Зверніться до консультанта

Медична енциклопедія Діагностичні тести

Це процедура, яка дозволяє візуалізувати органи малого тазу та черевної порожнини шляхом введення ендоскопа (гнучкої трубки, що містить світло та відеокамеру) через невеликий розріз на черевній стінці. Гострий біль у животі часто важко діагностувати, тому це дуже корисний інструмент для встановлення причин та стадій різних захворювань.

austral

Цей метод діагностики зазвичай вказується при діагностиці та виключенні печінково-жовчних захворювань, при діагностиці та розвитку хвороб печінки, при оцінці пухлин печінки або кістозних захворювань печінки. Це дозволяє оцінювати ситуації з порушенням очеревини внаслідок метастазування, інфекційних захворювань, крововиливів тощо. Він також служить для оцінки та визначення стадії аномальних мас у шлунку, жовчному міхурі, кишечнику, селезінці тощо.

Діагностична лапароскопія має широке поле застосування в гінекології. Він показаний у випадках ендометріозу, стерильності, незрозумілих болів у животі, кістозних або геморагічних патологій яєчників або при підозрі на позаматкову вагітність.

Лапароскопія не тільки дозволяє отримувати зображення, в тій же процедурі можна взяти зразок тканини для подальшого аналізу (біопсія).

Зазвичай тест проводиться під загальним наркозом, хоча в деяких випадках його можна проводити і під місцевою анестезією. Будучи процедурою, яка вимагає розрізу, необхідно підтримувати стерильні умови, такі як хірургічне втручання. У будь-якому випадку це амбулаторна процедура, тобто вона вимагає госпіталізації до медичного центру для проведення наркозу, а через кілька годин, після закінчення дослідження, пацієнт може відмовитись, оскільки відновлення відбувається швидко і, оскільки невеликий, не дуже болючий розріз.

Серед можливих ускладнень цієї методики найпоширенішим є те, що деякі тканини травмуються або ламаються при проходженні ендоскопа. Цей ризик зводиться до мінімуму при зверненні до фахівця.

На додаток до діагностичного застосування, лапароскопія є хірургічним методом, який дозволяє проводити малоінвазивні оперативні втручання, оскільки поріз, необхідний для розрізу, значно менший, ніж у традиційної хірургії. Це дозволить швидше відновити і зменшити шрам. Звичайно, на відміну від діагностичної лапароскопії, коли вона застосовується в хірургії, потрібно буде зробити більше одного невеликого розрізу для введення інших необхідних елементів. Незважаючи на це, це значно менші порізи, ніж це потрібно при відкритій хірургії.

Ця методика зазвичай застосовується у випадках, коли камені є в жовчному міхурі, маси в області живота, перфоративні ураження, закупорка кишечника, закупорка товстої кишки пухлиною, дивертикуліт без забруднення калу, гострий апендицит, деякі травми або розриви різних органи черевної порожнини.

Він має широке поле застосування в гінекології, наприклад, при хірургічному лікуванні кіст яєчників, ендометріозу, позаматкової вагітності, міоми та гістеректомії.

Лапароскопічна хірургія може застосовуватися не у всіх випадках. Вибір цієї методики повинен оцінювати лікуючий лікар залежно від конкретного випадку. Можливо навіть, що операція, яка починається з ендоскопічної техніки, повинна бути завершена відкритою операцією, якщо хірург вважає це так.

Основними перевагами хірургічної лапароскопії є те, що вона дозволяє уникнути опромінення органів, наприклад, при відкритій хірургії, що мінімізує ризик інфекцій. Це також зменшує розміри надрізів та рубців і значно скорочує час відновлення пацієнта після операції, досягаючи менш болючого післяопераційного періоду.

Джерело: Американська медична асоціація, Національна медична бібліотека, Університет штату Меріленд