ПОЛІМІОЗІТ/ДЕРМАТОМІОЗИТ
Вони є запальними міопатіями невідомої причини. У пацієнтів спостерігається проксимальна м’язова слабкість, підвищений рівень м’язових ферментів, характерні відхилення в електроміограмі та біопсії м’язів, а у випадку дерматоміозиту - шкірні прояви. Крім того, у цих пацієнтів можуть спостерігатися інтерстиціальні захворювання легенів, ураження стравоходу, новоутворення, хвороби серця, поліартрити, феномен Рейно та лихоманка. Можуть спостерігатися дисфагія, носова регургітація та/або аспірація через слабкість поперечно-поперечно-смугастої мускулатури як верхньої третини стравоходу, так і крикофаринкса. Ураження стравоходу частіше зустрічається у людей похилого віку, що призводить до більшого рівня захворюваності на бактеріальну пневмонію.
Лікування цих захворювань базується на кортикостероїдної терапії та глюкокортикоїдозберігаючих препаратах (азатіоприн, метотрексат). Наявність дисфагії є клінічним провісником поганої реакції на лікування кортикостероїдами (Carpenter JR, 1977). При лікуванні цих пацієнтів важливо починати з фізіотерапії та реабілітації на початкових етапах, пристосованих до м’язової слабкості пацієнта. У випадках дисфункції стравоходу слід вживати заходів, щоб уникнути аспірації (підняття голови ліжка, логопедична терапія, напівм'яка дієта, носогастральний або шлунковий зонд у випадках сильної дисфагії).
ІНКЛЮЗІЙНИЙ МІОЗИТ ТІЛА
Його частота становить від 5 до 9 випадків на мільйон жителів. Характеризується м’язовою слабкістю підступного перебігу, переважно проксимальним у більшості пацієнтів. Приблизно у третини з половиною пацієнтів розвивається дисфагія, як наслідок залучення м’язів крикофарингею. Це може передувати появі слабкості кінцівок по роках, стаючи, в деяких випадках, навіть першою причиною для консультації пацієнтів. Що стосується лікування, на відміну від інших запальних міопатій, міозит, як правило, відносно стійкий до імунотерапії. Внутрішньовенна інфузія імуноглобуліну не рекомендується через низьку ефективність та високу вартість, за винятком, можливо, у випадку дисфагії, оскільки дослідження проводилось у чотирьох пацієнтів з важкою дисфагією, вторинною до міозиту тіла включення, після введення щомісячного IV імуноглобуліну протягом 6-8 місяців, відновлення ковтальної функції було виявлено у всіх (Cherin P, 2002). У цих пацієнтів міотомія крикофарингею також може бути корисною, хоча ризик аспірації не зникає за допомогою цієї методики (Danon MJ, 1989).
НАРКОТИЧНА МІОПАТІЯ
При індукованій пенілциламіном міопатії, що виробляється імунологічно опосередкованою міотоксичністю, хоча, як правило, спостерігається симетрична слабкість проксимальних м’язів, також описані випадки дисфагії та дерматологічних уражень, характерних для дерматоміозиту (Halla JT, 1984).