На сьогодні Пікногенол є однією з найбільш досліджуваних природних речовин: Він має 40 років досліджень, майже 100 клінічних випробувань та майже 250 наукових публікацій .

Пікногенол - одна з найвідоміших природних речовин: більше 700 різних добавок на основі пікногенолу/косметики/функціональної їжі/напоїв, доступних у всьому світі

Проблеми з диханням: поліноз та астма

пікногенол

Непрохідність дихальних шляхів та симптоми астми та сінної лихоманки спричинені надмірною реакцією імунної системи нашого організму на нешкідливі речовини, що циркулюють у повітрі, які він вважає «чужими» та потенційно небезпечними. У більшості випадків такими алергенними речовинами є пилок, пил та шерсть тварин. Коли алергік контактує з алергеном, частиною імунної системи, тучними клітинами, виділяється гормоноподібна речовина гістамін, який в цій реакції негайно викликає характерні симптоми алергії (чхання, закладеність носа, свербіж, набряки, вугрі). Ті самі механізми домінують при алергічній астмі, яка викликає епізоди задишки. Однак напади астми можуть бути викликані хімічними речовинами (наприклад, тютюновим димом, вихлопними газами), ліками, холодним повітрям і навіть фізичними навантаженнями або психічними факторами.


Пікногенол ® нормалізував імунну відповідь

У дослідженнях на людях (людині) пікногенол мав різні протизапальні ефекти. (Grimm et al., 2006). Споживання пікногенолу пригнічувало активність NF-kB, «головного перемикача» запалення, в середньому на 15%. Експресія більшості запальних генів регулюється NF-κB, напр. лейкотрієни, цитокіни, молекули адгезії, деякі з яких відіграють важливу роль у розвитку астми. Часткове інгібування NF-κB знижує рівень чутливості, щоб викликати імунну відповідь, що може допомогти запобігти нападу астми. Після споживання пікногенолу імунні клітини добровольців продукували значно менше ферментів ММР-9 (матрикс-металлопротеїнази), які пошкоджують сполучну тканину шляхом розщеплення білків (Grimm et al., 2006).

Пікногенол ® мав антигістамінну дію

Пікногенол залежно від дози пригнічував вивільнення гістаміну з тучних клітин (Sharma et al., 2000), тим самим допомагаючи запобігти негайній імунній реакції, характерній для сінної лихоманки. У вищезазначених дослідженнях пікногенол був принаймні настільки ж ефективним у пригніченні вивільнення гістаміну, що і рецепторний інгібітор гістаміну, кромоглікат натрію.

Лікування пікногенолу ® та астми

У подвійному сліпому, плацебо-контрольованому перехресному дослідженні ефект пікногенолу вивчався у 22 хворих на астму у віці 18–50 років з історією захворювання 1–16 років (Hosseini et al., 2001). Пацієнтів рандомізували для прийому пікногенолу (1 мг/фунт/день, макс. 200 мг/день, 1 фунт = 454 г) або плацебо протягом 4 тижнів, після чого інша терапія протягом додаткових 4 тижнів. Дихальну функцію пацієнтів оцінювали за параметром ОФВ1 (Обсяг вимушеного видиху = обсяг форсованого видиху для першої секунди видиху). Для цього після максимального надходження повітря пацієнт повинен продути повітря в соплову трубку приладу. Об’єм видиху порівнюється із загальним об’ємом легенів, тому ОФВ 1 - це відсоток об’єму легенів, який пацієнт може видихнути за 1 секунду. Звичайно, цей відсоток низький у хворих на астму через звужені дихальні шляхи та утруднене дихання. Після 4 тижнів споживання пікногенолу ОФВ1 зріс із початкового рівня 59% до 71% (63% у групі плацебо).

Ступінь вираженості астматичних симптомів оцінювали за 4-бальною шкалою (0 - безсимптомна, 1 - помірний переривчастий (поперемінний), 2 - помірний переривчастий, 3 - тяжкий персистуючий (стійкий).) Оцінка симптомів на початковому рівні становила 2,23 через чотири тижні лікування плацебо 2,79, становило 1,75 після чотирьох тижнів споживання пікногенолу.

На додаток до поліпшення дихальної функції, у крові знижуються запальні речовини лейкотрієни, що виділяються запальними імунними клітинами в легенях під час нападу астми. Лейкотрієни притягують і активують імунні клітини до бронхів - викликаючи бронхіальну констрикцію та обструкцію дихальних шляхів при астмі. Пікногенол суттєво знижував рівень лейкотрієнів у крові порівняно з вихідним рівнем та плацебо (плацебо не впливало суттєво на лейкотрієни).

Пікногенол переносився добре, єдиним побічним ефектом було відчуття дискомфорту в животі протягом перших 3-4 днів. Як правило, пацієнти відчували поліпшення дихальної здатності у групі пікногенолу.

Додавання пікногенолу до інгаляційного стероїду покращило симптоми алергічної астми та зменшило необхідну дозу стероїду

Відповідно до сучасних рекомендацій щодо лікування астми, інгаляційні кортикостероїди (ІКС) є основною терапією на виборі. Як правило, низькі та середні дози ІКС можна вважати безпечними, але в деяких випадках можуть спричинити проблеми з безпекою, наприклад тривале лікування, особливо у молодих дорослих та дітей, та при наявності супутніх захворювань. У кожному випадку для контролю ознак та симптомів астми слід застосовувати найнижчу ефективну дозу ІКС, а також пропонуються різні варіанти обмеження потреби у стероїдах.

У клінічному дослідженні оцінювали ефект шестимісячного пікногенолу 2х50 мг на добу (давали у 9 та 21 відповідно) у пацієнтів віком від 25 до 45 років, які отримували стабільний інгаляційний стероїд із контрольованим вивільненням (флутиказон пропіонат). у пацієнтів з легкою та середньою алергічною (кліщем домашнього пилу) астмою. Залежно від необхідної добової дози стероїдів пацієнтів розподіляли на п’ять категорій (категорія 1 - 0 напіг на день, категорія 5 - максимум 2 х 500 мкг на день). Дослідження прагнуло дати відповідь на наступні питання: чи зменшує додавання пікногенолу до стероїдної терапії потребу у застосуванні стероїдів (або інших протисудомних та несудомних препаратів), наскільки це полегшує симптоми, зменшує витрати та спрощує лікування?.

Пацієнтів (n = 76) класифікували як контрольних (ICS, n = 37) або пікногенолів (ICS + Pycnogenol, n = 39). Наприкінці дослідження 55% пацієнтів групи пікногенолу та 6% пацієнтів групи ICS потрапили до нижчої категорії (що вимагає меншої дози ICS). Жоден із пацієнтів групи пікногенолу не погіршував свого стану, тоді як 18,8% пацієнтів групи ІКС потрапляли до вищої категорії через їх погіршення. Припинення терапії відбулося лише з немедичних причин. Жодних серйозних побічних явищ не було зареєстровано в жодній із груп, і переносимість пікногенолу була дуже хорошою.

Рівень контролю астми протягом шестимісячного дослідження оцінювали порівняно з тим самим періодом попереднього року для обох груп. У групі пікногенолу частота нічних пробуджень, кількість днів із значенням PEF 1, частота прийому сальбутамолу та інших препаратів від астми, а також частота відвідувань лікаря загальної практики та спеціалістів. Усі вищезазначені параметри були значно покращені у групі пікногенолу порівняно з групою ІКС (у останньої групи не спостерігалось значних змін).

Симптоми ((сухий) кашель, тяжкість симптомів у грудній клітці, хрипи, задишка, денні симптоми) оцінювали за допомогою візуальної аналогової шкали. Усі симптоми значно покращились у групі пікногенолу, покращення не спостерігалось у групі ІКС (P

Дослідники дійшли висновку, що додавання пікногенолу до терапії стероїдами (ІКС) покращує симптоми у хворих на астму-алергію та зменшує необхідну дозу стероїдів (Belcaro et al., 2011).

Лікування пікногенолу ® та дитячої астми

Астма найчастіше розвивається в дитячому віці, як правило, до 5-річного віку. Багато разів у дітей з’являється сінна лихоманка, а потім вона перетворюється на астму. Ліки від дитячої астми становлять серйозну проблему для лікуючого лікаря, батьків та дитини через мінливість симптомів та динаміку розвитку організму.

У подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні 60 дітей з астмою легкої та середньої тяжкості (віком від 6 до 18 років) отримували лікування пікногенолом (1 мг/фунт/добу) або плацебо протягом 3 місяців. Інгаляційний альбутрол застосовувався для купірування нападів астми у всіх пацієнтів. 9 пацієнтів отримували пероральний зафірлукаст (Accolate). Вихідні значення були встановлені протягом місячного періоду введення до лікування. (Лау та ін., 2004).

У групі пікногенолу детермінанта дихання, ОФВ1, поступово покращувалася порівняно з вихідним рівнем, причому зростаюча різниця була значною після першого місяця. За тримісячний період у групі плацебо не відбулося змін.

Тяжкість нападів астми оцінювали за чотирибальною шкалою. Базова оцінка 2,3 становила між “дещо тривожним” (2) та “тривожним повсякденним діянням” (3). Наприкінці дослідження група пікногенолу мала майже безсимптомний стан (0,2), тоді як група плацебо мала оцінку вище 2.

Поліпшення дихальної функції супроводжується зниженням концентрації в сечі медіаторів запалення, лейкотрієнів. Лейкотрієни викликають запалення та звуження бронхів. У групі пікногенолу зростаюча різниця була значною вже в перший місяць, тоді як у групі плацебо концентрація залишалася незмінною.

Найважливішим результатом дослідження було різке зменшення частоти тяжких нападів астми, внаслідок чого не було необхідності використовувати інгалятор 8/12/18 дітям після одного/двох/трьох місяців прийому Пікногенолу.

Дослідники дійшли висновку, що Пікногенол є ефективною та безпечною дієтичною добавкою для лікування астми легкої та середньої тяжкості у дітей.

Терапія пікногенолом, розпочата до сезону алергій, полегшила симптоми полінозу (алергічного риніту)

Потенціал пікногенолу 2X50 мг на добу для полегшення симптомів алергічного риніту (пилок берези) вивчався в подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні.

У Канаді (провінція Онтаріо) 19 осіб (у віці 18–65 років), які пройшли позитивний тест на алергію на березу, розпочали лікування пікногенолом (2X50 мг на день) за 3 тижні до початку сезону пилку берези в 2008 році. Очні та носові симптоми (печіння, свербіж, слизові або сльозотечі в очах, закладеність носа, нежить, свербіж у носі) покращились, але різниця була незначною порівняно з плацебо - пікногенол, як очікувалося, почне діяти лише через деякий час.

Виходячи з цього, у 2009 році лікування пікногенолом було розпочато за 5-8 тижнів до початку сезону пилку берези у 39 осіб із набагато сильнішим полегшенням очних та носових симптомів (на 35% та 20,5% відповідно) порівняно з плацебо. Протягом сезону алергії концентрація антитіл IgE до берези зросла на 32% у групі плацебо та лише на 19% у групі пікногенолу.

На рисунку представлені середні щотижневі оцінки носових симптомів для тих, хто отримував лікування пікногенолом (зелені смужки) або плацебо (рожеві смужки) у 2009 році, а також концентрації різних видів пилку протягом сезону, з акцентом на пилок берези - сезон тривав з середини квітня до кінця травня. протягом цього періоду показник носових симптомів збільшувався, що було вищим у групі плацебо. З середини травня також постраждала пилок трав.

Детальний аналіз показав, що чим раніше була розпочата терапія пікногенолом, тим сильніше було полегшення симптомів - найкращі результати були досягнуті у осіб, які розпочали терапію за 7-8 тижнів до сезону пилку. Учасники мали змогу приймати антигістамінні препарати, що продаються без рецепта, за потреби, фіксуючи їх використання та дозу. Серед учасників, які розпочали терапію щонайменше за 7 тижнів до сезону пилку, менша кількість необхідних антигістамінних препаратів у групі пікногенолу (12,5%), ніж у групі плацебо (50%). Обмежена кількість учасників дослідження (39 суб'єктів) була недостатньою для статистичного аналізу.

Дослідники дійшли висновку, що терапія пікногенолом, розпочата щонайменше за 5 тижнів до початку сезону алергій, полегшувала симптоми алергічного риніту. Один з керівників дослідження, доктор. За словами Малканті Еванса, "... Багато людей шукають альтернативи традиційному лікуванню алергічного риніту. Для них пікногенол може бути ефективним, природним рішенням без побічних ефектів".

Резюме

Пікногенол корисний при лікуванні сінної лихоманки та астми через:

  • сприятливий вплив на імунні реакції
  • контрольовані клінічні випробування при астмі
  • ефективність, продемонстрована в контрольованих клінічних випробуваннях у дітей з атма
  • полегшували очні та носові симптоми алергічного риніту в контрольованому клінічному дослідженні