіатрії) мають вплив на ЦНС і включають ступор, атаксію, ністагм, підвищену збудливість, дистонію, кому, токсичний психоз (наприклад, галюцинації) та зміни м’язових рефлексів. Інші ефекти включають пригнічення дихання, тахікардію, посилення початкової судомної активності, нудоту та блювоту.
ПРИМІТКА: У дозах, вищих за рекомендовані з медичної точки зору, декстрометорфан класифікується як дисоціативний галюциноген, маючи певні ефекти, дещо схожі на дисоціативні галюциногени, такі як кетамін та фенциклідин. Це може спричинити візуальні спотворення, відчуття дисоціації, спотворення тілесного та емоційного сприйняття, а також втрату уявлення про час. Деякі користувачі повідомляють про ейфоричні ефекти, особливо у відповідь на музику. Побічні реакції, пов'язані зі зловживанням дексметорфаном, можуть бути досить серйозними.
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
Декстрометорфан: формула для дорослих Benylin®, Benylin® Pediatric, Delsym®, Pertussin®, заспокійливі засоби від кашлю Robitussin®, дитячий кашель Robitussin®, формула боротьби з кашлем Sucrets® | DexAlone ™ | Pertussin® CS | Pertussin® EN
Пов’язані з гвайфенезином та фенілефрином: Dexafed®, Tussex®, Tussi-Pres®
Пов’язаний з амброксолом: Medimart
ЛІТЕРАТУРА
Монографія переглянута 10 серпня 2014 р. Команда співробітників IQB (Співпрацюючий центр Національного управління з питань медицини, харчових продуктів та медичних технологій -ANMAT - Аргентина).