Ожиріння - це багатофакторне хронічне захворювання, що виникає в результаті взаємодії між генотипом та середовищем. Ця хвороба вражає значний відсоток населення в таких розвинених країнах, як наша, охоплюючи всі віки, стать та соціальні умови. Поширеність ожиріння зростала і продовжує тривожно зростати в нашому суспільстві, як і в країнах з перехідною економікою, набуваючи масштабів епідемії.

ожиріння

Пацієнти з патологічним ожирінням (ІМТ більше 40 к.о./м2) відзначають збільшення загальної смертності та страждають від великої соціальної стигматизації та дискримінації.

Наслідки ожиріння передбачають вищі економічні витрати (7% витрат на охорону здоров'я), 15% смертності, 10% збільшення деменції, більший ризик захворювання на цукровий діабет 2 типу та артеріальну гіпертензію, більший ризик цереброваскулярних подій, збільшує дисліпідемію, посилює артритні процеси та вищу поширеність злоякісних пухлин (можна уникнути 20-25% злоякісних пухлин). Підвищений ризик цереброваскулярних подій.

Люди з ожирінням мають більший ризик страждати від психологічних розладів та розладів, ніж люди з нормальною вагою

Ожиріння, яке визначається як надлишок жиру, є хронічною хворобою з епідемічною тенденцією у світі і є однією з найскладніших проблем у галузі охорони здоров'я. В Іспанії, згідно з дослідженням ENPE, опублікованому в 2016 році, 39,3% населення страждають від надмірної ваги і 21,6% страждають ожирінням. Ожиріння негативно позначається на глобальному здоров’ї та пов’язане з іншими серцево-судинними факторами ризику, такими як високий кров’яний тиск, діабет, дисліпідемія, апное сну та деякі види раку, а крім того, ожиріння має високий рівень супутньої патології з такими патологіями, як занепокоєння, депресія, певні розлади харчування, такі як розлад переїдання, булімія та ін.

Так, за оцінками експертів, 30% людей з ожирінням, які відвідують терапію, висловлюють симптоми булімії. Крім того, у 50% пацієнтів з булімічними імпульсами також спостерігається депресія. Лікування та розуміння афективних розладів, таких як тривога чи депресія, у людей, що страждають ожирінням, є ключовим фактором хорошого прогнозу. Це необхідна основа для того, щоб пацієнт зобов'язався проводити лікування та змінювати свої звички у житті.

Існує певний консенсус щодо самостійного розгляду тих типів ожиріння, які мають генетичне походження і які пов’язані з проблемами фізичного та інтелектуального розвитку. Існує також консенсус щодо розгляду ожиріння, похідного відомих ендокринологічних причин, певним чином. Однак у більшості пацієнтів, у яких розвивається ожиріння, важко встановити одну причину, оскільки ожиріння зумовлене взаємодією між генами та навколишнім середовищем.

Ожиріння - це захворювання, що характеризується надлишком жиру в організмі. Залежно від відсотка жиру в організмі, ми могли б визначити як осіб із ожирінням тих, у кого відсоток жиру перевищує норми, які вважаються нормальними, які становлять 12-20% у чоловіків та 20-30% у дорослих жінок.

Хоча індекс маси тіла (ІМТ) не є чудовим показником ожиріння у м’язових осіб, таких як спортсмени та люди похилого віку. Це індекс, що використовується більшістю епідеміологічних досліджень, та індекс, рекомендований різними медичними товариствами та міжнародними організаціями охорони здоров’я для клінічного використання, враховуючи його відтворюваність, простоту використання та здатність відображати ожиріння у більшості населення.

Значення ІМТ більше 30 кг/м2 приймаються як гранична точка для визначення ожиріння.

Для дитячого та юнацького населення специфічні значення віку та статі 85-го та 97-го процентилів ІМТ використовуються як критерії для визначення надмірної ваги та ожиріння.

У осіб старше 60 років ІМТ застосовується за тими ж критеріями, що і у дорослих.

В іспанському дитячому та молодіжному віці (2–24 роки) поширеність ожиріння оцінюється у 13,9%, а надмірна вага - у 12,4%. Разом надмірна вага та ожиріння становлять 26,3%. Ожиріння значно частіше зустрічається у чоловіків (15,6%), ніж у жінок (12%). У чоловічій групі найвищі показники спостерігались у віці від 6 до 13 років. У дівчаток найвищий рівень поширеності спостерігався між 6 і 9 роками.

Поширеність ожиріння серед іспанського дорослого населення у віці від 25 до 64 років оцінюється у 22% для ожиріння та 53% для надмірної ваги, причому більша поширеність серед жінок (17,5%), ніж серед чоловіків (13'2%).

Для населення старше 65 років, за оцінками, поширеність ожиріння становить 35%; 30,9% у чоловіків та 39,8% у жінок. Ця поширеність вища (36%) у випадку неінституційованого похилого віку, ніж у осіб, котрі перебувають в установах (21%)

Численні дослідження показують, що ожиріння серед іспанського населення в дитячому та юнацькому віці набуває вимірів, які заслуговують на особливу увагу. Згідно з останніми дослідженнями, частота ожиріння є більш важливою серед населення шкільного віку, особливо в роки, що передували спалаху статевого дозрівання. Високе споживання промислових хлібобулочних виробів та інших продуктів із високим вмістом жиру, низьке споживання фруктів та овочів та малорухливий спосіб життя (перегляд телевізора більше 3 годин на день) були визначені визначальними факторами ожиріння у цій групі старих.

Серед дорослого населення Іспанії поширеність ожиріння вища в жіночій групі та зростає із збільшенням віку, особливо у жінок з нижчим рівнем освіти. Серед факторів, що впливають на більшу поширеність ожиріння, з одного боку, виділяються ті, що пов’язані із способом життя: більший малорухливий спосіб життя, нижче споживання фруктів та овочів, а також збільшення споживання калорій за рахунок жиру та алкоголю. З іншого боку, багатопартійність, низький соціально-економічний та культурний рівень є факторами, пов'язаними з більшою частотою ожиріння порівняно з рештою населення.

Важливо визначити пацієнтів із ожирінням (ІМТ більше 30 кг/м2), які мають асоційовані захворювання (гострий інфаркт міокарда, захворювання периферичних артерій, цереброваскулярні захворювання, цукровий діабет або синдром апное сну), оскільки абсолютна смертність ризику буде збільшуватися загальна чисельність населення.

Терапевтичні цілі схуднення спрямовані на поліпшення або усунення розладів, пов’язаних із ожирінням, та зменшення впливу майбутніх медичних ускладнень, пов’язаних із надмірною вагою. У цих умовах цілі зниження ваги не повинні зосереджуватися на досягненні ідеальної ваги, а на досягненні невеликих втрат ваги (між 5-10% від початкової ваги), але збережених у довгостроковій перспективі. Доступні нам інструменти включають зміни способу життя (план харчування, фізичну активність, модифікацію поведінки) та медикаментозну терапію. В особливо серйозних випадках та у добре відібраних раніше осіб хірургія ожиріння має свої показання.

Чинними рекомендаціями щодо лікування ожиріння є:

· Складання індивідуального плану харчування

· Реалізація індивідуального плану фізичної активності

Зміни у способі життя та психологічному та/або психіатричному лікуванні

· Фармакологічне лікування: Вказівки на фармакологічне лікування ожиріння не слід використовувати як ізольовану терапію, а як доповнення до основних методів дієти, фізичної активності та змін у способі життя. Його показання обмежуються пацієнтами з ІМТ більше 30 або більше 26 кг/м2, якщо це пов'язано з серцево-судинними факторами ризику. До таких препаратів належать: Орлістат (Ксенікал), Мизимба (бупропіон/налтрексон), Саксенда (ліраглутид)

Хірургічне лікування (баріатрична хірургія): Є одностайність у тому, що показання слід обмежувати суб’єктам з ІМТ більше 40 кг/м2 (патологічне ожиріння) та за наявності супутніх основних факторів ризику, але також припускаючи певні вимоги психологічної стабільності та прихильність пацієнта до подальшого спостереження.

Іншими варіантами лікування патологічного ожиріння є внутрішньошлунковий балон.

Серцево-судинні фактори ризику

Такими факторами серцево-судинного ризику є:

-Сімейний анамнез серцево-судинних захворювань

-Стресові ситуації.

-Вживання алкоголю

-Збільшення споживання солі.

-Збільшення споживання жирів тваринного походження, особливо трансжирів.

-Абдомінальне ожиріння (черевна талія

Профілактика полягає у звичках здорового способу життя.

Діяти на ожиріння можна за допомогою здорового харчування та фізичних вправ, наркотиків та баріатричної хірургії.

Рекомендації щодо боротьби з ожирінням:

-Їжте свідомо і всіма почуттями, без зайвих відволікань

-Насолоджуватися життям не завжди означає їсти

-Шукайте заняття з друзями та родиною, які є альтернативами їжі

-Їжа не повинна бути втіхою чи покаранням

-Рухайся, займайся, ти почуватимешся краще

-Введіть порядок у своїх графіках

-Висиптесь достатньо годин

-Займіться соціальним спілкуванням, не залишайтеся вдома самі.