Дерматологія

дерматологічних проявів
Дерматологічними проявами ми називаємо ураження, що з’являються в будь-якому місці шкіри або слизової (слизова оболонка рота, слизова оболонка статевих органів вульви або піхви тощо), тому їх ще називають слизово-шкірними проявами.

Як часто з’являються дерматологічні прояви та у яких пацієнтів?

Дерматологічні прояви зазвичай з’являються приблизно у 13-14% пацієнтів із ВЗК, в певний момент перебігу захворювання. Незважаючи на те, що частота його захворювань схожа на CD та UC, існують деякі відмінності між ними у відношенні типу переважаючих проявів .

Дерматологічні прояви в КР Дерматологічні прояви в UC
Вузлова еритема Гангренозна піодермія
Афтозний стоматит Солодкий синдром
Перианальні свищі і тріщини Рослинний піодерматит/постоматит
Метастатична хвороба Крона Лейкоцитокластичний васкуліт
Набутий епідермоліз бульозний Вітіліго

Види дерматологічних уражень при ВЗК

У хворих на ВЗК дерматологічні ураження можна класифікувати за механізмом їх появи як:

  1. Дерматологічні ураження, пов'язані з ВЗК:
    Як правило, говорячи про позакишкові дерматологічні прояви ВЗК, посилаються на ураження, безпосередньо пов’язані із захворюванням, які з’являються майже виключно у пацієнтів із ВЗК, особливо при хворобі Крона (КР), як наслідок пов’язаного з цим хронічного запалення. Вони можуть виникати у зв'язку із спалахом захворювання, у відповідь на лікування або виникати в періоди ремісії.
  2. Дерматологічні ураження щодо змін імунної системи:
    Оскільки пацієнти з ВЗК мають зміни у функціонуванні своєї імунної системи, вони схильні до інших дерматологічних захворювань, таких як псоріаз або вітіліго (дерматологічне ураження, яке виникає як наслідок втрати клітин, що продукують меланін, і проявляється у вигляді депігментованих білих плям).
  3. Дерматологічні ураження щодо лікування ВЗК:
    Через дефіцит поживних речовин, спричинений хворобою (вторинні прояви).

Дерматологічні або слизово-шкірні прояви та ВЗК
Пов’язаний з ВЗК Не виключно для IBD Інші прояви Вторинні прояви
Тріщини і свищі Pyoderma gangrenosum Псоріаз Вугрі, розтяжки та гірсутизм
Шкірна або метастатична хвороба Крона Вузлова еритема Вітіліго Екзема та псоріазоподібні ураження
Ротова хвороба Крона Оральна молочниця або афтозний стоматит Набутий бульозний епідермоліз Рак шкіри
Рослинний піодерматит/постоматит Пелагра та хейліт
Солодкий синдром
Шкірний нодозний поліартеріїт
Лейкоцитокластичний васкуліт

Які основні дерматологічні прояви?

Серед усіх дерматологічних або слизово-шкірних проявів, які можуть проявлятися при ВЗК, найбільш частими є Erythema Nodus (EN), Pyoderma Gangrenosum (PG), Афтозний стоматит та псоріаз.

  • НУДОЗ ЕРИТЕМИ (В)

Незважаючи на те, що це найчастіший шкірний прояв при ВЗК, він частіше з’являється у пацієнтів з іншими типами захворювань.

Вузлова еритема вражає приблизно 4% хворих на ВЗК, переважно з ХЗ, частіше у жінок, ніж у чоловіків у віці від 20 до 30 років.

Це різновид паннікуліту, тобто запалення підшкірної жирової клітковини. Характеризується появою запальних, болючих, червоно-фіолетових вузликів, розташованих переважно на передній частині ніг, хоча може з’являтися і в інших областях тіла (сідниці, стегна, щиколотки та ін.). Іноді це може супроводжуватися такими симптомами, як лихоманка, нездужання та біль у суглобах.

Ураження ЕН часто пов’язані із спалахами кишкових захворювань, тому зазвичай вони проходять при лікуванні кишкових спалахів. Випадки НЕ, не пов'язані з фазою активності ВЗК, можна лікувати пероральними протизапальними засобами, пероральними кортикостероїдами або іншими препаратами (йодид калію, дапсон, колхіцин та ін.).

Як загальні заходи рекомендується підняття ніг та постільний режим.

  • ГАНГРЕННА ПІОДЕРМА (PG)

Гангренозна піодермія - другий за частотою прояв ВЗК на шкірі. Це вражає більшу кількість пацієнтів з UC, ніж із CD, хоча це може проявлятися і щодо інших захворювань. Від 1 до 10% пацієнтів з UC виявляють такий тип шкірних проявів у певний момент перебігу захворювання.

Зазвичай воно починається як хворобливе ураження з центральної точки гною (пустули), яка швидко розростається і еволюціонує до виразки, іноді значних розмірів, з пурпуровою облямівкою.

Найпоширенішим місцем розташування є нижні кінцівки, але воно може з’являтися де завгодно на тілі, в тому числі поблизу стоми. Ці ураження часто з’являються на ділянках шкіри, які зазнали травм, таких як проколи для забору крові, хірургічні операції тощо.

Гангренозна піодермія може передувати діагнозу ВЗК, збігатися з ним або слідувати за ним. Ураження ПГ пов’язані з активністю ВЗК у 50% випадків; тому лікування повинно бути спрямоване як на ураження шкіри, так і на основне захворювання.

Місцеве лікування уражень слід проводити, спрямоване на запобігання суперінфекції, промиванням фізіологічним розчином та накладенням вологих пов’язок, уникаючи агресивного лікування. Іноді ПГ можуть реагувати на місцеве лікування кортикостероїдною маззю або такролімусом; але, загалом, необхідне пероральне лікування кортикостероїдами. У випадках, які не піддаються первинному лікуванню, можна розглянути інший спосіб лікування (циклоспорин, сульфон тощо).

  • СТОМАТИТ НОГ І РТ

Найбільш частим ураженням ротової порожнини серед дерматологічних проявів, пов'язаних із ВЗК, є афтозний стоматит або молочниця порожнини рота.

Ангіни - це округлі або овальні вириті виразки слизової оболонки рота, різного розміру, із сіро-білим центром і еритематозною облямівкою. Їх неможливо відрізнити від звичайних афти та тих, що пов’язані з іншими захворюваннями.

Лікування самого запального захворювання кишечника зазвичай покращує усні прояви. Місцеве лікування цих проявів включає використання мазей або полоскань з анестетиками та/або кортикостероїдами.

Псоріаз - це шкірне захворювання, яким страждає 1-2% населення. У пацієнтів із ВЗК захворюваність зростає до 7-11%, особливо при КР.

Характеризується еритематозними ураженнями, покритими білуватими лусочками і змінних розмірів, які зазвичай розташовуються на ліктях, колінах і волосистій частині голови; хоча вони можуть з’являтися на будь-якій іншій ділянці шкіри, навіть на нігтях. Існують і інші менш поширені форми, при яких з’являються гнійничкові ураження (невеликі, запалені та наповнені гноєм ураження), розташовані на кистях рук і підошвах ніг.

Іноді деякі методи лікування, що застосовуються при ВЗК, такі як анти-ФНО, Інфліксимаб та Адалімумаб; може спровокувати загострення псоріазу навіть у людей, які раніше цього не хворіли.

Існують різні методи лікування псоріазу. Вибір відповідного лікування для кожного пацієнта здійснюється з урахуванням багатьох факторів (інтенсивність уражень, локалізація, розширення, супутні захворювання, лікування, яке проводить пацієнт тощо), тому доцільно оцінити його дерматологом, особливо якщо ураження дуже великі або якщо вони не піддаються первинному лікуванню. Як правило, подібні до псоріазу ураження зазвичай лікують місцевими кортикостероїдами (кремами, лосьйонами, мазями тощо), пов’язаними з похідними вітаміну D (кальципотріол) чи ні.

Які можуть бути причини вторинних дерматологічних проявів?

Однією з можливих причин вторинних дерматологічних проявів у хворих на ВЗК є наявність харчових дефіцитів, спричинених самою хворобою; ці вторинні прояви можуть проявлятися у вигляді сухості шкіри, змін нігтів та/або ангулярного хейліту.

Однак найпоширенішою причиною вторинних дерматологічних проявів є препарати, що застосовуються при лікуванні ВЗК.

  1. Лікування за допомогою Пероральні кортикостероїди це може спричинити появу прищів на тулубі та обличчі, які реагують на звичайне лікування місцевими антибіотиками або зникають після припинення прийому ліків, що викликають їх. Крім того, якщо лікування кортикостероїдами триває, на тулубі або кінцівках можуть утворитися розтяжки. Пацієнти з псоріазом, які отримують пероральні кортикостероїди, можуть мати приступ псоріазу при припиненні прийому стероїдів.
  2. біологічне або анти-ФНО лікування іноді пов’язані з появою екземи або псоріазоподібних уражень.
  3. Лікування азатіоприном асоціюється з більшою частотою немеланомного плоскоклітинного або базаліома раку шкіри, особливо у випадках тривалого лікування.
  4. У пацієнтів, які перебувають на тривалому лікуванні азатіоприном та анти-ФНО, дещо вища частота розвитку меланом. У зв’язку з цим рекомендується, щоб пацієнти, які отримують лікування азатіоприном або анти-ФНО, суворо дотримувались рекомендацій щодо запобігання сонцю.